Філософія права

2.8. Типологія соціально-правових протиріч

Протиріччя, як універсальна структура, містить у собі основу для виділення декількох головних конкретних типів. Своєрідність останніх визначається насамперед характером взаємодії сторін-протилежностей.

1. Перший тип протиріччя, антагоністичний, полягає в тому, що в ньому переважає прагнення сторін до взаємозаперечення. Соціальні відносини, підпорядковані принципу взаємноїнегацїї, справляють переважно дестабілізуючий вплив на суспільний організм, підривають його життєздатність, руйнуютьйого зсередини, ведуть до саморозпаду. Суб´єкти цих відносинобирають із ряду об´єктивно існуючих можливостей соціальноївзаємодії передовсім боротьбу. У результаті вони виявляються
пов´язаними залежностями негативно-деструктивного характеру.

2. Особливість другого типу протиріччя, антагонального,полягає в тому, що протилежності тут не прагнуть до взаємозаперечення, а віддають перевагу рівномірним відносинам, компромісам, домовленостям, що дозволяли б їм з обопільною виго
дою користуватися перевагами «мирного співіснування». Подібні соціальні відносини мають переважно конструктивнийхарактер і виступають у якості системотворчого чинника, щоформує доцільні і продуктивні зв´язки між суб´єктами. Антагональні відношення стабілізують соціальну систему, підвищують міру упорядкованості її структур і ступінь функціональності її підрозділів.

3. У третьому типі відношень, агональному, взаємодія сторінмає на меті обопільні позитивні трансформації, що ведуть доглибокого, взаємопроникаючого єднання сторін, а з ним і до зростаючої міри гармонійності того цілого, до якого належать обид
ві протилежності. Протиріччя такого роду націлені своїми функціональними векторами на перетворення соціальних організмівне просто в структурно упорядковані, внутрішньо врівноваженісистеми, але в гармонічні цілісності, у яких розмірність частиндосягала б рівня найвищого оптимуму, а самі цілісності наближалися б до досконалості за своїми якостями.