Філософія права

4.1. Необхідність «антропологічного повороту» у правомисленні

Існує чимало робіт по теорії права, у яких практично відсутня тема людини. Домінування соціоцентричних, державоцент-ричних установок, які передбачають, що ціле завжди важливіше за частину, а держава незрівнянно значніша за громадянина, не залишає місця для антропологічної проблематики. Не можна не помітити, що юристи, правознавці вкрай рідко звертаються до питань, пов´язаних з обговоренням уявлень про природу і сутність людини. А тим часом, правова реальність існує не сама по собі, а усередині великого антропологічного контексту. Тому правомисленню необхідний «антропологічний поворот», який дозволяє вийти через теоретичні лабіринти вже не до держави і норм, не до права і законів, а до людини як онтологічно первинної реалії. Теорія і філософія права потребують дослідницького, методологічного антропоцентризму, що дозволить, з одного боку, глибше проникнути в сутність права через пізнання природи людини, а з іншого боку, допоможе краще зрозуміти природу людини через пізнання сутності права.

Антропологічні передумови існування правової реальності мають як негативний, так і позитивний характер. Те, що людьми рухають властиві їхній природі стихійні пристрасті і розрізнені інтереси, які штовхають їх до конфліктів, злочинів і воєн, — це непорушна онтологічна реалія. Але настільки ж реально і те, Що люди невпинно шукають, знаходять і ефективно використовують найрізноманітніші засоби по врегулюванню стихійних проявів своєї природи, по підпорядкуванню її началам порядку організованості, цивілізованості, культури. Силам руйнування протидіють сили порядку, моралі, права. Джерела тих й інших — у самій людині, в особливостях її природи.