Історія вчень про право і державу

§ 3. Політико-правові проблеми в літописах Київської Русі

Важливим джерелом наших знань про Русь є літописи. Серед них насамперед виділяється така значна історична і політична пам´ятка, як «Повість временних літ», створена у1113—1117 pp. її автором, принаймні першої редакції, вважається києво-печерський чернець Нестор (бл. 1056—1121 pp.). Які політико-правові проблеми зафіксовані в літопису?

1) Насамперед, він дає розгорнуту відповідь на питання пропоходження руської держави — «Звідкіль є, пішла Руська земля іхто перший поча в ній княжити». Якщо історію людства Несторвикладає відповідно до Біблії, то історію Русі — з відомостейпро розселення слов´ян і зародження державності. Літописецьспростовує візантійську концепцію про виникнення Київськоїдержави в результаті хрещення Русі під впливом Візантії. Вінприводить відомості про походження перших київських князів зполян, їх перші походи на Царьград (Константинополь). У літописі повідомляється, що пізніше слов´янами був покликанийдля встановлення порядку варязький князь Рюрик, а його спад
коємці — київські князі по праву стали вважатися старшимисеред руських князів.

Хроніка історичних подій на Русі в «Повісті» пов´язана з історією європейських країн і підтверджує: «народ руський» — не без роду і племені, має свою історію, якою може пишатися.

2) У центрі «Повісті» — діяння київських князів, утвердження їх династичної влади, драматична боротьба за київський престол. Критеріями оцінки політичної діяльності київських і удільних князів у літописі виступають її результати, наслідки для держави і народу. Автор прагне до об´єктивності, уникає ідеалізації навіть Володимира — хрестителя Русі. Князь до свого хрещення «був ненаситний у блуді», «мав кілька дружин» і сотні наложниць, але потім змінився і жив «у страху божим». Не замовчує він і політичні помилки князів, у т.ч. Ярослава Мудрого, Ярославичів, що мали фатальні наслідки для єдності держави.

3) У християнському дусі Нестор-літописець трактує природу влади, права. «...Бог дає владу кому хоче, постановляє царя і князя Всевишній тому, кому хоче дати. Коли яку землю уподобає Бог, то ставить їй царя і князя праведного, котрий любить суд і правду, і право заводить через суддю, що править суд. Коли ж правдиві князі на землі, то багато гріхів прощається землі тій, а коли злі і лукаві бувають, то ще більше зло наводить Бог на землю ту, оскільки є главою землі тієї». Як і для Іларіо-на, ідеалом для Нестора є союз, співпраця між світською і духовпою владою. Зразком такої співпраці для нього теж виступає Володимир Великий, котрому єпископи давали поради, у т.ч. про міру покарання розбійників, «але після встановлення провини». Вони повчали князя: «ти поставлений Богом на кару злим і на милість добрим». Завдяки співробітництву з церквою діяв «по правді» і Ярослав Мудрий. За Нестором, у добрих справах київських князів їх радником виступає сам Бог.

4) Літопис проливає світло на правові звичаї, державні традиції Київської Русі. У «Повісті» знаходимо відомості, зокрема, про дотримання традиції в час небезпеки скликати віче. Нестор-літописець свідчить, що думка віча при зміні влади київського князя була вирішальною. Так, віче запросило Мономаха на престол. Воно ж могло наділити князя надзвичайними повноваженнями, прийняти (затвердити) рішення щодо фінансів, податків і т.п. У всіх важливих питаннях великий князь «тримав раду з бояри».

5) Як історик, Нестор-літописець добре розуміє політичне значення історичних уроків, їх повчальний характер. Так, на прикладі братовбивчої політики Святополка він ілюструє її наслідки для держави і самого князя, що закінчив своє «зле життя» між Чеською і Лядською землею. «Се Боз явив на показ князям Руським, — підкреслюється в літописі. — Нехай хто таке сотворить, знають про це, і вони, коли зроблять подібне зле братовбивство, таке ж приймуть покарання, але більше цього, тому що вже знають, що було». Такі уроки застерігали від міжусобиць. Але вирішального значення для політичного виховання київських князів автор літопису надає позитивному досвіду їх попередників. Він вихваляє Володимира, Я.Мудрого за масштабне містобудування, будівництво церков і монастирів, за любов до книг і знань. Тут — цілий гімн книгам і знанням. «Велика-бо користь буває людині від науки книжної, — пристрасно проповідує Нестор, — тому що книги вказують нам і вчать нас, як йти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість добуваємо зі слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, це джерела мудрості. Книги — бездонна глибина, ми ними в журбі утішаємося, вони — вузда для тіла і душі». Як бачимо, літописець добре розумів роль освіти, знань для людини і держави.