Філософія права

1.4. Основні функції філософії права

1. Пізнавальна функція

Філософія права дозволяє суб´єктам пізнання направляти свої інтелектуальні зусилля у бік найзагальніших проблем буття правової реальності, її сутнісних протиріч. Занурюючись у проблемні сфери цієї реальності і спираючись при цьому на певні світоглядні принципи, вона вибудовує філософські моделі правових феноменів, пояснює їх і інтерпретує їхні смисли відповідно до вихідних філософських посилок.

2. Методологічна функція

Філософія права — це сфера фундаментальних знань про право, без яких теоретична і прикладна юриспруденція не можуть успішно розвиватися. З цієї сфери правознавці черпають методи і принципи, необхідні для проведення конкретних досліджень.

Філософія права займається розробкою методів вивчення правової реальності. Цих методів досить багато і вони являють собою різні інструментальні засоби і способи добування відомостей про загальні основи, які визначають сутність права. Кожний метод дозволяє вибудовувати наявні знання про право у вигляді відповідної змістовно-смислової конструкції.

3. Ціннісно-орієнтаційна функція

У сфері права зосереджено чимало цінностей, вироблених цивілізацією за історію її розвитку. Одне із завдань правової філософії полягає в тому, щоб вибудувати ієрархію цих цінностей, виявити серед них пріоритети і переконливо обгрунтувати логіку утвореної ієрархії.

Не обмежуючись цим, філософія права прагне переконати соціального суб´єкта, будь то індивід, спільнота або держава в особі тих, хто нею управляє, орієнтувати його буття усередині правової реальності, його правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність на вищі гуманістичні цінності — справедливість, добро, благо. Вона ж застерігає проти відхилень відцих орієнтирів, вказує на можливі негативні наслідки такихвідхилень.

4. Виховно-освітня функція

У перехідні історичні епохи радикальних перетворень, коли змінюється весь устрій соціального життя і старе енергійно витісняється новим, індивідуальна і суспільна правосвідомість активно прагнуть до звільнення від негативних стереотипів минулого. Філософія права цілеспрямовано сприяє цьому. Вона, із її принциповою орієнтованістю на загальнолюдські цінності істини, добра, справедливості, допомагає побачити соціально-правові проблеми висвітленим поглядом цивілізованого суб´єкта, не отруєного отрутою партійної злості і класової ненависті.

Філософія права перекладає фундаментальні філософські проблеми на мову морально-правових понять, доводить взаємозв´язок універсальних істин буття з існуванням конкретної особистості в соціальному просторі правової реальності.

Вивчення правової філософії сприяє росту поваги до права, веде до поглибленого розуміння того, що все неправове, злочинне є принизливим для людини, суперечить її високому призначенню.

Класична філософія права доводить, що повага до особистості, гідності, прав і свобод кожного більшою мірою відповідає сутності людини, ніж протилежне відношення.

Освоєння накопичених цивілізацією багатств філософсько-правової думки є важливою умовою розвитку індивідуальної правосвідомості. Відомо, що вже з перших життєвих кроків уся діяльність людини спрямовується на освоєння накопиченого попередніми поколіннями досвіду — від елементарних умінь і навичок до вищих духовних цінностей. Окремий індивід, починаючи практично з «нуля», як колись в далекому минулому починав весь людський рід, прямує до вершин цивілізованості і культури. Виходить, що кожній людині необхідно індивідуально пройти той же шлях духовного розвитку, який на момент її існування пройшло все людство.

Подолання цього шляху, із необхідністю стисненого до хронологічних масштабів індивідуального буття, стає можливим завдяки акумулятивному контакту особистості із загальнолюдським культурним досвідом. Розгорнуту експозицію цієї проблеми подав у свій час Г. Гегель. У своїй «Феноменології духу» він спробував відтворити панораму історичного руху філософських, моральних, правових, художніх форм культури у вигляді нелінійної еволюції абсолютного духу. Розвиток цього духу, а з ним і усієї світової цивілізації, постає у Гегеля у вигляді «уроку», який повинен бути засвоєний кожною окремою людиною. А для цього необхідно набратися терпіння і витримати всю довжину цього шляху, затримуючись, при потребі, на окремих його щаблях, щоб глибше вникнути в їхню сутність.

Таку можливість — пройти весь шлях розвитку філософсько-правової думки і за рахунок цього збагатити свій дух і свою професійну свідомість — дає майбутньому юристу вивчення філософії права в її історичному і проблемно-теоретичному розділах.