А

АБЕРАЦІЯ — помилка, відхилення від істини.

АБСОЛЮТИЗМ — самодержавна, необмежена влада монарха.

АБСОЛЮТНИЙ — безумовний, безвідносний, найвищий.

АБСТРАГУВАННЯ — мисленнєве зусилля, що дозволяє відволіктися від тих або інших властивостей, сторін і зв´язків предмета.

АБСТРАКЦІЯ — абстрактне поняття або теоретичне узагальнення.

АВТАРКІЯ — незалежність, самодостатність, позиція самоізоляції, самовідокремлення держави від економічних, соціальних і культурних зв´язків з іншими державами.

АВТОКРАТІЯ — одноособова верховна влада.

АВТОРИТАРИЗМ — політична влада, заснована на принципах зовнішнього примусу.

АВТОРИТАРНИЙ — той, що прагне затвердити свою беззастережну владу, домогтися беззаперечного підпорядкування.

АГІОГРАФІЯ — середньовічні описи життя святих.

АГНОСТИЦИЗМ — філософська позиція заперечення пізнаваності світу.

АГОН — змагання.

АДАПТАЦІЯ — пристосування до зовнішніх умов.

АКАУЗАЛЬНИЙ — той, що не підкоряється логіці лінійних причинних залежностей.

АКСІОЛОГІЯ — філософське вчення про цінності життя і культури.

АКЦИДЕНЦІЯ — несуттєва, минуща, випадкова властивість предмета.

АЛАРМІСТ — людина, яка поширює тривожні чутки і настрої.

АЛЬТЕРНАТИВА — будь-яка з можливостей, що виключають одна одну.

АЛЬТЕРНАТИВНА КУЛЬТУРА — культура окремих соціальних груп, що протиставляють свої цінності традиційній і офіційній культурі.

АЛЬТРУЇЗМ — безкорислива готовність пожертвувати своїми особистими інтересами заради блага інших людей.

АЛЬЯНС — об´єднання держав.

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ — подвійність, існування протилежностей усередині однієї цілісності.

АНАРХІЗМ — теоретична позиція заперечення держави, права, моралі.

АНАРХІЯ — безвладдя, безладдя, соціальний хаос.

АНОМІЯ — перехідний стан у суспільній еволюції, коли колишня застаріла система норм і цінностей уже не виявляє належного регулятивного впливу на мораль, а новоутворювана нормативно-ціннісна система, ще не почала діяти на повну силу.

АНТАГОНІЗМ — непримиренно вороже відношення між двома протилежностями.

АНТИНОМІЯ — зіставлення двох протилежних, однаково доказових положень.

АНТИТЕЗА — навмисне протиставлення протилежних ідей, образів, понять.

АНТИТЕЗИС — твердження, протилежне тому, що міститься в тезі.

АНТРОПОДІЦЕЯ — виправдання і підвищення людини засобами філософії, мистецтва і науки.

АНТРОПОСОФІЯ — філософія людини.

АНТРОПОФАГІЯ — людожерство.

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ — філософська позиція, відповідно до якої людина є центром світобудови.

АПОДИКТИЧНИЙ — доведений із логічною неспростовністю.

АПОКАЛІПСИС — грецька назва останньої книги Нового Завіту «Одкровення Іоанна Богослова»; у переносному значенні — кінець світу.

АПОЛОГІЯ — виправдання, захист.

АПОРІЯ — сформульоване грецьким філософом Зеноном логічно непереборне протиріччя.

АПОСТЕРІОРНИЙ — заснований на дослідних даних. АПОФАТИЧНИЙ — безпосередньо причетний до таємниці.

АПРІОРНИЙ — той, що передує досвіду, не залежить від досвіду.

АРЕОПАГ — вищий орган політичної і судової влади в стародавніх Афінах.

АРКАДІЯ — міфічна держава, жителі якої перебувають у безтурботно щасливому стані.

АРТЕФАКТ — штучне, створене людиною творіння; структурний елемент у системі «цивілізація-культура».

АРХАЇЧНИЙ — давній, стародавній.

АРХОНТИ — вищі посадові особи в стародавніх Афінах.

АСКЕТИЗМ — позиція стримування від почуттєвих радостей, від користування життєвими благами.

АСОЦІАЛЬНИЙ — пов´язаний із порушеннями соціальних норм.

АТАРАКСІЯ — незворушність духу, якою повинен володіти мудрець-філософ.

АТОМІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНА — відокремлення, роз´єднання, відчуження людей один від одного.

АТРИБУТ — невід´ємна властивість субстанції.

АУТЕНТИЧНИЙ — повністю відповідний чому-небудь.

АУТОДАФЕ — формула церковної, католицької інквізиції, що засуджує винного до страти «без пролиття крові» — спалення на багатті.

АФЕКТ — душевний стан людини при крайньому нервово-психічному збудженні і втраті раціонального самоконтролю.

Б

БАРОКО — європейський культурний стиль XVII ст.

БІНАРНИЙ — той, що складається із двох частин, подвійний.

БІФУРКАЦІЯ — розгалуження шляхів, можливостей, напрямків руху, розвитку.

БРАХМА — в індуїзмі міфічна першооснова всього сущого, Світова душа.

