Всесвітня історія

5. Третій (шведський) період війни 1630-1635 pp.

Улітку 1630 р. у Померанії висадився зі своєю армією честолюбний та сміливий Густав-Адольф. Його армія була невеликою, проте однорідно-національною у своєму ядрі, вона мала високі бойові та моральні якості. Ядро її утворювалося з вільних селян-земляків, утримувачів державної землі. Загартована у битвах на польських землях, ця армія вживала талановиті запровадження Густава-Адольфа, широко використовуючи вогнепальну зброю, легку польову артилерію, гнучкі бойові порядки піхоти. Велике значення надавалося маневреності. Не було забуто і про кінноту, також значно покращену. Спочатку справи йшли погано, але згодом, у вересні 1631 р. Густав-Адольф завдав поразки імператорським військам біля Брейтенфельда, а навесні 1632 р. під Аусгбургом війська імператора були розбиті вщент. Густав-Адольф урочисто вступає до Мюнхена.

Переляканий Фердінанд кинувся за допомогою до вигнанця Валленштайна. Той домігся для себе надзвичайних повноважень, аж до права укладати мир з противником. Він швидко набрав велику армію. Німеччина була сильно виснажена та розорена війною. Тепер і Валленштайн, і Густав-Адольф почали маневрувати і вичікувати, виснажуючи один одного. Склад шведської армії тепер змінився. Втративши частину свого первинного складу, вона сильно розрослася за рахунок найманців і тепер грабувала населення, як і інші армії.

У листопаді 1632 р. поблизу Лютцена у Саксонії відбулася нова битва. Шведи перемогли, але в битві загинув Густав-Адольф. Шведська гегемонія в Німеччині стала швидко падати. Німецькі князі стали схилятися до переговорів з Габсбургами. Валленштайн скористався цими настроями. Він розпочав переговори зі Швецією, Францією, Саксонією, не завжди повідомляючи імператора про їхній зміст і про свої дипломатичні наміри. Запідозривши його у зраді, Фердінанд на початку 1634 р. звільняє його від командування, а в лютому Альбрехта Валленштайна було вбито офіцерами-змовниками, які вважали його державним зрадником. Восени 1634 р. шведська армія, яка втратила колишню боєздатність, зазнала жорстокої поразки від імперських військ при Нердлінгені. Загальна політична ситуація знов стала сприятливою для Габсбургів. Оскільки всі резерви у боротьбі з ними були вичерпані, Франція вирішила сама вступити до війни.