А

АБЕРАЦІЯ — помилка, відхилення від істини.

АБСОЛЮТИЗМ — самодержавна, необмежена влада монарха.

АБСОЛЮТНИЙ — безумовний, безвідносний, найвищий.

АБСТРАГУВАННЯ — мисленнєве зусилля, що дозволяє відволіктися від тих або інших властивостей, сторін і зв´язків предмета.

АБСТРАКЦІЯ — абстрактне поняття або теоретичне узагальнення.

АВТАРКІЯ — незалежність, самодостатність, позиція самоізоляції, самовідокремлення держави від економічних, соціальних і культурних зв´язків з іншими державами.

АВТОКРАТІЯ — одноособова верховна влада.

АВТОРИТАРИЗМ — політична влада, заснована на принципах зовнішнього примусу.

АВТОРИТАРНИЙ — той, що прагне затвердити свою беззастережну владу, домогтися беззаперечного підпорядкування.

АГІОГРАФІЯ — середньовічні описи життя святих.

АГНОСТИЦИЗМ — філософська позиція заперечення пізнаваності світу.

АГОН — змагання.

АДАПТАЦІЯ — пристосування до зовнішніх умов.

АКАУЗАЛЬНИЙ — той, що не підкоряється логіці лінійних причинних залежностей.

АКСІОЛОГІЯ — філософське вчення про цінності життя і культури.

АКЦИДЕНЦІЯ — несуттєва, минуща, випадкова властивість предмета.

АЛАРМІСТ — людина, яка поширює тривожні чутки і настрої.

АЛЬТЕРНАТИВА — будь-яка з можливостей, що виключають одна одну.

АЛЬТЕРНАТИВНА КУЛЬТУРА — культура окремих соціальних груп, що протиставляють свої цінності традиційній і офіційній культурі.

АЛЬТРУЇЗМ — безкорислива готовність пожертвувати своїми особистими інтересами заради блага інших людей.

АЛЬЯНС — об´єднання держав.

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ — подвійність, існування протилежностей усередині однієї цілісності.

АНАРХІЗМ — теоретична позиція заперечення держави, права, моралі.

АНАРХІЯ — безвладдя, безладдя, соціальний хаос.

АНОМІЯ — перехідний стан у суспільній еволюції, коли колишня застаріла система норм і цінностей уже не виявляє належного регулятивного впливу на мораль, а новоутворювана нормативно-ціннісна система, ще не почала діяти на повну силу.

АНТАГОНІЗМ — непримиренно вороже відношення між двома протилежностями.

АНТИНОМІЯ — зіставлення двох протилежних, однаково доказових положень.

АНТИТЕЗА — навмисне протиставлення протилежних ідей, образів, понять.

АНТИТЕЗИС — твердження, протилежне тому, що міститься в тезі.

АНТРОПОДІЦЕЯ — виправдання і підвищення людини засобами філософії, мистецтва і науки.

АНТРОПОСОФІЯ — філософія людини.

АНТРОПОФАГІЯ — людожерство.

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ — філософська позиція, відповідно до якої людина є центром світобудови.

АПОДИКТИЧНИЙ — доведений із логічною неспростовністю.

АПОКАЛІПСИС — грецька назва останньої книги Нового Завіту «Одкровення Іоанна Богослова»; у переносному значенні — кінець світу.

АПОЛОГІЯ — виправдання, захист.

АПОРІЯ — сформульоване грецьким філософом Зеноном логічно непереборне протиріччя.

АПОСТЕРІОРНИЙ — заснований на дослідних даних. АПОФАТИЧНИЙ — безпосередньо причетний до таємниці.

АПРІОРНИЙ — той, що передує досвіду, не залежить від досвіду.

АРЕОПАГ — вищий орган політичної і судової влади в стародавніх Афінах.

АРКАДІЯ — міфічна держава, жителі якої перебувають у безтурботно щасливому стані.

АРТЕФАКТ — штучне, створене людиною творіння; структурний елемент у системі «цивілізація-культура».

АРХАЇЧНИЙ — давній, стародавній.

АРХОНТИ — вищі посадові особи в стародавніх Афінах.

АСКЕТИЗМ — позиція стримування від почуттєвих радостей, від користування життєвими благами.

АСОЦІАЛЬНИЙ — пов´язаний із порушеннями соціальних норм.

АТАРАКСІЯ — незворушність духу, якою повинен володіти мудрець-філософ.

АТОМІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНА — відокремлення, роз´єднання, відчуження людей один від одного.

АТРИБУТ — невід´ємна властивість субстанції.

АУТЕНТИЧНИЙ — повністю відповідний чому-небудь.