БРУТАЛЬНИЙ — жорстокий.

В

ВЕНДЕТА — звичай кровної помсти серед населення островів Корсика і Сардинія.

ВЕРБАЛЬНИЙ — усний, словесний.

ВЕРДИКТ — остаточне рішення суду з питання винності підсудного.

ВЕРИФІКАЦІЯ — перевірка на справжність, встановлення істини.

ВЕТО — право заборони.

ВІРТУАЛЬНИЙ — можливий, ймовірний.

ВІТАЛЬНИЙ — той, що стосується безпосередніх проявів життєвого процесу.

ВОЛЬТЕР´ЯНЕЦЬ — послідовник Вольтера, прихильник його філософської позиції.

ВОЛЮНТАРИЗМ — філософський напрям, що ставить на чолі світового процесу вищу силу, іменовану волею (Шопенгау-ер) або волею до влади (Ніцше); практична діяльність, підпорядкована вольовим рішенням, не погодженим із доводами доцільності, раціональності, моралі та ін.

ВОТУМ — рішення, винесене шляхом парламентського голосування.

Г

ГЕГЕМОНІЯ — головуюча роль якоїсь однієї соціальної спільності над іншими.

ГЕДОНІЗМ — філософська позиція, що визнає вищим благом і метою життя насолоду.

ГЕКАТОМБА — жертвопринесення зі ста биків у Стародавній Греції; масове знищення безлічі людей.

ГЕНЕАЛОГІЯ — історія виникнення, родовідна. ГЕНЕЗИС — процес зародження і становлення. ГЕНЕРАЦІЯ — покоління. ГЕНУЇННИЙ — вроджений.

ГЕРМЕНЕВТИКА — філософська теорія, що досліджує проблеми розуміння і тлумачення текстів.

ГЕТЕРОГЕННИЙ — той, що виник із змішання декількох частин чого-небудь.

ГЕТЕРОНОМНІСТЬ — моральна, законослухняна поведінка, обумовлена не внутрішніми мотивами і переконаннями, а зовнішніми чинниками.

ГІЛОЗОІЗМ — філософські уявлення про загальну натхненність матеріальних предметів.

ГІПЕР... — префікс, що вказує на перевищення норми.

ГІПОСТАЗУВАТИ — надавати поняттям статус самостійних сутностей.

ГІПОТЕТИЧНИЙ — оснований на припущенні.

ГЛОСАРІЙ — тлумачний словник, що додається до якого-небудь тексту.

ГЛОСАТОР — тлумач спеціальних юридичних термінів.

ГНОСЕОЛОГІЯ — філософська теорія, яка досліджує проблеми, пов´язані з пізнавальною діяльністю людини.

ГНОСТИЦИЗМ — релігійно-філософський напрям перших століть християнства, що химерно поєднав ідеї античності і східних релігій із християнськими ідеями.

ГОЛГОФА — гора, де був розтятий Христос; будь-яке місце мук і страти.

ГОМЕОСТАЗИС — стан рівноваги.

ГОМОГЕННИЙ — однорідний.

Д

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА — та, що віхиляється від загальноприйнятих соціокультурних норм.

ДЕГРЕСІЯ — сходження, спуск, падіння.

ДЕДУКТИВНИЙ МЕТОД — спосіб дослідження або викладу, що полягає в логічно послідовному переході від загальних положень до окремих.

ДЕЗАВУЮВАТИ — заявляти про незгоду з діями і висловленнями своєї довіреної особи.

ДЕЗАДАПТИВНІСТЬ — стан розгубленості, втрати орієнтирів.

ДЕЇЗМ — релігійно-філософська позиція, згідно з якою Бог створив світ, але в його наступній історичній долі ніякої участі не бере.

ДЕКАДАНС — процес занепаду в культурі.

ДЕКАЛОГ — десять біблійних заповідей із старозавітного «Мойсеева права».

ДЕКЛАСОВАНИЙ — той, що втратив зв´язок зі своїм класом, що опустився на соціальне «дно», потрапив в середовище бурлак, наркоманів, повій або професійних злочинців.

ДЕКРЕТУВАТИ — надати силу закону шляхом видання декрету.

ДЕЛІКТ — правопорушення.

ДЕЛІНКВЕНТНА ПОВЕДІНКА — соціальна поведінка, що порушує правові норми.

ДЕМІУРГ — творець.

ДЕОНТОЛОГІЯ — вчення про обов´язок.

ДЕСПОТІЯ — держава, в якій правлячі особи мають необмежену владу.

ДЕТЕРМІНАЦІЯ — причинна обумовленість.

ДЕ-ФАКТО — фактично, на ділі.

ДЕ-ЮРЕ — формально, по праву, юридично.

ДИГЕСТИ — звід текстів, з яких складається кодекс Юсти-ніана.

ДИГРЕСІЯ — відступ, відхилення.

ДИЗ´ЮНКЦІЯ — поділ, протиставлення.

ДИЛЕМА — необхідність вибору між двома небажаними можливостями.

ДИСКРЕТНИЙ — той, що складається з самостійних частин, ланок, елементів.

ДИСНОМІЯ — беззаконня, безладдя.

ДИСКУРСИВНИЙ — заснований на логічно гармонійному, розсудливому міркуванні.

