Всесвітня історія

1. Утворення передумов конфлікту. Загострення суперечностей між Англією та Францією

Витоки цього, одного з найбільших воєнних конфліктів середньовічної Європи, залягають у попередніх століттях. Після смерті у 987р. останнього з Каролінгів французька аристократія обрала королем графа Паризького Гуго Капета, який започаткував династію Капетингів.

Феодальна роздробленість Франції та хрестові походи сприяли посиленню авторитету королівської влади. З XI ст. усі міста стали прагнути свободи через викуп. Але феодали, отримавши відкупні гроші, як правило порушували свої обіцянки тоді городяни стали вдаватися до збройних виступів. Міста, які звільнилися, переходили до самоврядування, ставали комунами. Першим таким містом-комуною у Франції став Камбре, який здобув незалежність у 1077 р. Так само вчинили Сен-Кантен, Бове, Нуайон, Лан, Суас-сон, Реймс. Комуни Парижа та Орлеана воліли залишатися під королівською владою.

Перші Капетинги не втручалися у справи могутніх графів і займалися лише владнанням справ у власному домені. Перші спроби підкорити васальних підданих вчинив Людовик VII, але вони зазнали невдачі, незважаючи на підтримку з боку міст та духівництва.

У1202 р. французький король Філіп II Август, підбадьорений смертю свого небезпечного ворога - англійського короля Ричарда І Левине Серце, конфіскував у його наступника і брата Іоана II Безземельного територію Нормандії. У відповідь на це Англія оголосила Франції війну, що закінчилася для першої ще більшими втратами, бо тепер до Франції відійшли ще й графства Анжу, Турен і Мен.

У битві при Буніні (1214 р.) Філіппові Августу вдалося розбити об´єднане англо-німецьке військо, при цьому германський імператор Отон IV ледь не потрапив у полон. Він врятувався, але при втечі покинув свій штандарт. Особисті володіння французького короля зросли вчетверо. Вони могли б зрости ще більше, якби на півдні Франції не розпочалися альбігойські війни.1 Через це папа Інокентій III відклав підготовку хрестового походу і спрямував лицарське військо Симона де Монфера проти альбігойців. Альбігойські фортеці відчайдушно захищалися кілька років, поки у 1218 р. хрестоносців не підтримав французький король Людовик VIII. Тулузу було підкорено і приєднано до королівського домену. Однак, щоби не дати Англії приводу для втручання у ці справи, Людовик підписав Паризький мир 1219 p., згідно з яким за Англією залишалася Аквитанія з центром у Ла Рошелі і Гасконь.

Наприкінці ХНІ ст. більша частина Франції вже перебувала під владою французької корони. Філіп IV Красивий (1285-1314 pp.) шляхом династичного шлюбу приєднав провінцію Шампань і примусив Наварру підписати васальну присягу. Але не в усьому справи йшли з таким успіхом. Зокрема війни за приєднання Фландрії завершилися двома серйозними поразками: 18 травня 1302 р. жителі Брюгге перебили весь французький гарнізон (так звана „Брюггська заутреня"), all липня 1302 р. при Кураре було вбито 2 тис. знатних французьких лицарів („Битва золотих шпор"). Війни виснажили казну і Філіп Красивий звернувся до конфіскацій в іноземних банкірів - ломбардійців та єврейських погромів. Цього виявилося недостатньо і тому було організовано гучний судовий процес за „справою тамплієрів", маючи на меті прибрати до рук казкові багатства Ордену. Більшість лицарів - членів Ордену було піддано мученицьким стратам, а Великий магістр Жак де Моле зійшов на багаття на Єврейському острові в Парижі. Перед смертю він піддав прокляттю весь рід Капетингів. Скарби ордену було конфісковано, проте місце знаходження більшої частини скарбниці залишилося таємницею, яку не видав під тортурами жоден з лицарів. Воно залишається невідомим і досі.

Вилучених коштів усе одно не вистачало. Король змушений був розпочати карбування неповноцінної монети. Монети випускалися половинної ваги із додаванням олова. Філіп Красивий під страхом церковного суду змусив усіх паризьких алхіміків обробляти ці монети винним каменем, щоби вони потускніли і набули вигляд старовинних. Мерзотність цієї людини перевершувала всяку міру. Недаремно Данте Аліг´єрі у своїй поемі „Божественна комедія" помістив душу цього французького короля серед найбільших грішників. Уперше було обкладено податками церковні володіння. У відповідь на це папа Боніфацій VIII у 1296 р. видав буллу, згідно з якою під страхом анафеми заборонялося здирання податків з духівництва. Тоді король заборонив вивезення з Франції дорогоцінних металів і, щоб заручитися підтримкою підданих, скликав у 1302 р. станово-представницький орган - Генеральні штати. Феодали та городяни підтримали короля, а церква зайняла невизначе-ну позицію. Тоді Філіп наважився викрасти папу і перевезти його в Авіньйон. І наступні 70 років папи лишалися „кишеньковими первосвящениками" французьких монархів. Ці події поклали край католицькій монополії в Європі.

Генеральні штати збиралися тепер за закликом короля більш менш регулярно - по всій Франції ствердилася станово-представницька монархія. Державні питання вирішувалися Генеральними штатами шляхом спільного голосування, проте король тримав хід голосування під контролем і завжди домагався свого.