АУТОДАФЕ — формула церковної, католицької інквізиції, що засуджує винного до страти «без пролиття крові» — спалення на багатті.

АФЕКТ — душевний стан людини при крайньому нервово-психічному збудженні і втраті раціонального самоконтролю.

Б

БАРОКО — європейський культурний стиль XVII ст.

БІНАРНИЙ — той, що складається із двох частин, подвійний.

БІФУРКАЦІЯ — розгалуження шляхів, можливостей, напрямків руху, розвитку.

БРАХМА — в індуїзмі міфічна першооснова всього сущого, Світова душа.

БРУТАЛЬНИЙ — жорстокий.

В

ВЕНДЕТА — звичай кровної помсти серед населення островів Корсика і Сардинія.

ВЕРБАЛЬНИЙ — усний, словесний.

ВЕРДИКТ — остаточне рішення суду з питання винності підсудного.

ВЕРИФІКАЦІЯ — перевірка на справжність, встановлення істини.

ВЕТО — право заборони.

ВІРТУАЛЬНИЙ — можливий, ймовірний.

ВІТАЛЬНИЙ — той, що стосується безпосередніх проявів життєвого процесу.

ВОЛЬТЕР´ЯНЕЦЬ — послідовник Вольтера, прихильник його філософської позиції.

ВОЛЮНТАРИЗМ — філософський напрям, що ставить на чолі світового процесу вищу силу, іменовану волею (Шопенгау-ер) або волею до влади (Ніцше); практична діяльність, підпорядкована вольовим рішенням, не погодженим із доводами доцільності, раціональності, моралі та ін.

ВОТУМ — рішення, винесене шляхом парламентського голосування.

Г

ГЕГЕМОНІЯ — головуюча роль якоїсь однієї соціальної спільності над іншими.

ГЕДОНІЗМ — філософська позиція, що визнає вищим благом і метою життя насолоду.

ГЕКАТОМБА — жертвопринесення зі ста биків у Стародавній Греції; масове знищення безлічі людей.

ГЕНЕАЛОГІЯ — історія виникнення, родовідна. ГЕНЕЗИС — процес зародження і становлення. ГЕНЕРАЦІЯ — покоління. ГЕНУЇННИЙ — вроджений.

ГЕРМЕНЕВТИКА — філософська теорія, що досліджує проблеми розуміння і тлумачення текстів.

ГЕТЕРОГЕННИЙ — той, що виник із змішання декількох частин чого-небудь.

ГЕТЕРОНОМНІСТЬ — моральна, законослухняна поведінка, обумовлена не внутрішніми мотивами і переконаннями, а зовнішніми чинниками.

ГІЛОЗОІЗМ — філософські уявлення про загальну натхненність матеріальних предметів.

ГІПЕР... — префікс, що вказує на перевищення норми.

ГІПОСТАЗУВАТИ — надавати поняттям статус самостійних сутностей.

ГІПОТЕТИЧНИЙ — оснований на припущенні.

ГЛОСАРІЙ — тлумачний словник, що додається до якого-небудь тексту.

ГЛОСАТОР — тлумач спеціальних юридичних термінів.

ГНОСЕОЛОГІЯ — філософська теорія, яка досліджує проблеми, пов´язані з пізнавальною діяльністю людини.

ГНОСТИЦИЗМ — релігійно-філософський напрям перших століть християнства, що химерно поєднав ідеї античності і східних релігій із християнськими ідеями.

ГОЛГОФА — гора, де був розтятий Христос; будь-яке місце мук і страти.

ГОМЕОСТАЗИС — стан рівноваги.

ГОМОГЕННИЙ — однорідний.

Д

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА — та, що віхиляється від загальноприйнятих соціокультурних норм.

ДЕГРЕСІЯ — сходження, спуск, падіння.

ДЕДУКТИВНИЙ МЕТОД — спосіб дослідження або викладу, що полягає в логічно послідовному переході від загальних положень до окремих.

ДЕЗАВУЮВАТИ — заявляти про незгоду з діями і висловленнями своєї довіреної особи.

ДЕЗАДАПТИВНІСТЬ — стан розгубленості, втрати орієнтирів.

ДЕЇЗМ — релігійно-філософська позиція, згідно з якою Бог створив світ, але в його наступній історичній долі ніякої участі не бере.

ДЕКАДАНС — процес занепаду в культурі.

ДЕКАЛОГ — десять біблійних заповідей із старозавітного «Мойсеева права».

ДЕКЛАСОВАНИЙ — той, що втратив зв´язок зі своїм класом, що опустився на соціальне «дно», потрапив в середовище бурлак, наркоманів, повій або професійних злочинців.

