Всесвітня історія

2. Формування людини сучасного фізичного типу

Згадані вище фізичні типи від австралопітека об´єднуються у групу архантропів (від давньогрец. - найдавніший, та - людина, тобто "найдавніша людина"). Наступником архантропів на еволюційному шляху стали пал еоантропи (давньогрец., - стародавній), або неандертальці, безпосередні попередники людини розумної. Довгий час антропологи вважали, що неандертальці виникли близько 100 тис. років тому. За останніми даними, неандертальці жили приблизно від 200 до 40 тис. років тому. Цей фізичний тип поділяється на два підвиди: ранній та пізній, або „класичний". Ранній неандерталець у морфологічному відношенні був більш прогресивною формою у порівнянні з пізнім, який був морфологічно примітивнішим. Особливе місце посідає підвид неандертальців, позначений назвою „група Схул" (Палестина), який був найбільш прогресивною формою і був, напевно, основою формування сучасного людства. За своєю морфологієюнеандертальці не дуже різнилися від своїх попередників. Зріст і пропорції тіла залишилися ті ж самі. Прямоходіння вже було повністю досягнуте. Кисть руки мала майже сучасні пропорції, хоча була трохи коротшою. Обсяг мозку дорівнював 1450 см3 у чоловічих особин і 1270 см3 - у жіночих. Незважаючи на відмінності між локальними групами, все ж таки неандертальці являють собою єдиний вид, і підгрупи можуть оцінюватися як расові групи.

Прямими наступниками неандертальців, як уже згадувалося вище, вважаються люди сучасного фізичного типу, „людина розумна" (Homo sapiens), які виникли спершу в Європі і трохи пізніше в Азії близько 40 тис. років тому. За грекомовною класифікацією їх називають „неоантропи". Серед них розрізняються три фізичні підтипи:

1) кроманьйонський;

2) гримальдійський;

3) брюннський.

Кроманьйонцімали яскраві сапієнтні риси, високий зріст, що коливався від 179 до 194 см, розвинений м´язовий рельєф, особливо гомілкові м´язи. Для гримальдійського типу характерними рисами є широке обличчя, широкий ніс, масивна нижня щелепа. Він мав відносно невеликий зріст - 155-157 см. Узагалі в цьому типі переважають негроїдні риси.

Брюннський тип відрізнявся менш масивною морфологією порівняно з кроманьйонцями. За будовою черепа вони, на думку деяких дослідників, ближчі до неандертальців. Підсумковий аналіз приводить до висновку про відсутність чіткого зв´язку між пізніми неандертальцями та кроманьйонцями. Це схиляє до думки, що перші „сапієнс" виникли раніше, ніж 40 тис. років тому і їхні рештки поки що невідомі антропологам.

На завершальній стадії антропогенез доповнюється процесом расогенезу. Умовно можна визнати, що расогенез по суті являє собою процес остаточної адаптації виду „гомо сапієнс" до природного середовища конкретного регіону планети. Проте, слід враховувати, що формування рас відбувалося протягом тривалого часу і витоки цього процесу перебувають у значно ранішніх часах. Деякі дослідники вважають, що окремі ознаки расогенезу виявляються ще на стадії палеоантропів, чи навіть архантропів. На їхню думку, вони складаються під впливом природних умов. Зокрема М.М. Че-боксаров та І.О. Чебоксарова вважали, що „... на ранніх етапах свого розвитку люди сучасного фізичного типу ще пристосовувалися, подібно до всіх живих організмів, до природно-географічних умов свого існування, тобто поступово виробляли морфологічні та фізіологічні особливості, тією чи іншою мірою корисні в конкретних умовах життя різних популяцій". Спеціалісти одностайно визнають три основні раси, які формувалися на планеті протягом пізнього палеоліту: європеоїдна, негроїдна та монголоїдна.

Ознакою європеоїдної раси в першу чергу називають світлий колір шкіри. Завдяки йому в тілі людини під впливом сонячних променів виробляється вітамін D, що захищає людський організм від рахіту. Люди з таким кольором шкіри мешкали в регіонах з переважно холодним кліматом - у Північній Європі, Скандинавії. Вузька і пряма форма носа, що притаманна представникам європеоїдної раси, на думку фахівців, створює подовжений дихальний шлях. Тому прохолодне повітря, проходячи ним до легенів, краще прогрівається.

Для людей, які належать до негроїдної раси, характерним є темний колір шкіри, який утворився через високу місткість пігмента меланіну Цей пігмент створює захист шкіри від перегріву в умовах підвищеної сонячної активності. Під впливом сонячних променів він викликає потемніння шкіри. Густе та хвилясте волосся, характерне для народів негроїдної раси, також створює навколо верхньої частини голови повітряну оболонку, яка захищає від перегрівання. Дуже широкий за формою ніс, розвинута слизова оболонка губ посилює вологообмін, чим сприяє охолодженню організму в умовах спеки. Завдяки таким механізмам адаптації організм представників негроїдної раси може без шкоди для себе існувати в умовах спекотного сонця.

Ознаки монголоїдної раси формувалися в умовах степу та напівпустелі Центральної Азії. Тут після завершення льодовикового періоду встановився різко континентальний клімат, якому притаманні значні коливання температур протягом доби, різкий контраст між зимовим та літнім періодами року. В умовах степу та напівпустелі частими бувають пилові бурі влітку, а взимку снігові нашарування вкривають великі площі. Відбивання сонячних променів від снігового покрова шкодять зору. Під впливом вказаних погодних та кліматичних чинників організм людини монголоїдної раси виробив складку верхньої повіки та епікантус. Зовні око такої людини виглядає значно вужчим, ніж в європеоїдів, але з таким захистом монголоїди, наприклад, значно рідше, ніж європейці, хворіють на запалення слизової оболонки ока (кон´юнктивіт).

Слід мати на увазі, що процес антропогенезу відбувався в межах африканського та азіатського регіонів у кліматичній смузі, яка зараз належить переважно до субтропічного поясу. Звісно, протягом найдавнішого періоду антропогенезу та льодовикового періоду клімат цього регіону був далеким від сучасного. На території Австралії та Американського континенту ніколи не жили ні антропоїди, ні найдавніші гомініди. Заселення Американського континенту стародавніми людьми відбулося під час останнього зледеніння приблизно 15 тис. років тому. Це сталося тому, що в той період рівень Світового океану був нижчим від сучасного майже на 100 метрів, тому між Камчаткою та Аляскою існував шлях суходолом. У зв´язку з потеплінням і таненням льодового панцира близько 10 тис. років тому рівень Світового океану піднявся й утворилася Берингова протока. До Австралії первісна людина потрапила за доби пізнього палеоліту - близько 35 тис. років тому. Тієї доби територія Індонезії була поєднана з територією Австралії низкою дрібних островів, розташованих поруч один від одного.

Регіони, де відбувалося формування окремих рас, у подальшому не були ізольовані між собою. Протягом останніх 20 тис. років відбувалося постійне спілкування представників різних рас, унаслідок чого тривало змішування рас, виникали дрібні расові групи. Подальша асиміляція згодом привела до появи ще більш подріблених груп - антропологічних типів.