Всесвітня історія

2. Перша Пунічна війна (264-241 pp. до н.е.)

Ця війна почалася з втручання римлян у внутрішню війну між сицилійськими містами Сіракузами та Мессіною на прохання останньої. Тоді на боці Сіракуз у справу втрутився Карфаген. Невдовзі римляни з´явилися на Сицилії і завдали поразки спочатку сухопутній армії Карфагена, а потім і військам Сіракуз. Отже, справи спочатку пішли дуже успішно для римлян. Роком пізніше римляни підійшли аж під стіни Сіракуз і змусили їх тирана Гієрона укласти з ними мирну угоду, за якою він ставав "союзником Рима", сплачував йому значну грошову контрибуцію і зобов´язався забезпечувати римські війська продовольством. Це значно зміцнило позиції римлян на Сицилії. У 262 р. до н.е. вони рушили на Акрагант, який перебував під захистом карфагенян. Після шести місяців облоги місто здалося, карфагенська армія була витіснена у західний кут острова. Тут у Карфагена були сильні опорні морські бази: Панорм, Лилібей та Дрепан. Флот Карфагена, спираючись на ці бази, висаджував десанти на береги Італії, завдаючи римлянам значних втрат. Для подолання цієї небезпеки римлянам украй потрібен був сильний бойовий флот. Для його створення їм довелося мобілізувати всі свої кошти, у тому числі кошти грецьких міст південної Італії, і на 260 р. до н.е. Рим уже мав 120 бойових кораблів.

Карфагеняни з давніх пір були були прославленими мореплавцями. Тому вони з презирством поставилися до такої збройної сили. У першому ж зіткненні біля Липарських островів вони легко розгромили римський флот. Ця перемога далася їм настільки легко, що вони легковажно вступили у нову битву при Мільських островах, але несподівано зазнали поразки. Тут римлянам дуже стали в нагоді винайдені ними спеціальні абордажні містки, які швидко перекидалися на палубу ворожого судна і дозволяли важкій піхоті швидко захоплювати його. Розвиваючи свій успіх, римляни перенесли війну в Африку. Сухопутну римську армію забезпечував і прикривав з моря бойовий флот чисельністю вже у 330 кораблів. Новий карфагенський флот у кількості 350 бойових кораблів І зустрівся з римлянами на траверзі мису Екном у 256 р. до н.е. (південне узбережжя Сицилії). Римляни розбили пунів, чим остаточно відкрили собі шлях до Африки. Римська армія висадилася неподалік від Карфагена й одразу ж взяла місто в облогу. Пуни запропонували римлянам мир, але римський консул Атілій Регул, який командував армією, запропонував ворогові занадто важкі умови капітуляції. Карфагеняни вирішили захищатися до кінця. На великі гроші, виділені з державної скарбниці, було організовано найману армію. Для її керівництва було запрошено іноземного полководця - спартанця Ксантиппа. За зиму він спромігся перетворити цей строкатий натовп навербованих найманців на сильне дисципліноване військо. На початку весняної кампанії Ксантипп вивів свою армію проти римлян, розгромив їхнє військо і навіть взяв у полон Регула. На довершення неприємностей під час бурі загинув увесь римський флот. Римляни опинилися від перемоги ще далі, ніж на початку війни.

Усе доводилося починати спочатку - набирати нові війська, будувати новий флот. Бойові дії знову були перенесені на Сици-лію і почалася нова війна на рівних. Карфаген призначив командувати військами Гамількара Барку і той дуже вдало розпочав бойові дії проти римлян. Він постійно здійснював сміливі рейди в Італію, висаджував з моря десанти на італійський берег, які здійснювали глибокі рейди на землі ворога.

Обидві воюючі сторони були виснажені війною, державна скарбниця римлян була спустошена, без флоту перемога була недосяжною - це добре розуміли в Римі. І тоді римляни наважилися на останній засіб - за рішенням сенату всіх багатих громадян було обкладено надзвичайним податком. На отримані кошти було споряджено бойовий флот чисельністю у 200 кораблів.

Новий флот пішов на Сицилію і у 241 р. до н.е. біля Егатських островів наголову розбив карфагенську ескадру. Стратегічна ініціатива перейшла до Риму. Падіння Лілибея та Дрепана стало тільки питанням часу...

За таких умов Карфаген запросив миру, який було укладено у 241 р. до н.е. Умови були дуже важкими: Карфаген мав протягом 20 років сплатити 3200 талантів срібла (84 т.), залишити Сицилію і повернути полонених без викупу.

Користуючись ослабленістю ворога, римляни самочинно захопили Корсику та Сардинію, утворивши там перші римські провінції.