Філософія права

3.7. Регресивний нігілізм філософів-циніків

«Осьовий» час — це відкриті найширші можливості для прояву трансгресивних прагнень не тільки у напрямі подолання, переступання існуючих соціальних норм. Це також можливість, виходячи з власного розуміння і вільного вибору, піти від сучасного до минулого, апелювати до культурних традицій патріархально-родової давнини. Більше того, це і можливість попрямувати ще далі — у ретроспективу доцивілізованого, докультурного стану людського роду. І тут трансгресивність обертається регресивністю, відходом за нормативну межу загальноприйнятих стереотипів поведінки в область, де соціальні норми ще ніби не існують, ще не виникли і не стали типовими регуляторами людської життєдіяльності. Демонстрацією такого трансгресивно-регресивного відходу стала позиція грецьких філософів-циніків Антісфена, Діогена та їхніх однодумців.

Родоначальником школи циніків став учень софіста Горгія Антісфен (444-368 pp. до Р. X.). Будучи сином раба, не маючи прав на афінське громадянство, болісно переживаючи своє соціальне ущемлення, Антісфен почав робити різноманітні екстравагантні витівки з метою привертання до себе загальної уваги. Йому здавалося, що в такий спосіб він зможе компенсувати власну громадянську неповноцінність. На головний предмет його нападок і наполегливого третирування були перетворені норми цивілізованого, культурного співжиття, правила етикету, морально-правові приписи, релігія, мистецтво, наука, сім´я. У підсумку він одержав прізвисько «Дворняги», «Пустобрехи» або циніка (від грец. cinos — собака).

Борючись за повернення людей до докультурного, природного існування у єдності з природою, Антісфен вважав цей стан кращим, оскільки він виключав підневільну працю, наявність грошей, бідних і багатих і, навпаки, припускав просте, гармонічне життя і вільну, не споганену меркантильними розрахунками любов. Ніякі соціальні норми не повинні стискати і сковувати людське єство. Люди повинні бути вільні від влади як державних, так і божественних законів.

Учень Антісфена, Діоген (412-323 pp. до Р. X.), виходець із Синопа, в юності побачив віщий сон, у якому демон велів йому «перечеканювати монету». Діоген зайнявся виготовленням фальшивих грошей і потрапив у в´язницю, а потім був відправлений у вигнання. Винесені покарання змусили його інакше віднестися до поради демона, і він знаходить нове тлумачення: «Переоцінюй цінності!»

Поселившись в Афінах і будучи там людиною «другого сорту», без громадянства, без прав, Діоген змушений був жити милостинею і бродяжити. Знайомство з Антісфеном пробудило у нього інтерес до філософії і прагнення підвести під свій спосіб життя відповідну філософську базу.

Поступово у Діогена склалися погляди, згідно з якими цивілізація, держава — це головні джерела зла, соціальної несправедливості, нерівності, насильства і злочинів. Титан Прометей, який колись вкрав вогонь для людей і тим самим сприяв розвитку ремесел, мистецтв, цивілізації, заслужено був покараний Зевсом, тому що своєю крадіжкою він приніс людству незліченні лиха.

Держава зруйнувала природний стан, у якому люди мали можливість бути безтурботно щасливими. Тепер вона займається переважно лише тим, що продовжує калічити людей, і серед них уже не залишилося чистих серцем, моральних і гідних. Діоген доводив це усім, походжаючи вдень по Афінах з ліхтарем і говорячи, що він марно шукає Людину.

Звідси випливав висновок, що завдання людей полягає не в тому, щоб рухатися вперед і далі зміцнювати могутність міст і держав. Навпаки, вони повинні повернутися до колишнього, докультурного стану, коли не було ні релігії, ні моралі, ні права. Переконати їх у необхідності такого радикального демаршу повинна була філософія циніків з її трьома основними негативними принципами — атеїзмом, імморалізмом і правовим нігілізмом.

Своє негативне ставлення до держави, її інститутів і законів Діоген пояснював ще і тим, що останні зовсім некорисні, оскільки хороші люди їх не потребують, а погані від них не кращають. Являючи собою штучні нагромадження умовностей, закони тиранять над людьми, не вносячи в їхнє життя нічого, крім шкоди.

Діоген вважав себе громадянином не держави, а усієї світобудови — Космосу. «Я — космополіт», — заявляв він, не бажаючи визнавати ні державних, ні національних, ні географічних кордонів. Зневажаючи багатьма моральними і правовими нормами, прийнятими в афінській державі, і часто страждаючи через це, Діоген не переставав повторювати, що для нього існує тільки єдина всесвітня держава, ім´я якій природа.

Головне завдання космополіта — жити відповідно до природних законів космосу, природного права, встановленого самою природою. Саме так живе філософ-мудрець. Вільний від соціальних умовностей, він порівнює свої дії і вчинки тільки з вимогами біологічної доцільності. Тому його відрізняють самодостатність, незалежність, внутрішня свобода від усього, що створено цивілізацією. Чим менше у людини штучних потреб і запитів, що нав´язуються цивілізацією, тим вона мудріша і щасливіша.

Регресивний нігілізм філософів-циніків виявився своєрідним випробуванням того, наскільки необхідні людям у їхньому соціальному житті норми цивілізованої взаємодії. Циніки спробували жити поза цими нормами, філософськи обгрунтувати правомочність такого способу життя і подивитися, що з цього вийде. їхній соціально-філософський експеримент, що супроводжувався безліччю або скандальних, або комічних витівок, виявився цікавим і мав чимало зацікавлених спостерігачів. Серед населення грецьких полісів завжди було чимало осіб із маргінальним соціальним статусом — переселенців, бідняків, бродяг, які не були прив´язані ні до держави, ні до власності і не занадто шанобливо відносилися до норм моралі і законів права. У філософів-циніків люмпенські нігілістичні умонастрої набули вигляду свідомої установки на соціально-філософське експериментування. Але в підсумку цей тривалий експеримент зайшов у тупик і не мав серйозного і масштабного продовження. Афін-ське суспільство не прийняло його скандальних проявів. Цивілізованих греків не захопила філософськи обгрунтована можливість жити, подібно до тварин, за законами однієї лише біологічної доцільності. В усьому цьому не було необхідного елемента привабливої новизни. Усе, що пропонували циніки, вже колись мало місце в минулому, у віддалені часи людської передісторії. Пам´ять про багато тисячоліть напівтваринного існування, коли не було релігії, мистецтва, моралі, права, жила в стародавніх міфах. Повертатися в цей вихідний стан, повторювати те, що вже давно пройдено, греки у своїй більшості не бажали. їх вабила перспектива цивілізованого існування, культурного розвитку.