Філософія права

5.19. Теократичний проект

С. Л. ФРАНК

С. Л. Франк вважав, що найбільш серйозні небезпеки, які підстерігають людей у їхньому соціальному житті,— це крайності деспотизму й анархії. І оскільки в будь-якому суспільстві завжди є прихильники обох позицій, необхідний «супер-ар-бітр», який був би здатний піднятися над сторонами, які сперечаються, і висунути вищий принцип соціальної згоди, солідарності і взаємодії. Таким принципом може вважатися лише принцип служіння вищому керівному началу — Богу і вищій правді, що йде від нього.

Людина, по суті, не має ніяких природжених прав, крім одного — вимагати, щоб їй було дано виконати її обов´язок служіння вищій правді. Людина повинна служити не «волі народу», здатній бути і нерозумною і злочинною, а також не волі окремої людини. їй вищий обов´язок — служити абсолютному началу добра і справедливості.

Найкращі можливості для подібного служіння дає теократична держава. У ній всі люди рівні перед Богом і водночас кожний онтологічно аристократичний, будучи вищим творінням, створеним за образом і подобою Божою. Оскільки людина — це дитя двох світів, метафізичного і природно-соціального, то її буття підкоряється як законам моральності, що йде від Бога, так і законам права, що стверджується державою. Коли частина людей не розуміє, чому людиною управляють дві авторитетні інстанції, із яких одна дозволяє те, що забороняє інша, це породжує хиткість морально-правової свідомості. Подібні прояви нерозуміння і хитань переборні, на думку С. Л. Франка, тільки в умовах теократичної держави, де світська влада постійно співвідносить свої дії з вищими релігійними заповідями, а релігія, моральність і право існують у нерозривній єдності.