Філософія права

2.7. Соціально-правове протиріччя

Які структурно-змістовні параметри визначають характер і природу соціально-правового протиріччя?

Перше. У кожному соціально-правовому феномені містяться і можуть бути виявлені різні за своєю значимістю пари протилежних сторін, властивостей, якостей, функціональних особливостей, які взаємообумовлюють і одночасно взаємовиключають один одного, знаходяться у відношеннях взаємозалежності й мають водночас відносну самостійність.

Друге. Основні ознаки відношень протилежностей — не тільки взаємопокладання і взаємопроникнення, але і змістовно-функціональна «асиметрія», тобто наявність ведучої і веденої, домінуючої і підлеглої сторін, кожна з яких має власну тенденцію змін, підпорядковану як зовнішнім впливам, так і внутрішній логіці свого саморозвитку.

Третє. Кожне конкретне соціально-правове протиріччя проходить у своєму розвитку ряд щаблів від виникнення до остаточного вирішення. Воно не в змозі нескінченно довго перебувати в застійному положенні омертвілої антитези і рано чи пізно са-моліквідується.

Четверте. Соціально-правове протиріччя має «чуттєво-надчуттєву» природу, тобто почуттєво сприйману форму, у яку втілено його внутрішній, «надчуттєвий», пізнаваний розумом зміст, що виявляється по його впливах на навколишню дійсність.

П´яте. Соціально-правове протиріччя являє собою суспільне відношення, де сторони пов´язані безпосередніми й опосередкованими, постійними і перемінними, матеріальними і духовними зв´язками між собою і з усією соціальною системою.

Шосте. Залежно від своїх змістовно-функціональних особливостей соціально-правові протиріччя можуть або сприяти стабілізації суспільної системи, упорядкуванню її структур, підвищенню ступеня її цивілізованості, або ж, навпаки, сприяти її дезорганізації, дестабілізації і деструкції.

Сьоме. Абсолютна більшість соціально-правових протиріч виникають, загострюються і вирішуються при неодмінній участі соціальних суб´єктів, за допомогою їх конструктивних або деструктивних зусиль.

Восьме. Соціально-правові протиріччя є наслідками дії одних конкретних чинників і причинами виникнення інших, настільки ж конкретних явищ і процесів. Кожне окреме протиріччя, вирішуючись, неминуче веде до того, що в межах цього ж соціального простору неминуче виникають нові протиріччя. У цьому полягає непереборний драматизм буття, де гармонія відносна, а протиборство в найрізноманітніших його формах абсолютне і незбутнє.

Дев´яте. За рахунок динаміки виникнення, загострення і вирішення незліченної кількості конкретних соціально-правових протиріч відбуваються доброчинні або злоякісні зміни в характері правової реальності.

Виявлення в правовому феномені внутрішніх опозицій протилежних одна одній сторін — це у певному сенсі схематизація того, що відбувається в дійсності. У відношеннях між протилежностями і за кожною з них завжди залишається ще дуже багато того, що неможливо цілком врахувати навіть у найретель-нішому дослідженні і що є справжнім «живим життям» людини усередині соціально-правової реальності. Це, однак, не може бути перешкодою для філософського аналізу, оскільки самі протиріччя — це теж «живе життя», причому узяте в його найбільш істотному вимірі.