Всесвітня історія

3. Формування родового суспільства

На період початку пізнього палеоліту припадає формування первісної общини, яка за своїм характером була родовою. З її виникненням тісно пов´язане питання формування родової організації суспільства.

За сучасним рівнем знань формування родових відносин у суспільстві неоантропів відбувалося за умов поступового витіснення біологічних форм поведінки зі сфери господарчих відносин. На зміну зоологічному індивідуалізму прийшов пріоритет інтересів колективу, які потребували більшого згуртування як умови для виживання. У період підготовки до полювання та його проведення необхідно було забезпечити уникнення конфліктів між самцями на ґрунті ревнощів. Засобами такого забезпечення була заборона на шлюбні стосунки у період активізації мисливської діяльності. Згодом це, на думку ЮЛ. Семенова, привело до постійного обмеження, а зрештою і заборони на шлюбні стосунки між членами колективу взагалі. Поступовий розвиток цих механізмів регуляції поведінки в колективах привів до виникнення екзогамії -звичаю вступати у шлюбні стосунки тільки з членами інших колективів. У подальшому це привело до усвідомлення членами окремих колективів себе як родичів та утворення родових об´єднань, або родів - згуртувань людей, які ведуть своє походження від спільного предка. Збільшення чисельного складу родів неминуче приводило до внутрішнього розподілення родичів на общини - об´єднання людей, які спільно займаються господарюванням. За своїм складом та характером діяльності первісні общини були родовими, які об´єднували родичів кількох поколінь, вірогідніше за все, трьох, пов´язаних різними ступенями спорідненості.

Форми об´єднання людського суспільства за ознакою спорідненості називають родовим ладом. Характер господарчої діяльності, його переважаючі форми, основні форми шлюбних стосунків у кінцевому рахунку визначили чільне місце жінок у родовій організації. По-перше, за умов переважання проміскуїтету, а пізніше групової форми шлюбу, на той час неможливо було визначити батька кожної конкретної дитини, проте завжди відома була її матір (довгий час чоловіки взагалі вважалися непричетними до процесу народження дітей). По-друге, за умов привласнювального способу господарювання збиральництво як сфера жіночої діяльності було більш стабільним джерелом постачання продуктів харчування. По-третє, жінки з їх домашніми обов´язками були більш стабільною частиною колективу, на відміну від чоловіків, які часто гинули на полюванні, у воєнних сутичках тощо. Через вказані обставини родові об´єднання, у яких провідна роль належала жінкам, називають материнськими родами, а родовий лад за тих часів - матріархат.