Всесвітня історія

2. Назрівання революції

Політика Карла V характеризувалася зростаючою реакційністю. Так з 1521 р. стали видаватися особливі закони - „плакати", проти єретиків було запроваджено церковний трибунал - „інквізицію". А після 1534-35 pp. переслідування єретиків стали особливо жорстокими. Війни Іспанії з Францією підірвали фінанси Нідерландів. Якщо для Карла V Нідерланди були важливою складовою його володінь, то для Філіппа II вони стала найважливішою. Тепер уся політика Філіппа II зводилася до нищівного пограбування підвладних країн. Для цього іспанський монарх розмістив у Нідерландах свої гарнізони, зосередив фактичну владу в руках Державної Ради (консулатів), які були по-рабському віддані йому, збільшив число єпископів з 4 до 18, надавши їм владу інквізиторів. Але цим справа не обмежилася: у 1557 р. він, щоб не сплачувати борги, оголосив державне банкрутство (дефолт), від чого нідерландські банкіри зазнали жахливих збитків.

Усе це зачіпало інтереси різних верств населення Нідерландів. Закон 1559 р. про нових єпископів означав, що єретиків будуть карати ще більш жорстоко. Позначка в законі про те, що єпископів будуть призначати лише з богословів з університетською освітою, позбавляло місцевих дворян вигідних єпископських синекур, а намір утримувати єпископів за монастирський кошт створював загрозу прибуткам абатів, які також походили з дворянства.

У 1560 р. в Іспанії було піднято ціну ввізного мита на вовну, тому її імпорт у Нідерланди скоротився майже удвічі. Потім нідерландським купцям закрили доступ до іспанських колоній. На додаток англо-іспанський конфлікт паралізував торгівлю Англії з Нідерландами - внаслідок цього без роботи залишилися тисячі людей.

Оскільки всі ці неприємності надходили від чужоземних правителів, вони набували характеру національного гноблення, а провідники цієї політики - намісниця Маргарита Пермська і кардинал Гранвелла - заслужили загальну ненависть у країні. Під впливом цих обставин, в умовах зростання дорожнечі й голоду, в 1565-66 pp. у Нідерландах почалися сильні заворушення міської бідноти, робітників мануфактур, селян. Спалахують голодні бунти.

В опозицію до уряду стала й значна частина нідерландського дворянства. Ядро опозиції зосередилося спочатку навколо вельмож, членів Державної ради - принца Оранського, графів Егмон-та і Горна. Дворяни були обурені порушеннями їхніх привілеїв королем і сподівалися поправити свої справи за рахунок секуляризації монастирських земель та реформи церкви у потрібному їм дусі. У зв´язку з цим серед дворян стало поширюватися лютеранство і кальвінізм.Підйом народного руху був також вигідний дворянству, але в той же час лякав його.

Державна рада за волею дворянства стала критикувати уряд, вимагаючи від нього: 1) відновлення „вільностей" країни; 2) скасування „плакатів" проти єретиків; 3) виводу з країни іспанських гарнізонів; 4) відставки Гранвелли.

Дворянство домоглося виконання 3 і 4 пунктів своїх вимог, що піднесло його популярність. Проте далі цих поступок уряд не пішов і боротьба в країні знову загострилася. У листопаді 1565 р. дворяни створили союз під назвою „Компроміс" з метою вести боротьбу за інтереси своєї країни до перемоги, але при цьому не допустити народного бунту. 5 квітня 1566 р. вони вручили Маргари-ті Пермській звернення, де попереджали, що невиконання вимог призведе до бунту, жертвами якого стануть дворяни. Надто скромний одяг представників „Компромісу" викликав кепкування з боку одного з вельмож Маргарити, який обізвав дворян тезами - тобто жебраками. Пізніше, у відповідь на це, революціонери стали навмисно називати себе тезами.

Маргарита Пермська обіцяла передати прохання дворян королю, а поки пом´якшити переслідування єретиків. Між тим ситуація в країни дедалі більше загострювалася. Улітку 1566 р. союз дворян уклав угоду з буржуазією про спільні дії та вербування солдатів, на що отримав від них гроші. Інтереси багатих буржуа, їхній зв´язок з масами штовхали їх на шлях революції.