Всесвітня історія

3. Скинення монархії

Зрада короля та аристократії показала народові необхідність невідкладного скинення монархії. Федерати вимагали зміщення короля. Робесп´єр вимагав скасування майнового виборчого цензу і проголошення демократичної республіки. Але Законодавчі збори боялися народу і не бажали розриву з Бурбонами. Королівський палац перебував під охороною швейцарських гвардійців. Змінити становище могло лише рішуче повстання. У ніч з 9 на 10 серпня 1792 р. над Парижем залунав дзвін. Збройні загони приготувалися до виступу. Комісари секцій утворили революційну Комуну Парижа. 20 тисяч повстанців з гарматами оточили палац Тюільрі, оволоділи головною брамою й увірвалися до палацу. Швейцарці відкрили вогонь. У відповідь загриміли гармати і рушниці повсталих. У страшенному кривавому бою повсталі захопили палац. Тих, хто намагався грабувати розкішні королівські апартаменти, вбивали прямо на місці. Це був прояв високої свідомості та революційної дисципліни повсталих. При штурмі вони втратили 500 чоловік вбитими та пораненими. Монархію було повалено.

У цей момент революція піднялася на новий, найвищий щабель свого розвитку. Величезного впливу набула Комуна Парижа. Законодавчі збори змушені були усунути короля від влади та ув´язнити його у Тамплі. Багато роялістів також було заарештовано. Було скасовано майновий ценз та знижено виборчий вік громадян з 25 до 21 року. А 25 серпня 1792 р. збори також скасували феодальні повинності, які не були підтверджені документально (наперед було відомо, що за тисячу років, з часів Хлодвіга та Карла Великого, у жодній дворянській родині не збереглося таких документів про пожалування титулів та земель).

Падіння монархії привело до панування буржуазних республіканців. До підтримки республіки змушені були перейти навіть ті кола буржуазії, які воліли монархію і раніше сподівалися на згоду з Бурбонами. Жирондисти і далі мали повну перевагу в уряді, але міністром юстиції став Дантон, який мав величезний вплив у Паризькій комуні. Збори призначили вибори у Конвент, скасували королівську владу й аристократичні титули.

20 вересня 1792 р. французькі війська здобули перемогу в битві при Вальмі над прусською армією. У січні 1793 р. над королем відбувся суд. Його зрада була очевидною. Короля було засуджено і 21 січня 1793 р. його було страчено. Це було великою політичною поразкою жирондистів. Вони спробували перейти до наступу на революцію і домоглися віддання під суд Марата, одного з лідерів найбільш революційного угрупування у Конвенті. Але суд виправдав його. Це прискорило згуртування революційних сил навколо якобінців і підготовку нового народного повстання. Марат і Робесп´єр закликали до повстання для скинення влади жирондистів. 31 травня 1793 р. повстання почалося. Збройні сили повсталих підійшли до Конвенту. Влада перейшла до радикально налаштованих верств буржуазії, яка спиралася на основну частину міського населення і селянство. У той момент народні низи мали найбільший вплив на владу. Панування жирондистів скінчилося. Для врятування революції якобінці вважали за необхідне введення надзвичайного режиму - в країні сформувалася якобінська диктатура.