Всесвітня історія

1. Загальні умови економічного та політичного розвитку Англії напередодні революції

У першій половині XVII ст. Англія була відносно слабкою європейською державою, поряд з Францією та Іспанією. її населення становило на середину XVII ст. 5 млн осіб - це у 3 рази менше, ніж у Франції. За рівнем розвитку торгівлі вона значно поступалася Голландії, яка була небезпечним торговим конкурентом. Усе це стримувало її внутрішній економічний розвиток. Проте Англія мала декілька переваг, які склалися історично і які сприяли цьому розвитку. Протягом довгого часу Англія посідала вигідне географічне положення на торгових шляхах через Атлантичний океан та навколо Європи. Острівний характер її території робив її відносно невразливою в умовах воєнних конфліктів XVII ст. і протягом двох наступних століть. Через це спустошливі війни XVII - XVIII ст. в Європі обійшли її стороною, більше того, дали можливість збагачуватися на торгівлі. Тому не дивно, що значна частина англійського дворянства стала залучатися до торгівлі, збуржуазнювалася, вкладаючи свої кошти у сільське господарство та мореплавство, на відміну від дворянства Іспанії, яке пихато зневажало будь-яку господарчу діяльність.

Англійське купецтво також швидко багатіло. Створювалися торговельні компанії, пов´язані із закордоном. Найбільш відомими серед них були: „Компанія купців-авантюристів", Східна компанія для торгівлі на Балтійському морі, Ливансько-Африканська компанія. У 1600 р. було засновано славетну Ост-Індську компанію. Купці підкорили собі ремісників-прядильників і ткачів, виступаючи в ролі постачальників сировини. Внаслідок цього ремесло стало жваво залучатися до сфери капіталістичної експлуатації.

Але, все ж таки, Англія лишалася в основному аграрною країною. У сільському господарстві особливо прибутковим було вівчарство. Земельним магнатам (лендлордам) вигідніше було створювати на своїх землях пасовищні маєтки. Вони зганяли із землі селян, огороджуючи її під пасовища. Через розвиток грошових відносин ще у попередні століття селяни все більше вивільнялися з-під феодальної залежності. У їх середовищі інтенсивно відбувається майнове розшарування, формуються прошарки батраків -збіднілих селян, та фригольдеров - вільних землеутримувачів. Загальний розвиток капіталізму в Англії спричиняв загострення соціальних протиріч та готував розподіл населення на прихильників та противників феодально-абсолютиського ладу. Старе дворянство міцно трималося за свої феодальні привілеї і становило основну опору абсолютизму. Його ідеалом була абсолютна монархія на французький чи іспанський зразок. Та не все дворянство було опорою Стюартів. Частина його вже збуржуазнилася і стала прихильниками буржуазної революції. їх називали „нове дворянство". Вони прагнули прискорення капіталістичного розвитку країни. Найбільш ворожими до абсолютизму були дрібні та середні торговці. Проте цехові майстри чіплялися за свої середньовічні привілеї. Ця різнорідність та непослідовність буржуазії привела до того, що керівна роль в опозиційному русі майбутньої революції належала різним угрупованням дворянства, а головною рушійною силою стало селянство, дрібні ремісники та підмайстри.

Опозиція проти абсолютизму розвинулася під релігійним прапором пуританізму, тобто боротьби за так зване „очищення віри". Цією ідеологією став кальвінізм. Пуританізм став різновидом кальвінізму. Пуритани вимагали церкви, незалежної від королівської влади, домагалися дешевої та спрощеної релігії. Найбільш радикальним напрямом серед пуритан були індепенденти, або „незалежні", які стояли за скасування будь-якої єдиної церкви з її обов´язковими текстами молитов та догматами. Ця течія мала особливий успіх серед дрібної буржуазії, селян та ремісників.

З приходом до влади Стюартів з 1603 р. зміцнилися позиції абсолютної монархії. Найбільш рішучім захисником абсолютизму був Карл І (1625-1649), підступний та жорстокий син Якова І, та його дружина Марія-Генріетта, дочка французького короля Генріха IV. Для поповнення державної скарбниці Стюарти систематично вдавалися до підтвердження парламентом податків. Усі незадо-волені потрапляли до Тау ера - королівської в´язниці, аналогу паризької Бастилії. У 1628 р. парламент пред´явив королю "Петицію про права", де зазначалося, що він порушує „Велику хартію віль-ностей". Король пообіцяв узяти до уваги вимоги, які містила петиція, але у 1629 р. несподівано розпустив парламент і не скликав його наступні 11 років. За ці роки королівська влада вкрай зміцніла. Найближчим радником короля став колишній діяч опозиції Уентворт, який заради кар´єри став на бік короля, отримав титул графа Стаффорда і посів посаду лорда-намісника Ірландії. Посилився податковий тягар, гроші спрямовувалися на зміцнення королівської влади.

Зовнішня політика Стюартів була спрямована на зближення з Іспанією, що не відповідало інтересам англійської торгівлі. Поступово в економічному та політичному житті суспільства та держави абсолютизм Стюартів та феодальні порядки стали головною перешкодою для розвитку капіталістичних відносин. Цей конфлікт став головною причиною буржуазної революції в Англії.