Всесвітня історія

3. Реформи Гая Гракха

Нове посилення демократичного руху пов´язане з трибунатом Гая Гракха. У спогадах істориків він постає людиною твердих переконань, стійкої вдачі та неабияких ораторських талантів. У 124 р. до н.е. він виставив свою кандидатуру і був обраний народним трибуном на 123 p., а потім і на 122 р. до н.е. Посівши цю посаду, він одразу ж виступив продовжувачем справи, розпочатої старшим братом 10 років тому. Одночасно він прагнув помститися за смерть брата, адже більшість винуватців у його загибелі перебували на високих посадах. Він добився вигнання з Рима Попілія Лената за те, що він свого часу без суду піддав вигнанню римських громадян - послідовників Тіберія. Він поширив право апеляції громадян до народних зборів. Одночасно розгорнув багатосторонню соціальну діяльність з метою згуртувати всі вільні стани: міський, сільський плебс та вершників проти нобілітету.

Серед перших було проведено хлібний закон, згідно з яким кожен плебей міг купувати хліб за дешевою ціною. Відтепер матеріальна допомога незаможним громадянам визнавалася обов´язком держави. Одночасно Гай приваблював широкі верстви міського та сільського плебса. З метою залучення на свій бік римського вершництва Гай проводить закон про провінцію Азія. Тепер відкуп права на збирання податку мав проводитися в Римі, а не в провінціях, що усувало можливість конкуренції з боку місцевих фінансистів. Вершники тим самим отримали необмежені права експлуатації найбагатшої східної провінції. Другим ударом по нобілям стало ухвалення судового закону, за яким розгляд справ про зловживання в провінціях розглядали тепер суди вершників, а не нобілів. Для пожвавлення економічного життя в державі Гай започаткував будівництво мережі доріг, що відповідало інтересам селянства. Крім усього, це давало заробіток бідним верствам населення.

Першорядне значення Гай надавав створенню нових колоній, що надавало багато вільної землі для плебса. Колонії передбачалися на місці Капуї, Тарента, а також на місці старого Карфагена. Гай зневажив прокляття, яким було піддано цю землю. Туди передбачалося переселити близько 6 тис. посессорів, із наданням кожному по 200 югерів землі. Малося на меті створити й зміцнити прошарок середніх землевласників. Це відповідало інтересам також торговельного люду й ремісників. Гай запропонував законопроект про надання громадянських прав союзникам, які на всіх війнах билися на боці римлян, проте не мали права участі у розподілі земель. Надання таких прав значно збільшувало кількість громадян і зміцнювало позиції демократичних верств. Гракх користувався значним авторитетом серед демократичних та ділових кіл римського населення. Він керував діяльністю аграрної комісії, втручався у зовнішньополітичні справи, відав будівництвом доріг та заснуванням колоній. Сенат був безсилий протидіяти йому. Хоча народний трибун не повинен був залишати Рим, Гай виїзджав до Африки, щоб особисто керувати заснуванням Юнонії.

Це сприяло згуртуванню опозиції. Скориставшись відсутністю Гая, його противник Лівій Друз за підтримки сенату виступив зі своїм законопроектом. Він запропонував заснувати в Італії, а не за її межами, 12 нових колоній, створивши в кожній по З тис. земельних ділянок. Найбідніші громадяни, які переселялися туди, звільнялися від будь-яких платежів за землю. Закон носив явно демагогічний характер, але він здавався більш радикальним, аніж проект Гая Гракха. Пропозицію Лівія Друза було прийнято, а законопроект Гая про надання громадянських прав союзникам відхилено.

Ця перемога надихнула противників Гая Гракха і вони стали діяти сміливіше. На виборах народних трибунів на 121 р. до н.е. вони фальсифікували результати підрахунку голосів і оголосили, що Гая не обрано. Напруження в Римі зростало. Під час однієї із сутичок прихильник Гая вбив консульського ліктора. Це дало консулу Опімію привід оголосити в місті надзвичайний стан. У відповідь на це Гай Гракх та його прибічник, консул 125 р. до н.е. Фульвій Флакк, зайняли зі своїми прихильниками авентинський пагорб. В останню мить Гракх та Фульвій звернулися до рабів по допомогу, обіцяючи їм свободу, але було вже пізно. Консул Опімій вислав проти гракханців критських найманих лучників, які осипали їх хмарою стріл. Близько 3 тис. прихильників реформатора було вбито, трупи їх було викинуто в Тібр, майно конфісковано.

Фульвія Флакка було вбито у майстерні свого клієнта, де він прагнув сховатися, але був виданий. Гай прагнув урятуватися на лівому березі Тібра, щоби сховатися у Фурієвому гаю, який користувався правом сховища. Але побачивши, що його наздоганяють вороги, він наказав своєму рабу вбити себе. Тож у рішучому зіткненні з римською демократією римська аристократія отримала перемогу.

За сенаторською традицією римська знать вважала братів Грак-хів трибунами-заколотниками. Але римські плебеї високо шанували пам´ять про них. Місця, де було вбито обох братів, були перетворені на святилища. Народ регулярно приносив жертви на їх честь.