ДИСФУНКЦІЯ — розлад системи і її нездатність виконувати свою функцію.

ДИХОТОМІЯ — поділ цілого на дві частини.

ДІАЛЕКТИКА — філософський пошук істини шляхом аналізу внутрішніх протиріч, що містяться в предметах, явищах і процесах.

ДІАТРИБА — різкий усний або письмовий виступ, що містить нападки особистого характеру на адресу опонентів.

ДІАХРОНІЧНИЙ — розміщений в історичній послідовності.

ДОГМАТ — положення, що прийняте на віру і не потребує доказів.

ДОМІНАНТА — головний смисловий, ціннісний або нормативний момент усередині цілого.

ДОМІНУВАТИ — переважати, вивищуватися, панувати.

ДРАКОНОВІ ЗАКОНИ — закони, встановлені в VII ст. до Р.Х. афінським правителем Драконом, що відрізнялися суворістю; будь-які занадто жорстокі закони.

ДУАЛІЗМ — філософська позиція, що визнає самостійність і незалежність одна від одної двох головних субстанцій — духу і матерії.

ДУАЛІСТИЧНИЙ — двоїстий, роздвоєний.

Е

ЕВДЕМОНІЗМ — філософське вчення про провідну роль потреби в щасті в системі людських потреб.

ЕВЕНТУАЛЬНИЙ — можливий лише при випадковому збігу обставин.

ЕГАЛІТАРНИЙ — орієнтований на рівність.

ЕГІДА — заступництво, захист.

ЕДЕМ — у Старому Завіті земний рай, де перші люди жили до гріхопадіння.

ЕДИКТ — особливо важливий указ.

ЕЗОПОВА МОВА — алегоричний спосіб замаскованого вираження своїх думок.

ЕЗОТЕРИЧНИЙ — таємний, призначений для обраних, обізнаних.

ЕЙФОРІЯ — стан захоплення.

ЕКЗЕГЕЗА — тлумачення текстів.

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ — філософський напрям, що протиставляє себе раціоналізму і обирає своїм предметом людське існування в цілому з його несвідомими, емоційно-почуттєвими і мисленнєвими проявами в їхньому співвідношенні зі свободою і смертю.

ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНИЙ — пов´язаний із корінними смисло-життєвими проблемами, із питаннями свободи і смерті.

ЕКЗОГЕННИЙ — породжений зовнішніми причинами.

ЕКЗОТЕРИЧНИЙ — призначений для звичайних, необізнаних людей.

ЕКИВОК — двозначність.

ЕКЛЕКТИЗМ — сполучення чужорідних, погано сумісних начал.

ЕКСПЛІКАЦІЯ — роз´яснення.

ЕКСПРОПРІАЦІЯ — примусовий перерозподіл власності.

ЕКСТЕНСИВНИЙ — орієнтований на кількісне збільшення.

ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ — надзвичайний, що рідко трапляється.

ЕКУМЕНІЗМ — рух за всесвітнє об´єднання церков.

ЕЛІМІНУВАТИ — виключити, усунути.

ЕМАНАЦІЯ — у неоплатонізмі витікання творчої енергії божества, в результаті чого виникає світ.

ЕНДОГЕННИЙ — породжений внутрішніми причинами.

ЕНІГМАТИЧНИЙ — загадковий, таємничий.

ЕНТЕЛЕХІЯ — у вченні Арістотеля прагнення вищого духовного начала до досягнення мети, в результаті чого відбувається розвиток.

ЕНТРОПІЯ — зростання ступеня невпорядкованості усередині системи, що загрожує їй розпадом.

ЕПАТАЖ — скандальна форма соціальної поведінки, що викликає загальне здивування.

ЕПІГОН — бездарний послідовник видатного діяча культури. ЕПІКУРЕЄЦЬ — людина, яка над усе цінує задоволення тіла і духу.

ЕПІКУРЕЇЗМ — вчення Епікура, що доводить право людини на життєві блага і втіхи.

ЕПІФЕНОМЕН — побічне, вторинне явище.

ЕРІНІЇ — у грецькій міфології давні богині помсти, що карають злочинців.

ЕРІСТИКА — мистецтво умілого ведення полеміки.

ЕСКАПІЗМ — втеча від дійсності.

ЕФЕМЕРНИЙ — скороминущий, швидкоплинний.

Ж

ЖУПЕЛ — предмет, що навмисно перетворюють на опудало, здатне викликати відразу і страх.

І

ІДЕАЛІЗМ — філософський напрям, що ставить у причинно-генетичному відношенні ідеї, дух, свідомість на перше місце, а матерію — на друге.

ІДЕАЛІСТ — філософ, який стоїть на позиціях ідеалізму.

ІДЕЯ — введене Платоном поняття, що позначає ідеальні, вічні сутності, першопричини всіх речей.

ІЄРАРХІЯ — вертикальна диференціація статусів, щаблів, рівнів від нижчого до вищого.

ІЗОМОРФНИЙ — аналогічний за формою.

ІМАНЕНТНИЙ — внутрішньо властивий чому-небудь.

ІММОРАЛІЗМ — демонстративно-войовнича зневага моральних норм.

ІМПЕРАТИВ — веління, що вимагає беззаперечного виконання.

