Філософія права

5.23. Відродження природного права в XX ст.

Стійка тенденція відродження природного права як нормативно-ціннісної парадигми пояснюється необхідністю реагування культури на такі чинники, як:

а) активне соціальне буття залишкових форм тоталітарних режимів, які зневажали природні права людини;

б) багатократні і повсюдні спалахи аномійних ситуацій, що нерідко є результатами втрат людьми уявлень про існування абсолютних морально-правових цінностей;

в) експансіоністська стратегія юридичного позитивізму, представники якого найчастіше замість того щоб займати антагональну позицію стосовно природно-правової парадигми, займають позицію антагоністів.

Крім цих чинників, існує ще одна немаловажлива обставина — це процес реміфологізації культури.

У даному випадку мається на увазі прагнення різних культур до універсального синтезу, до Всеєдності. А це змушує згадати про архаїчний синкретизм, коли зачатки права, моральності, етики, філософії, майбутніх світових релігій співіснували як єдине ціле в контексті древніх міфологій. У цих цілісностях містилося дуже багато того, що згодом пройшло через вичлену-вання, диференціацію і самостійний розвиток, який привів до автономізації права, моральності, релігії, філософії. У ХІХ-ХХ ст. ця автономізації досягла своєї межі і «набираючий розгону всесвіт» світової культури почав поступово переходити в новий для себе стан «здавлюваного всесвіту». Так мореплавець, здійснюючи кругосвітню подорож, подолавши більшу частину шляху й віддаляючись від пункту відплиття усе далі, насправді почав уже наближатися до нього.

Активний інтерес до природно-правової проблематики — свідчення реміфологізації права: воно наче згадало про своє початкове споріднення з релігією, моральністю і метафізикою і прагне відродити ці родинні зв´язки. Одне з своїх головних завдань воно бачить у тому, щоб пов´язувати відносні цінності позитивного права з універсаліями й абсолютами культури як норми і цінності природного права, виступаючи в якості культурних універсалій, виявляють, що вони створені «на виріст», тобто з розрахунком на перспективу духовного, морального «дорослішання» людського роду.

Рекомендована література

  1. Гоббс Т. Левиафан // Соч.: В 2 т. — М., 1991. — Т. 2. Жоль К. К. Философия и социология права. — К., 2000.
  2. Кант И. Метафизика нравов // Соч.: В 6 т. — М., 1966. — Т. 4 (Ч. 1).
  3. Кістяківській Б. Вибране. — К., 1996.
  4. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. — Харьков, 2002.
  5. Новгородцев П. И. Сочинения. — М., 1995.
  6. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре // Трактаты. — М., 1969.
  7. Синха Сурия Пракаш. Юриспруденция. Философия права: Краткий курс. — М., 1996.
  8. Соловьев В. С. Оправдание добра // Соч.: В 2 т. — М., 1988. — Т. 1.
  9. Філософія права / За заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. — Кол. авт.: Бандура О. О, Бублик С. А., Заінчковський М. Л. та ін. — К., 2000.
  10. Философия права. Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов высших учеб. заведений / Под ред. Н. И. Панова. — Состав.: Панов Н. И., Бачи-нин В. А., Святоцкий А. Д. — К., 2002.
  11. Четверний В. А. Современные концепции естественного права. — М., 1988.
  12. Циппелгус Р. Філософія права. — К., 2000.