Філософія права

5.22. Неоромантична філософія юної і старіючої державності

X. ОРТЕГА-І-ГАССЕТ

Видатний іспанський філософ X. Ортега-і-Гассет (1883-1955) висунув неоромантичну концепцію ірраціонального походження держави з такого джерела, як життєпороджуюча енергія людей, або їхня вітальність. Він розглядає історію цивілізації як процес, підпорядкований двом головним вітальним ритмам — віковому і сексуальному. Починаючи з глибокої давнини первісні племена завжди ділилися усередині себе на три основні вікові групи — юнацтво, зрілих чоловіків і жінок і, нарешті, людей похилого віку. Ортега називає їх «віковими класами» і стверджує, що серед них завжди домінував «клас юнаків» як найбільш активний, енергійний і напористий.

Юнаки, тяжіючи до об´єднань за статево-віковими ознаками у молодіжні «клуби», часто створювали таємні товариства, які вимагали посилених фізичних тренувань і залізної дисципліни. Вони ж ввели звичай викрадення жінок з інших племен, а з цих викрадень народилася війна як «підручний засіб любові».

Ортега-і-Гассет стверджує, що великий процес створення державності був початий не священнослужителями або торговцями, а тими, хто прагнув любові і був готовий боротися за неї юними воїнами. Де б не відбувалося формування державних організмів, скрізь біля їхніх джерел виявлявся «клуб» юнаків, готових танцювати і боротися. Саме вони ввели не тільки війну, але і дисципліну, авторитарну організованість, закони й екзогамію як звичай уникати шлюбів між зв´язаними кровним спорідненням чоловіками і жінками одного племені і роду.

Ортегу-і-Гассета цікавили не тільки ранні, але і пізні, у тому числі сучасні, форми державності. У філософсько-соціологічному дослідженні «Повстання мас» він міркує про ті небезпеки, що несуть із собою тенденції перерозвитку державних начал у громадському житті європейських народів.

Наука і техніка, які перебувають в розпорядженні сучасної держави, надають їй небачені колись могутність і функціональну ефективність. До теперішнього часу гігантські державні машини навчилися працювати майже безвідмовно. Вміло й ефективно використовуючи всі наявні в її розпорядженні засоби і можливості, держава здатна охоплювати своїми щупальцями все суспільне тіло. її важелі і шестірні можуть перемолоти кого завгодно і що завгодно. Такий тип держави Ортега вважає самим вагомим результатом розвитку світової цивілізації.

Намагаючись втручатися в усі види суспільної життєдіяльності, сучасна держава цим живе, харчується і рухається вперед. Але ця тенденція у випадку свого подальшого посилення неминуче спричинить за собою самі сумні результати, оскільки держава своїми грубими проникненнями буде давити і глушити всі безпосередні, свіжі, творчі пориви, стане знищувати найменшу можливість виростання нових, перспективних ідей. У підсумку все може прийти до того, що суспільство буде жити для держави, а людина — для державної машини. Але цим історична драма ще не завершиться. Коли сучасний Левіафан висмокче всі соки із суспільства і громадян, то він почне поступово марніти, старитися, щоб зрештою безславно померти, залишивши після себе деградовану культуру, розвалену економіку, знесилене правосуддя і неймовірний розгул злочинності.