Історія вчень про право і державу

Розділ 20. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ В УКРАЇНІ ПЕРШИХ ДЕСЯТИЛІТЬ XX СТ.

Початок XX ст. збігся з поглибленням політичної і соціально-економічної кризи в Росії. Стрімке наростання революції, наступ царату на українську культуру, освіту, науку («Ва-луєвський циркуляр» 1863 p., Ємський указ 1876 р.) вели до послаблення впливу ліберальних ідей в Україні, радикалізації політичної опозиції. У ній виділилися три основні напрямки: 1) відродження державності України, її «самостійності»; 2) відродження автономії України в царській, а з 1917 р. — демократичній федеративній Росії; 3) пролетарська революція, установлення диктатури пролетаріату відповідно до марксистського вчення і перемога всесвітньої соціалістичної революції.

В основі теоретичних пошуків діячів українського відродження лежали ідеї їх попередників, багатий, але суперечливий досвід національно-визвольних змагань 1917—1920 pp. Розпад Австро-Угорської імперії 1918 р. і недовготривалий, проте плідний досвід Західно-Української Народної Республіки стимулювали розвиток державницької думки в Галичині, пов´язаної з державницькими ідеями І. Франка і Ю. Бачинського. Розмаїття теоретичних пошуків української полїтико-правової думки було викликано небаченою складністю політичних і геополітичних змін, викликаних першою світовою війною, революціями у Східній Європі, появою тоталітарних держав у СРСР і Німеччині. За політичною спрямованістю в ній сформувалися і виявилися: 1) консервативна; 2) націоналістична; 3) національно-демократична; 4) соціалістична (соціал-демократична) державно-правові концепції.