Всесвітня історія

4. Другий (датський) період війни 1625-1629 pp.

Новим учасником війни став датський король Крістіан IV. Він заручився великими субсидіями від Англії та Голландії, набравши армію та спрямував її проти Габсбургів. До нього приєдналося військо північно-німецьких князів. Для боротьби з новим ворогом Фердінанду II потрібні були великі сили і великі гроші, але їх не було. Становище врятував командувач найманців Альбрехт Валленштайн, досвідчений воєначальник, онімечений чех. Він запропонував Фердінанду II просту і цинічну систему створення та утримання великої армії: вона мала жити за рахунок контрибуцій з населення. Грабунок населення, таким чином, перетворювався на закон. Імператор Фердінанд прийняв пропозицію. Для початку він запропонував для формування війська кілька власних округів. У подальшому армія мала утримуватися за кошти завойованих земель.

Валленштайн, обдарований полководець, за короткий час створив армію у ЗО тис. найманців, яка у 1630 р. зросла до 100-тисячної. Солдатам платили багато, а головне - регулярно, що було рідкістю на той час, але тримали у суворій дисципліні і добре навчали. Усі витрати на це швидко перекривалися за рахунок величезної воєнної здобичі та контрибуцій, які безжально здиралися з міст і сіл. Спустошивши певну територію, Валленштайн швидко пересувався на іншу. Армія Габсбургів, таким чином, завдала низку тяжких поразок датчанам і німцям. Тільки місто Штальзунд взяти не вдалося. Датський король запросив миру, який і був укладений у 1629 р. у місті Любек на достатньо поблажливих для Крістіана IV умовах. Формально нічого не втративши, Данія зобов´язувалася не втручатися у німецькі справи. Так Фердінанд II завдав сильного удару протестантам. Тепер він мав сильну армію. Валленштайн закріпився на півночі, отримавши у нагороду ціле князівство - герцогство Мекленбурзьке. Там він почав будувати власний флот, мріючи здобути панування над Балтикою. Але його успіхи викликали вибухи ревнощів у Габсбургів. Урешті його відправили у відставку, а військо розпустили.

Наслідки цього періоду були досить суперечливі. Зростання незадоволення імперською політикою серед протестантів, чвари серед прибічників Габсбургів - усе це робило становище імператора ненадійним. Але наступні події рішуче змінили ситуацію.