ІМПЕРСОНАЛЬНИЙ — безособовий.

ШВАЙРОМЕНТАЛІЗМ — теорії, що досліджують форми і закономірності взаємодії із середовищем проживання.

ІНВЕКТИВА — різкий виступ проти чого-небудь.

ІНВОЛЮЦІЯ — повернення предмета в початковий стан.

ІНДЕТЕРМІНІЗМ — заперечення причинної обумовленості.

ІНДУКЦІЯ — метод логічного переходу від окремих випадків до загальних висновків.

ІНІЦІАЦІЯ — в архаїчні часи обряд переходу юнаків у повноправні члени суспільства, наділення їх усіма правами й обов´язками дорослих чоловіків.

ІНКОРПОРУВАТИ — включати до складу соціальної групи.

ІНКРИМІНУВАТИ — висувати обвинувачення, ставити за провину.

ШТЕЛІГИБЕЛЬНИЙ — надчуттєвий, надприродний.

ІНТЕРПОЛЯЦІЯ — введення нових значень у традиційний зміст.

ІНТРОВЕРТНИЙ — звернений усередину власного «Я».

ІНТРОСПЕКЦІЯ — самоспостереження.

ІНЦЕСТ — сексуальний зв´язок між кровними родичами, кровозмішення.

ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ — недоступний розумовому усвідомленню, невимовний у поняттях логіки.

ІРРЕАЛЬНИЙ — відсутній у реальності.

К

КАЗУС — у юридичній практиці випадок, що має зовнішні ознаки злочину, але позбавлений елементів провини і тому некараний.

КАЗУС БЕЛЛІ — формальний привід для війни, далекий від дійсних причин.

КАМАРИЛЬЯ — при монархічному ладі придворна група політичних інтриганів.

КАНІБАЛІЗМ — людожерство.

КАНОН — встановлений зразок.

КАНОССА — замок в Італії, де німецький імператор Генріх IV у 1077 р. вимолював прощення у Папи Григорія VII, з яким до цього боровся; вираз «йти в Каноссу» означає йти на приниження перед противником.

КАРТЕЗІАНСТВО — філософське вчення Р. Декарта (Кар-тезіуса) і його послідовників.

КАТАРСИС — процес «очищення» душі, пережитий глядачем, який дивиться трагедію (поняття введене Арістотелем).

КАТЕХІЗИС — короткий виклад віровчення в питально-відповідній формі.

КАУЗАЛЬНИЙ — причинно-обумовлений.

КВІЄТИЗМ — пасивне, байдуже ставлення до реальності.

КИНІКИ — давньогрецькі філософи Антісфен, Діоген і їхні послідовники (інша вимова: циніки).

КІРЕНАЇКИ — давньогрецькі філософи (Аристіпп з Кірени та ін.), що визнавали насолоду вищою метою людського існування.

КЛАСИЦИЗМ — культурний стиль XVII—XVIII ст.

КОГНІТИВНИЙ — той, що має відношення до проблем пізнавальної діяльності.

КОМПЕНДІУМ — скорочений виклад основоположень наукової дисципліни.

КОНВЕНЦІЯ — угода, договір.

КОНГЕНІАЛЬНИЙ — той, що збігається по смислу і духу.

КОНГЛОМЕРАТ — механічне поєднання в одне ціле різнорідних предметів.

КОНТАМІНАЦІЯ — змішання двох змістовно-значеннєвих ліній в одну.

КОНТИНУУМ — різноманіття, об´єднане в єдність.

КОНТРАГЕНТ — кожна із сторін договірних відносин.

КОНТРАДАПТИВНИЙ — той, хто не бажає пристосовуватися, а прагне пристосувати зовнішні обставини до своїх потреб і інтересів.

КОНТРОВЕРЗА — зіткнення протилежних позицій.

КОНФОРМІЗМ — прагнення пристосовуватися до зовнішніх обставин.

КОРЕЛЯЦІЯ — значеннєве співвідношення понять.

КОСМОГОНІЯ — міфологічні і філософські пояснення походження світу.

КОСМОЛОГІЯ — філософські вчення про космос.

КОСМОПОЛІТИЗМ — теорія філософів — циніків, софістів і стоїків, що розглядає мудреця як «громадянина світу», «громадянина всесвіту».

КРЕДО — вірування, сповідування, переконання.

КРИТЕРІЙ — характерна ознака, мірило.

КСЕНОФОБІЯ — ненависть до чужого.

Л

ЛАТЕНТНИЙ — прихований, невидимий процес.

ЛЕВЕЛЛЕРИ — представники радикально-демократичного руху в Англії XVII ст., що вимагали зрівняння прав усіх соціальних груп.

ЛЕВІАФАН — морське чудовисько в Старому Завіті; поняття, що використовувалося Т. Гоббсом для характеристики держави.

ЛЕГАЛІЗУВАТИ — надати законного характеру.

ЛЕГАЛЬНА ПОВЕДІНКА — законовідповідна поведінка.

ЛЕГІСТИ — юристи, для яких закон вище права.

ЛЕГІТИМНІСТЬ — узгодженість із законами, відповідність законам.

ЛІБЕРТАРНИЙ — той, що має відношення до проблеми свободи.

ЛІБІДО — сексуальний потяг.

