Всесвітня історія

2. Трибунат Тіберія Гракха

У грудні 134 р. до н.е. Тіберія було обрано народним трибуном на 133 р. до н.е. Ставши трибуном, Тіберій виступив з агітацією за земельну реформу. Як свідчить Плутарх, він промовляв: "Дикі звірі, що живуть в Італії, навіть вони мають свої нори й лігва, між тим як люди, що вмирають, б´ючись за Італію, не мають нічого, крім повітря й світла. Вони без даху, позбавлені постійного помешкання, мандрують з дружинами й дітьми. Полководці обдурюють воїнів, закликаючи їх битися з ворогом за могили предків і храми, у той час як у більшості римлян немає ані вівтарів, ані могил предків, їх називають володарями світу, між тим вони не мають навіть клаптика землі." Метою реформи було відродження вільного селянства. Це повинно було підняти боєздатність римської армії і в той же час дозволило б уникнути повстання рабів, подібних до того, що проходило тим часом на Сицилії. Аппіан вказував, що "з обуренням говорив Гракх про массу рабів, непридатних до воєнної служби, завжди невірних до своїх господарів. Він нагадував про те, як недавно на Сицилії пани постраждали від рабів, які зросли у своїй кількості... нагадав і про війну римлян проти них, не легку й не коротку, яка затяглася на довгий час..."

Законопроект Тіберія пропонував, щоб голова родини міг мати не більш ніж 500 югерів землі (125 га) і по 250 югерів на дорослих синів, але загалом не більше тисячі югерів. Надлишки землі вилучалися за винагороду. Вони мали поділятися на ділянки по ЗО югерів і надаватися селянам у спадкове користування без права відчудження і сплати особливих внесків. Для проведення цього закону необхідно було обрати комісію з трьох осіб. Тож реформа проводилася в інтересах селянства, яке розорялося. Разом з тим, Тіберій враховував інтереси держави: відродження дрібного й середнього селянства, яке повинно було поповнити армію та зміцнити могутність Рима.

Тіберій узгоджував свої дії з певними колами нобілів, ворожих до Сципіона Еміліана. Безпосередніми авторами законопроекту, окрім Тіберія, були: Публій Муцій Сцевола, Ліциній Муціан, а також Аппій Клавдій, тесть Тіберія. Норма у 1 тис. югерів була цілком достатньою для влаштування рабовласницького маєтку като-нівського типу, але більшість сенатської знаті рішуче виступили проти законопроекту. Разом з тим, його підтримали широкі верстви селянства. Селяни, за свідченням Діодора, широкими натовпами стікалися до Риму з навколишніх сіл. При обговоренні законопроекту проти нього виступив народний трибун Марк Октавій, який належав до великих землевласників (посесорів). Він, за правом народного трибуна, наклав на законопроект своє veto. Але Тіберій, вживши нечуваний досі захід, звернувся до народних зборів і, спираючись на їхню думку, позбавив Октавія трибунських повноважень. Таким чином Тіберій поставив суверенітет народних зборів вище від конституційних традицій. Законопроект було ухвалено і створено аграрну комісію для його здійснення у складі самого Тіберія, його брата Гая та його тестя Аппія Клавдія.

Хоча комісія зіткнулася із труднощами при виділенні землі для нових посесорів, Тіберій запропонував використати для викупу землі гроші, які заповідав Риму цар Пергаму Аттал III, що помер у 133 р. до н.е. Робота комісії затяглася, тож Тіберій був змушений виставити свою кандидатуру на наступний рік у народні трибуни. Таке продовження повноважень суперечило римським конституційним традиціям. І хоча перші триби проголосували за обрання Тіберія, нобілям вдалося розпустити народні збори і призначити вибори наступного дня. Другого дня пристрасті розпалилися настільки, що справа дійшла до кривавих сутичок. Гракха звинуватили у спробі узурпації влади і прагненні до тиранії. Нобілі організували напад на Тіберія та натовп його прибічників, під час якого він загинув. Разом із ним було вбито і 300 його прихильників.

Однак після смерті народного трибуна наділ селян землею не припинився, настільки нагальним було починання Тіберія. Навіть консул Попілій, рішучий ворог реформ, змушений був продовжувати дію законів Тіберія. Загибель Тіберія пояснюється не утопічністю його планів, а тим, що вони зачіпали політичну могутність сенату і престиж сенаторів як вищого стану в державі, порушували всі традиції, які встановилися у консервативних колах суспільства. При цьому сили, які виказали підтримку реформі, ще не були достатньо об´єднані та організовані.

Під час загибелі Тіберія Сципіон Еміліан перебував в Іспанії. Почувши звістку про загибель онука, він процитував уривок з „Оді-сеї": „Так хай загине будь-хто, як вчинити подібне замислить!" По-вершувшись до Риму, він розпочав протидію роботі аграрної комісії. Плебс був незадоволений Сципіоном. Подейкували, нібито він збирається зовсім скасувати закони Гракха. У цей неспокійний час одного ранку Сципіона знайшли мертвим у власному будинку.