Філософія права

5.18. Філософська модель генезису правової державності

Б. О. КІСТЯКІВСЬКИЙ

Для Б. О. Кістяківського, як теоретика, схильного до філософсько-соціологічного бачення дійсності, був очевидним той соціально-історичний факт, що в Росії протягом попередніх століть був відсутнім цивілізований правопорядок. З даною обставиною виявилося безпосередньо пов´язане інше — відсутність у російської інтелігенції скільки-небудь серйозного інтересу до правових ідей. Одним із наслідків цього стало те, що російська культура не дала світу жодного видатного трактату з питань права. Якщо в англійців були Гоббс і Локк, у французів — Монтеск´є і Руссо, у німців — Кант і Гегель, то у росіян, на його думку, навіть самі великі мислителі не створили нічого істотного в галузі філософії права.

У ряду даних чинників знаходиться також характерна для народів Росії відсутність поваги до правопорядку. Вона виявилася тісно зв´язаною з тим, що в суспільній свідомості склався образ держави як деспотичного звіра, жахливого Левіафана.

Але чи дійсно держава існує тільки для того, щоб пригнічувати і мучити народи? Чи є насильство її невід´ємною сутнісною ознакою? Б. О. Кістяківський відповідає на ці питання категоричним запереченням.

Для нього держава — це головна умова розвитку суспільної промисловості й індивідуальної культури. Вона існує, щоб забезпечувати різні форми людської солідарності, створювати умови для духовного підвищення й облагороджування людини. Не випадково Фіхте вважав державу самим могутнім проявом людського «Я», а Гегель бачив у ній одне з найбільш досконалих втілень абсолютного духу.

Більшість сучасних держав являють собою переважно органи насильства. Але це їх тимчасовий, перехідний стан. Майбутнє ж належить вищій з державних форм — правовій державі.

Головний принцип правової держави полягає в тому, що державна влада в ній не безмежна, а обмежена визнанням за особистістю недоторканності її прав і свобод. Людина має права, що не даруються їй державою, а належать їй споконвічно. У їхнє число входять:

а) свобода совісті, переконань і вірувань;

б) свобода усного і друкарського слова;

в) свобода союзів і зборів;

г) свобода пересування;

д) недоторканність особи, житла, переписування;

є) політичні свободи.

Ще одна сутнісна особливість правової держави полягає в тому, що державна влада в ній підзаконна.

У правовій державі народ, як сукупність особистостей, є не тільки об´єктом, але і суб´єктом влади і відповідає за підтримання правопорядку. Тобто його суспільна свідомість виходить із колишнього, доправового стану і досягає необхідного рівня цивілізованості.