ЛІНЧУВАТИ (зробити суд Лінча) — жорстоко розправитися з винним без слідства і суду, здійснити самосуд.

ЛОГОС — слово, вчення; вища творча першооснова.

ЛЮМПЕН — представник соціального «дна», бродяга, босяк.

ЛЮТЕРАНСТВО — засноване в XVI ст. релігійно-церковним реформатором Мартіном Лютером відгалуження християнства.

ЛЮЦИФЕР — одне з імен сатани, повелителя Пекла.

М

МАКІАВЕЛЛІЗМ — поняття, що є похідним від імені Н. Ма-кіавеллі й означає політичну діяльність, яка керується принципом «мета виправдовує засоби».

МАКРОКОСМ — Всесвіт.

МАКСИМА — філософсько-етичний принцип, що визначає певні правила соціальної поведінки.

МАКСИМАЛІЗМ — надмірно сувора вимогливість до соціальної поведінки індивідів.

МАНКІРУВАТИ — нехтувати своїми соціальними обов´язками, нормами пристойності і моралі.

МАРГІНАЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ — людина, яка опинилася поза стійкими соціальними групами, поза дією усталених нормативно-ціннісних систем.

МЕДІАТОР — посередник.

МЕДІЄВІСТ — фахівець з культури середніх віків.

МЕДИТАЦІЯ — міркування, заглиблення в себе.

МЕНТАЛЬНІСТЬ — особливості розумової діяльності.

МЕРКАНТИЛЬНИЙ — той, що має відношення до дріб´язково-розважливого торгашества.

МЕТАМПСИХОЗ — релігійно-філософська теорія про переселення душ з одних тіл після їхньої смерті в інші.

МЕТАНОЙЯ — зміна в умонастроях, перебудова в світорозумінні.

МЕТАМОРФОЗА — зміна форми.

МЕТАФІЗИКА — філософське вчення про надчуттєві першооснови буття.

МЕТАФІЗИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ — надчуттєва реальність.

МЕТОД — сукупність пізнавальних засобів, спосіб дослідження.

МЕТОДОЛОГІЯ — вчення про методи філософських, наукових досліджень.

МЕХАНІЦИЗМ — філософська теорія, що уподібнює живі і соціальні організми до машин і механізмів.

МІЗАНТРОПІЯ — людиноненависництво.

МІКРОКОСМ — мала, мініатюрна подоба великого космосу, макрокосмосу.

МОДЕРНІЗМ — стиль у західній культурі, що виник в другій половині XIX ст і включає цілий ряд філософських напрямів останніх півтора століття — ніцшеанство, інтуїтивізм, феноменологію, екзистенціалізм, герменевтику та ін.

МОДУС — вид, різновид, окремий прояв загального.

МОЛОХ — сила, що вимагає кривавих жертвопринесень.

МОНАДА — поняття, введене Лейбніцем для позначення неподільних духовних першоелементів, що складають світобудову.

МОНАДОЛОГІЯ — філософське вчення про монади.

МОНІЗМ — філософське вчення про існування єдиного, духовного або матеріального першопочатку буття (пор. з дуалізмом, що визнає два таких першопочатки, і плюралізмом, що визнає декілька першопочатків).

МОНОГАМІЯ — парний шлюб, де сім´я складається з чоловіка і дружини.

МОНОТЕЇЗМ — релігійне вірування, що визнає існування одного Бога.

МОРФОЛОГІЯ — вчення про закономірності структурних побудов.

Н

НАТУРФІЛОСОФІЯ — філософія природи.

НЕМЕЗИДА — грецька богиня помсти, що карає за злочини.

НЕОКАНТІАНСТВО — напрям у західній філософії, прихильники якого прагнуть використовувати ідеї Канта для вирішення нових пізнавальних завдань.

НЕОПЛАТОНІЗМ — філософські вчення послідовників Платона, які намагалися об´єднати платонізм і християнство.

НЕОТОМІЗМ — офіційна філософська доктрина католицької церкви, що обпирається на ідеї Томи Аквінського.

НІГІЛІЗМ — позиція заперечення соціальних, культурних, моральних, правових норм.

НІРВАНА — в індійській культурі стан повного звільнення індивідуальної психіки від усіх земних уподобань.

НОМІНАЛІЗМ — філософська позиція, згідно з якою загальні поняття не існують самі по собі, а є лише позначеннями конкретних предметів.

НОМОС — закон, тверде встановлення, порядок.

НОУМЕН — поняття, введене Кантом для позначення не-пізнаваних сутностей, «речей-в-собі».

О

ОБСКУРАНТИЗМ — позиція ворожості відносно освіти і науки.

ОЛІГАРХІЯ — зосередження усієї повноти державної влади в руках невеликої групи політиканів-багачів.

ОНТОГЕНЕЗ — розвиток індивідуальної органічної системи.

ОНТОЛОГІЯ — філософські вчення про буття в цілому і його найбільш загальні закономірності.

ОРДАЛІЯ — спосіб з´ясування винності підозрюваного, що практикувався у феодальних державах, якщо той витримував катування вогнем, розпеченим залізом тощо, то оголошувався невинним.

ОРДОНАНС — королівський указ в абсолютистській Франції.

