Всесвітня історія

4. Варяги та Київська Русь

Виникнення Києва пов´язано з легендою, згідно з якою засновниками міста впевнено називають трьох братів: Кия, Щека, Хорива та сестру їх, Либідь. Проблема походження цих засновників залишається невирішеною й досі. Деякі дослідники, наприклад О. Гребенюк, наполягають на їх хазарському походженні. Згадані брати звели фортецю в середній течії Дніпра, яка започаткувала Гордо-ріку - "країну міст". Заснування Києва залучало землеробське населення слов´ян до торгівлі. Консолідуючим чинником став міжнародний торговий шлях з балтійських міст через Новгород і Київ у Візантійську імперію ("з варяг у греки"). Митні збори з купецьких караванів ішли на утримання фортець - острогів та величезної найманої дружини та флоту.

Останній з київських князів - ант на ім´я Аскольд, який правив разом з Діром, напевно був знатного походження. Дір з давньоіранського означає "жменя", тож можна припустити, що це слово було не ім´ям, а назвою збиральника податків і хазарського намісника. Таким чином, піраміду державної влади в Києві увінчували військовий представник слов´ян і повноважний представник хазарів. Законодавча влада належала вічовому сходу, який призначав князів. Центром антихазарських настроїв став Новгород, для якого Київ перетворюється на перешкоду на торговельному шляху "з варяг у греки". Сам Новгород, перебуваючи в оточенні датчан, шведів, готів та фіноугрів, зберігав республіканський устрій. Неродючі грунти навкруги робили неперспективними землеробство і скотарство, тому захоплення Новгородських земель не мало сенсу. Але для скандинавських народів збереження Новгороду як опорного пункту на торговельному шляху було вигідним, тому вони лише збирали з новгородців данину і тим обмежувалися. Суперництво між Новгородом та Києвом ставало дедалі більш напруженим. Оскільки переселення народів в Європі завершилося, то тепер було неможливо створити орду і зрушити її на Київ. За таких умов єдиним шляхом було використання найманої дружини. Так завжди чинили торговельно-промислові міста.

Після перемоги Візантії над вандалами, вестготами, слов´янами й персами у воєнній думці середньовіччя ствердилася думка про те, що перемога у битвах залежить від добре озброєних і дужих лицарів (у слов´ян - витязів), богатирів. Перші внески нового запровадили нормани, яких новгородці назвали варягами. Ця назва походить від знаходження їх постійного місця зимування на острові Рюген (з давньошведського Vara Rugen - "з Рюгена"). Нормани були нечисельними і прагнули перемагати не числом, а вмінням. Воєнна хитрість серед них, на відміну від германців, вважалася не ганьбою, а звитягою та мудрістю. Билися вони тільки у пішому щільному строю, відмовившись від кінноти. Це було зручно на нерівній місцевості, але в степу неминуче вело до оточення та винищення варязької "стіни".

Новгородці визнали норманів і один за одним роди вікінгів осідають у цьому великому торгівельно-ремісничому центрі. Один з датських ярлів (воєнних вождів) Рьоріх Фрісланський, вигнаний зі своїх володінь на Рюгені, найнявся до новгородців за право поселити своїх родичів на березі Ладозького озера. Він повинен був із дружиною охороняти на Ладозі торгові шляхи. Після загибелі Рюріка воєначальником було обрано Холега (у слов´ян Олег). Йому вдалося у 882 р. завоювати хитрістю Київ, фізично винищивши місцеву знать, і створити вздовж дніпро-волхівського шляху ранньослов´янську державу - Київську Русь. Це сталося в умовах, коли Київське князівство переживало підйом і перебувало на злеті своєї могутності. У разі воєнного конфлікту зі Славією (тобто Новгородом), Київ без зусиль міг відбити напад. Але в чому причина такої легкої перемоги Олега? М. Брайчевський стверджує, що причиною цього могла стати ворожнеча християнства та язичництва у слов´ян. В. Татіщев вказує, що мабуть кияни, які не бажали приймати хрещення, закликали Олега, який після вбивства Аскольда вцарювався в Києві.

Напевно, причина не тільки в цьому. У Києві відбувалося становлення феодальних відносин, що спричинило майнове розшарування і це викликало незадоволення пригніченого люду. До влади разом з Олегом прийшли нові суспільні сили. На Русі почалася язичницька реакція.

Зовнішня політика Київської Русі відрізнялася високою активністю. Вона вчиняла активні військові дії проти Константинополя у 860 p., а згодом у 910 р.

Коли Святослав (962-972 pp.) розгромив хазар, Візантія, боячись посилення позицій Русі, стала спрямовувати проти неї печенігів. Святослава було вбито на шляху додому під час повернення з походу. У 988 р. князь Володимир (984-1015 pp.) прийняв християнство в Херсонесі й оголосив православ´я державною релігією. Це зміцнило політичні і культурні зв´язки між Руссю та Візантією. Але Київська Русь була орієнтована й на Західну Європу у зовнішній політиці. Ярослав Мудрий сам одружився зі шведською принцесою Інгрід, а свою дочку Анну видав заміж за короля франків.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Всемирная история. Т.З - М.,1957.
  2. Гребенюк А.В. Цивилизации античного мира и средневековой Европы. - М.,1994.
  3. Грацианский Н.П. Из социально-экономической истории западноевропейского средневековья. - М.,1966.
  4. Заборов М.Л. Крестовые походы. - М.,1957.
  5. История средних веков. / Под ред. Н.Ф. Колесницкого. - М., 1986.
  6. Корсунский А.Р., Гюнтер Р.Упадок и гибель Западной Римской империи и возникновение германских королевств (до сер. VI в.).
  7. Робер де Клари. Завоевание Константинополя. - М.,1986.
  1. Фромм Э. Бегство от свободы. - М.1993.
  2. Ясперс К. Смысл и назначение истории. - М., 1993