ДЕКРЕТУВАТИ — надати силу закону шляхом видання декрету.

ДЕЛІКТ — правопорушення.

ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА — соціальна поведінка, що порушує правові норми.

ДЕМІУРГ — творець.

ДЕОНТОЛОГІЯ — вчення про обов´язок.

ДЕСПОТІЯ — держава, в якій правлячі особи мають необмежену владу.

ДЕТЕРМІНАЦІЯ — причинна обумовленість.

ДЕ-ФАКТО — фактично, на ділі.

ДЕ-ЮРЕ — формально, по праву, юридично.

ДИГЕСТИ — звід текстів, з яких складається кодекс Юсти-ніана.

ДИГРЕСІЯ — відступ, відхилення.

ДИЗ´ЮНКЦІЯ — поділ, протиставлення.

ДИЛЕМА — необхідність вибору між двома небажаними можливостями.

ДИСКРЕТНИЙ — той, що складається з самостійних частин, ланок, елементів.

ДИСНОМІЯ — беззаконня, безладдя.

ДИСКУРСИВНИЙ — заснований на логічно гармонійному, розсудливому міркуванні.

ДИСФУНКЦІЯ — розлад системи і її нездатність виконувати свою функцію.

ДИХОТОМІЯ — поділ цілого на дві частини.

ДІАЛЕКТИКА — філософський пошук істини шляхом аналізу внутрішніх протиріч, що містяться в предметах, явищах і процесах.

ДІАТРИБА — різкий усний або письмовий виступ, що містить нападки особистого характеру на адресу опонентів.

ДІАХРОНІЧНИЙ — розміщений в історичній послідовності.

ДОГМАТ — положення, що прийняте на віру і не потребує доказів.

ДОМІНАНТА — головний смисловий, ціннісний або нормативний момент усередині цілого.

ДОМІНУВАТИ — переважати, вивищуватися, панувати.

ДРАКОНОВІ ЗАКОНИ — закони, встановлені в VII ст. до Р.Х. афінським правителем Драконом, що відрізнялися суворістю; будь-які занадто жорстокі закони.

ДУАЛІЗМ — філософська позиція, що визнає самостійність і незалежність одна від одної двох головних субстанцій — духу і матерії.

ДУАЛІСТИЧНИЙ — двоїстий, роздвоєний.

Е

ЕВДЕМОНІЗМ — філософське вчення про провідну роль потреби в щасті в системі людських потреб.

ЕВЕНТУАЛЬНИЙ — можливий лише при випадковому збігу обставин.

ЕГАЛІТАРНИЙ — орієнтований на рівність.

ЕГІДА — заступництво, захист.

ЕДЕМ — у Старому Завіті земний рай, де перші люди жили до гріхопадіння.

ЕДИКТ — особливо важливий указ.

ЕЗОПОВА МОВА — алегоричний спосіб замаскованого вираження своїх думок.

ЕЗОТЕРИЧНИЙ — таємний, призначений для обраних, обізнаних.

ЕЙФОРІЯ — стан захоплення.

ЕКЗЕГЕЗА — тлумачення текстів.

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ — філософський напрям, що протиставляє себе раціоналізму і обирає своїм предметом людське існування в цілому з його несвідомими, емоційно-почуттєвими і мисленнєвими проявами в їхньому співвідношенні зі свободою і смертю.

ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНИЙ — пов´язаний із корінними смисло-життєвими проблемами, із питаннями свободи і смерті.

ЕКЗОГЕННИЙ — породжений зовнішніми причинами.

ЕКЗОТЕРИЧНИЙ — призначений для звичайних, необізнаних людей.

ЕКИВОК — двозначність.

ЕКЛЕКТИЗМ — сполучення чужорідних, погано сумісних начал.

ЕКСПЛІКАЦІЯ — роз´яснення.

ЕКСПРОПРІАЦІЯ — примусовий перерозподіл власності.

ЕКСТЕНСИВНИЙ — орієнтований на кількісне збільшення.

ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ — надзвичайний, що рідко трапляється.

ЕКУМЕНІЗМ — рух за всесвітнє об´єднання церков.

ЕЛІМІНУВАТИ — виключити, усунути.

ЕМАНАЦІЯ — у неоплатонізмі витікання творчої енергії божества, в результаті чого виникає світ.

ЕНДОГЕННИЙ — породжений внутрішніми причинами.

ЕНІГМАТИЧНИЙ — загадковий, таємничий.

ЕНТЕЛЕХІЯ — у вченні Арістотеля прагнення вищого духовного начала до досягнення мети, в результаті чого відбувається розвито