Всесвітня історія

3. Діяльність другого тріумвірату та його розпад

Заколотники мали вельми обмежені сили і завдячували своїм успіхом загальній розгубленості. 17 березня відбулося засідання сенату. Обговорювалося два проекти рішення: оголосити Цезаря державним злочинцем і дарувати амністію його вбивцям або зробити навпаки. Вирішальну роль на ньому відіграв виступ Марка Антонія, який переконав сенаторів не зрікатися Цезаря і не оголошувати його державним злочинцем, як того домагалися противники вбитого диктатора. Інакше, виголосив Антоній, доведеться скасовувати всі рішення Цезаря (а він щедро обдарував багатьох присутніх) і зняти з посад усіх його ставлеників (а таких було чимало не лише в Римі, а й по всій країні). Урешті всі рішення Цезаря залишилися в силі. Це було на руку навіть заколотникам, багато з яких мали високі посади: Децим Юній Брут отримав в управління Цизальпійську Галлію, Марк Юній Брут - Македонію, а Касій - Сирію.

Невдовзі в Римі з´являється 19-літній внучатий племінник Цезаря Гай Октавій, якого Цезар незадовго до смерті всиновив (за правилами всиновлення він тепер прийняв ім´я вітчима і звався Гай Юлій Цезар Октавіан). Не знайшовши спільної мови з Анто-нієм, який прибрав до рук майже всю спадщину Цезаря, Октавіан починає зближуватися із сенатською опозицією на чолі з Цицероном. На початку 43 р. до н.е. Антоній рушив на північ у Цизальпійську Галлію проти Децима Брута і взяв його в облогу в Мутині. Сенат оголосив Антонія ворогом Вітчизни і вислав проти нього сильну армію на чолі з консулами того року Гірцієм і Пансою. З ними пішов на північ і Октавіан у чині пропретора. У двох битвах при Мутині Антонія було розбито і відкинуто на північ, але при цьому загинули обидва консули. Сенат, не довіряючи Октавіано-ві, наказує йому передати командування армією Дециму Бруту. Образа на сенат підштовхнула Октавіана до зближення з Антоні-єм. У цьому його підтримали колишні ветерани Цезаря, які ставилися до Антонія з повагою як до колишнього соратника їх полководця. У листопаді 43 р. до н.е. Октавіан, Антоній та намісник Ближньої Іспанії Марк Емілій Лепід оголосили себе тріумвірами з метою облаштування держави строком на п´ять років з необмеженими повноваженнями.

Розпочалося полювання і розправа з колишніми ворогами Цезаря. Було оголошено проскрипції. До списку приречених на смерть потрапляли не лише вороги, а й просто багаті люди, бо майно страчених потрапляло до рук тріумвірів. Після вступу тріумвірів до Риму розмах проскрипцій перевершив навіть криваві репресії часів Сулли. До списків потрапив і Цицерон. Йому не вдалося своєчасно залишити Італію. Коли загін солдатів наздогнав його, він мужньо, без благань зустрів свою смерть, хоча за все життя не відрізнявся сміливістю під час небезпеки.

У 42 р. до н.е. Антоній та Октавіан рушили проти армій Брута і Касія. У двох битвах при Філіппах сили змовників були розбиті, Брут і Касій загинули, покінчивши життя самогубством. Після цього Октавіан повернувся до Риму, Антоній залишився на Сході. Трохи пізніше він провів невдалу війну проти парфян. Потім він як правитель східної частини імперії зібрав для зустрічі в Тарсі всіх правителів підкорених Римом держав. Там він зустрів Клеопатру і невдовзі одружився з нею, полишивши свою дружину Октавію. Цю образу Октавіан стерпів, бо у тріумвірів з´явилися новий противник - Секст Помпей, який вцілів у битві при Мунді. Він захопив Сицилію і створив там напівпіратську державу, яка стала оплотом усіх ворогів нового режиму. У вересні 36 р. до н.е. Секст Помпей був розбитий у двох морських битвах флотом Октавіана і втік до Малої Азії, де його було вбито за наказом Антонія. У тому ж році Октавіан позбавив Лепіда влади тріумвіра. Тепер на зміну тріумвірату створився дуумвірат - влада двох.

Октавіан і Антоній залишилися сам на сам. Конфлікт між ними став неминучим. 2 вересня 31 р. до н.е. сталася вирішальна морська битва біля мису Акцій, неподалік від західного узбережжя Бал-канського півострова. Флот Антонія і Клеопатри зазнав поразки, обидва вони втекли до Єгипту. Влітку ЗО р. до н.е. Октавіан висадився в Єгипті і 1 серпня його війська вступили до Александрії. Антоній покінчив життя самогубством. Клеопатра пробувала врятуватися шляхом переходу на бік Октавіана, але дізнавшись про те, що їй вготована доля бранки під час тріумфу Октавіана в Римі, також наклала на себе руки. її син від Цезаря - Цезаріон і кілька прибічників Антонія були знищені. Єгипет остаточно втратив незалежність і був перетворений на провінцію Рима. Загарбання Єгипта надало Октавіану величезну здобич: до його рук перейшла уся скарбниця і величезні багатства єгипетського двору. Він отримав можливість щедро винагородити своїх солдатів і покрити всі свої борги. Октавіан став верховним власником всієї єгипетської землі і з того часу єгипетський хліб відігравав велику роль у забезпеченні продовольством населення Рима.

У 29 р. до н.е. Октавіан повернувся у Рим і відсвяткував три тріумфи. Спадкоємець Цезаря став необмеженим правителем усієї велетенської римської держави.