ОРТОДОКСАЛЬНИЙ — той, що неухильно дотримується певного вчення.

ОСАННА — вихваляння.

ОХЛОКРАТІЯ — термін, введений Арістотелем, для позначення влади натовпу.

П

ПАЛЛІАТИВ — половинчатий захід, напівзахід.

ПАНПСИХІЗМ — філософсько-релігійний погляд, відповідно до якого усе у світі живе.

ПАНТЕЇЗМ — філософське вчення, що ототожнює Бога з природою.

ПАРАБОЛА — алегоричне моральне повчання, притча.

ПАРАДИГМА — зразковий приклад з історичного минулого; сукупність конкретних соціокультурних даностей, на основі яких побудована певна картина світу.

ПАРАНОМІЯ — протиріччя в законах.

ПАРАФРАЗА — передача чужих думок своїми словами.

ПАРТИКУЛЯРНИЙ — приватний, що не перебуває на державній службі.

ПАССЕЇЗМ — милування минулим, ворожість до сучасного.

ПАССІОНАРНИЙ — породжений бурхливим життям пристрастей.

ПАТРИМОНІАЛЬНИЙ — родовий, спадковий.

ПАТРИСТИКА — філософія «батьків церкви» перших століть християнства.

ПАУПЕРИЗАЦІЯ — масове зубожіння. ПАЦИФІЗМ — позиція принципових прихильників мирного розв´язання всіх соціальних протиріч і конфліктів.

ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА — система місць відбування покарання для засуджених.

ПЕНОЛОГІЯ — вчення про цілі і засоби кримінальних покарань.

ПЕРВЕРСІЯ — перекручення.

ПЕРИПАТЕТИК — прізвисько учнів і послідовників Аріс-тотеля, які слідом за своїм учителем набули звички філософствувати під час прогулянок.

ПЕРИФРАЗА — передача конкретного змісту іншими, ніж У тексті, словами.

ПЕРЛЮСТРАЦІЯ — розкриття і перегляд кореспонденції без відома адресантів і адресатів.

ПЕРМАНЕНТНИЙ — постійний, безупинний.

ПЕРСОНАЛІЗМ — сучасне філософське вчення, відповідно до якого визначальне місце в світопорядку належить духовно-особистісному началу.

ПЕРСОНІФІКУВАТИ — представити абстрактні поняття в образах конкретних особистостей.

ПЕРТУРБАЦІЯ — раптова зміна.

ПЕРЦЕПЦІЯ — сприйняття за допомогою органів чуття.

ПИРРОВА ПЕРЕМОГА — перемога, плоди якої не виправдовують понесених витрат і жертв.

ПИРРОНІЗМ — вчення давньогрецького філософа-скепти-ка Пиррона.

ПЛАТОНІК — послідовник філософії Платона.

ПЛЕБІСЦИТ — всенародне голосування.

ПЛЕБС — простолюд.

ПЛЕЯДА — група видатних діячів у певній сфері культури.

ПЛУТОКРАТІЯ — панування багатих.

ПЛЮРАЛІЗМ — філософська позиція, що визнає за першооснови буття декілька самостійних духовних сутностей.

ПОЗИТИВІЗМ — філософський напрям, що виник у XIX ст., для якого не існує надчуттєвої реальності, а головним і єдиним предметом пізнання служать чуттєво сприймані дані фізичного світу.

ПОЛІГАМІЯ — відсутність парної, моногамної сім´ї, безладні статеві зв´язки в архаїчному суспільстві.

ПОЛІС — місто-держава в регіонах античного Середземномор´я.

ПОЛІСЕМАНТИЧНИЙ — той, що має багато значень. ПОЛІТЕЇЗМ — багатобожжя, язичество.

ПОСТУЛАТ — вихідне припущення, прийняте в даній науці без доказів.

ПРАГМАТИЗМ — напрям в американській філософії, орієнтований на одержання практично корисних результатів; життєві погляди, що відрізняються явно вираженим практицизмом.

ПРЕАМБУЛА — вступна частина виступу або тексту.

ПРЕВАЛЮВАТИ — переважати.

ПРЕВЕНТИВНИЙ — попереджувальний.

ПРЕЗУМЦІЯ — вірогідне припущення; визнання факту юридично достовірним доти, поки не буде доведено протилежне.

ПРЕЛІМІНАРНИЙ — попередній.

ПРЕРОГАТИВА — переважне право.

ПРЕЦЕДЕНТ — випадок у минулому, що служить повчальним зразком у сучасних умовах.

ПРОВІДЕНЦІЙНИЙ — направлений згори, визначений, неминучий.

ПРОЛЕГОМЕНІЙНИЙ — попередні міркування і пояснення, що служать вступом до вивчення якогось предмета.

ПРОЛОНГАЦІЯ — продовження дії домовленості.

ПРОПЕДЕВТИКА — вступний курс.

ПРОТАГОНІСТ — головна діюча особа.

ПРОТЕЖЕ — особа, яку протегують.

ПРОТЕСТАНТИЗМ — християнські віровчення, що відокремилися від католицизму в XVI ст.

ПРОТОРЕНЕСАНС — історичний період, що безпосередньо передував Ренесансу.

