Всесвітня історія

4. Третя Пунічна війна (149-146 pp. до н.е.)

Після Другої Пунічної війни Рим зайнявся завоюванням елліністичних держав на Сході: пройшли три війни з Македонією, війна з Ахейським союзом, війни з Селевкідами, з кельтиберами. Рим переслідував мету дедалі послабити та за можливості цілком знищити Карфаген. Рим не міг забути вторгнення Ганнібала в Італію. Там завжди пам´ятали, що Карфаген і далі залишається потенційно небезпечним, бо стоїть на шляху інтересів зовнішньої римської політики. До того ж, римські торгівельники й лихварі наполягали на знищенні Карфагена - сильного суперника та конкурента.

На середину II ст. до н.е. Карфаген отямився від поразки і знову став людним і багатим містом. Це непокоїло Рим. За угодою 201 р. до н.е. Кафаген не мав права вести війни без згоди Рима. Цим скористалися сусіди, зокрема цар Нумідії старий 90-річний Массині-са, який став відхоплювати в Карфагена один район за іншим. Рим покровительствував йому, фактично заохочував цькування Карфагена. Той почав готуватися до війни проти Нумідії і цим скористався Рим. Прибічників знищення Карфагена очолював Марк Порцій Катон Цензор, який одного разу на чолі римського посольства відвідав Карфаген. Побачивши квітуче місто, він після повернення додому виголосив гнівну промову за знищення ворога. Відтоді Катон будь-який свій виступ у сенаті завершував реплікою: „Крім того, я вважаю, що Карфаген має бути зруйнований!" ("Ceterum censeo, Cartaginem esse delendam!")

Під приводом порушення угоди 201 р. до н.е. Рим оголосив Карфагену війну. У 149 р. до н.е. Римська армія висадилася в Африці. Карфаген був готовий на будь-які умови миру, але Рим забажав перенести місто вглиб країни, подалі від узбережжя. Це було наперед нездійсненне бажання і, звісно, карфагенянам урвався терпець від нахабства ворога. Переговори було зірвано і війна почалася. Римляни виявилися не готовими до такого відчайдушного опору з боку ненависних їм пунів. Справи почали складатися не на користь агресорів. Дисципліна в римській армії почала порушуватися. Пуни посміливішали, стали здійснювати вдалі вилазки. На додачу їм вдалося навербувати за межами Карфагена значну армію. Тим часом помер старезний Массиніса, єдиний союзник римлян в Африці, і допомога від нього припинилася. Ситуація на цьому театрі бойових дій стала небезпечно затягуватися. У 147 р. до н.е. одним з консулів у Римі обирається Публій Корнелій Сци-піон Еміліан, онук славетного переможця Ганнібала, його повний тезка. Сенат призначає його командувати армією в Африці.

Цей консул виявився обдарованим полководцем, цілком гідним слави свого діда. Він відновив дисципліну в армії, вигнав з табору торговців, куртизанок, узагалі всіх сторонніх. Розгромивши польову армію карфагенян, він взяв місто в облогу. Карфагену було оголошено пропозицію здатися, але командувач обороною Газдру-бал (далекий нащадок Ганнібала) у зухвалих виразах відмовився здатися. І коли городяни послабли від голоду та хвороб, у 146 р. до н.е. розпочався штурм Карфагена. Атакуючі увірвалися за міські стіни. Бій усередині міста тривав протягом шести діб. Воїни рубалися навіть на дахах будинків. Вулиці були завузькі, військам було важко просуватися в серце міста - у напрямку цитаделі Бірси. Тоді Сципіон наказав підпалити будинки і розчищати попелища, поширюючи тим самим проходи для військ. Протягом усіх шести діб Сципіон не змикав очей ані на хвилину. Стоячи їв, не припиняючи командування військами. Рештки гарнізону і городян замкнулися у храмі Ешмуна на центральній площі. Коли двері храму почали тріщати від тарану, яким їх вибивали, захисники підпалили храм. Газд-рубал утік від співвітчизників, щоб припасти до ніг переможця, вимолюючи помилування. Дружина ж Газдрубала навпаки, піднялася з дітьми на дах храму, взяла на руки дітей і, осипаючи прокльонами загарбників, на очах у всіх кинулася з висоти вниз. Це був останній акорд трагедії. Сципіон покликав секретаря, продиктував йому донесення сенату: „Карфаген взято, чекаю на ваші вказівки". І, спершись спиною до найближчої опори, він, присівши, миттєво заснув. За наказом сенату Карфаген було зрівняно із землею. По його землі було проведено орну борозду, місце піддано прокляттю. Третя Пунічна війна скінчилася.