Філософія права

4.8. Протиріччя між соціальністю і духовністю

Від соціального і духовного начал виходять різні вимоги. Перше наполягає на тому, щоб людина, підпорядковуючись інтересам і нормам конкретної соціальної спільноти, будь то група, колектив, партія або держава, не боялася можливих обвинувачень у корпоративному егоїзмі, «квасному патріотизмі» і навіть націоналізмі. При цьому спільнота вважала б себе вправі примусити її піти проти чого завгодно і кого завгодно. Так, тоталітарні держави фашистського і комуністичного типу готові були піти війною на весь світ і вели за собою мільйони.

Інший характер має духовність, що підкоряється не корпоративним нормам, а вимогам універсальних цінностей, загальнолюдських ідеалів і тому має сили протистояти партійній ангажованості, хибному патріотизму і націоналізму.

В умовах тоталітаризму різні моделі вирішення протиріч між соціальністю і духовністю персоніфікуються в типах інтелігента й обивателя. Духовне «Я» справжнього інтелігента не бажає пристосовуватися до соціальних вимог режиму. Для нього універсальні цінності світової культури вищі за політичні інтереси тоталітарної держави, що керується неправовими принципами.

Обиватель, на відміну від справжнього інтелігента, вирішує протиріччя між соціальністю і духовністю на користь соціального начала. Він робить це в ім´я власної безпеки, спокійного життя, успішної кар´єри, пристойного заробітку та ін. Тиск зовнішніх соціальних обставин виявляється для нього непереборним, і він відступається від духовних ідеалів і моральних принципів, щоб інтегруватися в соціальну систему, злитися з нею у єдине ціле.