ПСИХОАНАЛІЗ — філософсько-психологічне вчення 3. Фрейда, що досліджує людську підсвідомість і її вплив на свідому діяльність людей; практика лікування неврозів.

ПСИХОГЕННИЙ — той, що виник у результаті визначального впливу психічних чинників.

ПУРИТАНИ — англійські протестанти, що дотримуються норм суворої моральності.

р

РАЦЕЯ — довге повчання.

РАЦІОНАЛІЗМ — філософський напрям, що йде від Декарта, для якого основним джерелом і критерієм достовірності знань є розум.

РАЦІОНАЛЬНИЙ — розумний, доцільний.

РЕАЛІЗМ — у середньовічній філософії напрям, прихильники якого визнавали реальне існування загальних понять або універсалій у якості самостійних сутностей.

РЕГЕНТ — у монархічній державі тимчасовий правитель при малолітньому монарху.

РЕГРЕС — рух назад, зміни до гіршого.

РЕДУКЦІЯ — спрощення, зведення складного до простого.

РЕЗЮМЕ — короткий висновок із усього викладеного вище.

РЕЛІКТ — щось, що залишилося від давніх часів.

РЕЛЯТИВІЗМ — заперечення існування об´єктивної істини, впевненість в існуванні тільки відносних істин.

РЕПРЕЗЕНТАНТ — представник.

РЕСТИТУЦІЯ — відновлення в колишньому правовому статусі.

РЕТАРДАЦІЯ — затримка в розвитку.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ — звернений у минуле.

РЕФЛЕКСІЯ — філософський самоаналіз.

РЕЦЕПЦІЯ — засвоєння, прийняття, перетворення чужого на своє (приклад: рецепція римського права країнами Західної Європи).

РИГОРИЗМ — непохитне дотримання морально-правових принципів.

РОЯЛІСТ — прихильник королівської влади.

РУДИМЕНТ — залишкові форми зниклого явища.

РУТИНА — засилля старих штампів, відсутність нового і свіжого.

С

САКРАЛЬНИЙ — священний.

САКРАМЕНТАЛЬНИЙ — той, що має ореол святості.

САТИСФАКЦІЯ — задоволення, що дається ображеному у формі дуелі.

САТУРНАЛІЇ — здійснювані на честь бога Сатурна семиденні свята, у Стародавньому Римі після закінчення польових робіт; розгнузданий розгул, що зневажає всі норми моралі і правила пристойності.

СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ — звільнення від релігійно-церковних впливів, набуття світського характеру.

СЕМАНТИКА — сукупність значень.

СЕМІОТИКА — вчення про знаки та їхню роль у соціокуль-турному житті людей.

СЕНСИТИВНИЙ — чутливий.

СЕНСУАЛІЗМ — філософське вчення, що визнає єдиним джерелом достовірних знань відчуття.

СЕНТЕНЦІЯ — мораль; у юридичній практиці — вирок.

СЕРВІЛІЗМ — плазування.

СИБАРИТ — багатий ледар.

СИКОФАНТ — у Стародавніх Афінах професійний донощик на службі у влади.

СИЛОГІЗМ — дедуктивний умовивід із двох засновків і висновку.

СИМБІОЗ — взаємовигідне співжиття двох органічних систем.

СИМВОЛ — почуттєво сприймане умовне позначення надчуттєвого, усвідомлюваного змісту.

СИМВОЛІЗМ — культурний стиль XIX—XX ст., для якого мова символів, проблема символу були визначальними.

СИНЕРГЕТИКА — розроблений у XX ст. науковий напрям, що досліджує процеси самоорганізації в складних, відкритих, нерівномірних системах.

СИНКРЕТИЗМ — початкова нерозчленованість, стан нерозвиненості елементів цілого.

СОЛІПСИЗМ — філософська позиція, що визнає єдиною достовірною реальністю тільки власне «Я».

СОФІЗМ — навмисно неправильно сформульований умовивід.

СОФІСТ — у Стародавній Греції платний учитель філософії, риторики, поетики; той, хто використовує для доказу чого-небудь софізми.

СПЕКУЛЯТИВНИЙ — заснований на умоглядних допущеннях, відірваний від емпіричних даних.

СПІРИТУАЛІЗМ — філософія, що визнає духовну сутність світу.

СПОНТАННИЙ — вільний, що стихійно виник.

СПОРАДИЧНИЙ — той, що проявляєтья час від часу.

СТАГНАЦІЯ — застій.

СТАТУС-КВО — положення, що існує в якийсь певний момент.

СТОЇК — людина, яка мужньо переносить труднощі.

СТОЇЦИЗМ — напрям у грецькій і римській філософії, що закликає покірно зносити удари долі.

СУБЛІМАЦІЯ — у теорії Фрейда трансформація сексуальної енергії у творчу.

СУБСТАНЦІЯ — сутність, першооснова всіх речей і явищ.

СУБСТРАТ — загальна основа безлічі одиничних явищ або предметів.

СУБ´ЄКТ — людина, здатна до активної духовної і практичної діяльності; спільність, що діє як одне ціле.

СУБ´ЄКТИВІЗМ — ставлення до чого-небудь із явним відбитком особистих пристрастей.

СУГЕСТІЯ — навіювання.

СХОЛАСТИКА — середньовічна релігійна філософія; безплідне, вихолощене міркування.

