Всесвітня історія

5. Наслідки Пунічних війн

Події ІІІ-ІІ ст. до н.е. привели до зростання зовнішньоекономічних зв´язків Рима. Це, у свою чергу, викликало зростання обсягу товарного виробництва, що вимагало притоку робочої сили. Величезна армія вбирала до себе майже всіх дієздатних чоловіків зі складу громадян, їхнє місце у господарстві посідали раби. Це, зрештою, привело до того, що рабська праця поступово витісняє селянську. Рабовласницькі суспільні відносини в Римі набувають подальшого активного зростання та поширення. Основним джерелом рабства були війни. Після Першої Пунічної війни з Африки було вивезено 20 тис. рабів, після Третьої Пунічної війни - 50 тис. З Македонії та Епіру було вивезено 150 тис. рабів.

Друге місце як джерело постачання рабів посідало піратство, третє - самопродаж у рабство. Поширення рабовласництва і дешевої рабської робочої сили викликало обезземелення римського селянства через їхню слабку здатність до конкуренції. Це, зрештою, спричинило аграрну та економічну кризу в Римській республіці і викликало до життя аграрний реформаторський рух братів Гракхів.