Історія вчень про право і державу

Розділ 17. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КОНЦЕПЦІЙ ПРАВА І ДЕРЖАВИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.

Друга половина XIX ст. ознаменувалася в Європі розвитком ринкової економіки, громадянського суспільства, їх поступовим звільненням від пережитків феодалізму в економіці, політиці, суспільному житті. Права і свободи індивідів, уже закріплені в приватному праві, вимагали публічно-правових гарантій, що обмежують сваволю держави.

За нових умов класові інтереси пов´язувались із розширенням виборчого права, становленням системи політичних партій, професійних спілок, що додавало політичній боротьбі більш організованого, масового характеру, підвищувало значення правових механізмів у врегулюванні суспільних відносин. Усе це визначило, з одного боку, розвиток ідей лібералізму, який обрав шлях поглиблення реформ, розвиток громадянського суспільства, його основ (приватної власності, правової рівності, політичних і соціальних прав особистості та ін.). З другого — за умови наявності соціальних і політичних антагонізмів, набирають силу й остаточно оформляються різні напрямки соціалізму, анархізму, елітаризму, які пропонували радикальну суспільну перебудову. Визначальними чинниками, що справили вирішальний і триваючий життєдайний вплив на правову науку, були ідеї Просвітництва з його вірою в могутність людського розуму, можливість раціональної перебудови світу; позитивізм, заснований на вивченні емпіричного матеріалу (історичного, політичного і правового досвіду); науки про суспільство (соціологія) і природу (еволюційна теорія в природознавстві), що бурхливо розвивались.