СХОЛІЇ — пояснення до тексту.

Т

ТАБУ — у первісних народів абсолютна заборона на певні дії і слова, порушення якої загрожує суворими покараннями з боку духів.

ТАЛІОН — принцип еквівалентної відплати злочинцю за вчинене: око за око, зуб за зуб тощо.

ТАЛМУД — давньоєврейський кодекс релігійних і морально-правових розпоряджень.

ТАНАТОЛОГІЯ — філософські вчення про смерть.

ТЕЇЗМ — релігійно-філософська позиція, що визнає існування Бога в якості надособистісного, розумного, творчого начала, який створив світ і управляє ним.

ТЕЛУРИЧНИЙ — пов´язаний із Землею як із небесним тілом.

ТЕМПОРАЛЬНИЙ — пов´язаний з часом.

ТЕОГОНІЯ — міфологічні легенди про народження богів.

ТЕОДІЦЕЯ — букв, «виправдання Бога»; розроблена Лейб-ніцем філософська теорія, що доводить непричетність Бога до існуючих на землі зла і несправедливості.

ТЕОКРАТІЯ — форма правління, що дозволяє духівництву мати всю повноту політичної влади.

ТЕОЛОГІЯ — богослов´я.

ТЕОСОФІЯ — філософсько-містичні вчення, що розробляють проблеми, пов´язані з практикою безпосередньої взаємодії з потойбічною реальністю.

ТИТАНИ — у грецькій міфології могутні істоти, які боролися із Зевсом за владу; людина, що володіє надзвичайною духовною силою.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ — терпимість до чужих поглядів, думок, переконань, недоліків.

ТОПОС — місце, простір.

ТОТАЛІТАРИЗМ — військово-бюрократична диктатура політичної еліти, що підкорила собі усі, без винятку, сфери практичного і духовного життя суспільства.

ТОТАЛЬНИЙ — всеоб´ємний, усеосяжний.

ТОТЕМ — тварина, рослина або предмет, з яким первісне плем´я ототожнює себе і якому поклоняється.

ТОТЕМІЗМ — вірування первісних народів у магічне споріднення з тотемами.

ТРАНСГРЕСІЯ — перехід через межу дозволеного, відомого, раніше освоєного, порушення норми, міри.

ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНИЙ — запозичений не із зовнішнього досвіду, а споконвічно властивий людській свідомості.

ТРАНСЦЕНДЕНТНИЙ — потойбічний, надчуттєвий, метафізичний.

ТРИХОТОМІЯ — поділ на три частини.

ТРЮЇЗМ — загальновідома істина.

У

УЗУРПАЦІЯ — протизаконне присвоєння соб УНІВЕРСУМ — всесвіт, світобудова. УНІТАРНИЙ — єдиний.

Ф

УПАНІШАДИ — священні книги філософського змісту у індусів.

УТИЛІТАРИЗМ — філософська теорія, що ставить особистий інтерес, вигоду на вершину ієрархи цінностей.

УТОПІЯ — назва твору Т. Мора, що буквально означає «місце, якого немає ніде»; нездійснена фантазія.

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ — перекручування, підробка.

ФАНТАСМАГОРІЯ — вигадливі картини, що виникають у результаті гри уяви.

ФАРИСЕЙСТВО — показне благочестя, ханжество, лицемірство.

ФАТАЛІЗМ — віра в невідворотність долі, фатуму.

ФАТУМ — доля, рок.

ФЕМІНІЗМ — жіночий рух за зрівняння прав жінок із правами чоловіків.

ФЕНОМЕН — явище.

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ — самовиявлення явищ-феноменів у тих або інших сферах дійсності; філософське вчення Е. Гуссерля і його послідовників про практику виявлення «чистих» сутностей речей у людській свідомості.

ФЕТИШ — предмет сліпого поклоніння.

ФІАСКО — невдача, поразка.

ФІДЕЇЗМ — використання наукових даних для обґрунтування релігійних положень.

ФІЛАНТРОПІЯ — добродійність.

ФІЛІАЦІЯ ІДЕЙ — спадкоємний зв´язок між ідеями.

ФІЛІППІКИ — викривальні промови.

ФІЛІСТЕР — обиватель.

ФІЛОГЕНЕЗ — історія розвитку конкретної органічної форми з часу її зародження на Землі.

ФІСКАЛ — посада, заснована Петром І для таємного спостереження за виконанням урядових розпоряджень в сфері фінансів, судочинства і донесень про порушення.

ФОРС-МАЖОР — надзвичайні обставини, які не можна було ні передбачити, ні запобігти.

ФРЕНОЛОГІЯ — теорія, що простежує зв´язки між формою черепа та інтелектуальними можливостями і моральними якостями людини.

ФРОНДА — у Франції XVII ст. опозиція частини дворянства абсолютизму; будь-яка опозиція, що керується мотивами власного невдоволення.

X

ХАРИЗМАТИЧНА ОСОБИСТІСТЬ — особистість, овіяна ореолом вибраності.

ХОЛІЗМ — теорія, що розлядає всі предмети філософського пізнання як цілісності.

ХОЛОНОМНИЙ — філософський підхід до будь-якого предмета як складової частини єдиного світового цілого.