Всесвітня історія

4. Якобінська диктатура. Завершення революції

Тепер влада знаходилася у найбільш революційної частини буржуазії - дрібної буржуазії. Якобінці, які представляли її інтереси, прийшли до влади, коли обставини вимагали негайного застосування революційних заходів. Необхідною умовою врятування Республіки якобінці вважали централізацію державної влади. Конвент залишався вищим законодавчим органом. Обирався уряд у складі 11 чоловік, комітет громадянського порятунку на чолі з Робесп´єром. Становище якобінців було дуже складним. Країну було оточено ворожими арміями європейських монархій, усередині Франції (у провінції Вандея та деяких інших) лютували заколоти. Улітку 1793 р. унаслідок замаху дворянкою Шарлоттою Корде було вбито одного з лідерів революції Марата. Але, незважаючи на тяжку втрату, діяльність якобінців тривала. Вони проголосили першу буржуазну демократичну конституцію, обіцяли повне вирішення аграрного питання й повне скасування феодальних повинностей.

Конституція 1793 р. передбачала свободу, рівність, братерство, безпеку і право на власність, свободу слова, друку, загальну недоторканість приватного підприємництва. Ця конституція проголошувала основи буржуазної демократії - ідею верховенства народу і рівності прав, було засуджено завойовницькі війни. Вона була більш демократичною, аніж усі наступні буржуазні конституції. Але, за всієї своєї прогресивності для свого часу, конституція 1793 р. мала обмежений характер. Демократичні права і рівність мали формальне значення і ніколи не забезпечувалися реальними гарантіями. Було узаконено приватну власність і капіталістичну експлуатацію.

Проте слід визнати, що якобінці своєю політикою піднялися на висоту революційних перетворень. Вони здійснили низку прогресивних реформ, у країні позначився промисловий підйом. Комітет громадянського порятунку також ужив низку заходів по реформуванню армії, зміцненню її боєздатності. Внаслідок цих перетворень за короткий час Республіка створила численну та добре озброєну армію, яка почала невдовзі отримувати перемоги над супротивником. На початок 1794 р. війну було перенесено на територію ворога. Отже, уряд якобінців озброїв та очолив народ, чим урятував країну і саму революцію від зовнішньої небезпеки.

Політика якобінців також дала могутній поштовх до прогресу науки, культури, освіти. Із жовтня 1793 р. Конвентом було запроваджено новий революційний календар. Точкою відліку часу було визнано 22 вересня 1792 р. - перший день оголошення Республіки. Відтепер кожен місяць поділявся на 3 декади і називався за характерною для нього погодою чи різновидом сільськогосподарських робіт. Недільні дні та католицькі свята були скасовані - натомість запроваджено революційні свята. Всі революційні перетворення, здійснені під час революції, забезпечили умови для процесу капіталістичного розвитку країни.

Диктатура якобінців трималася на необхідності встояти перед зовнішньою загрозою. Щойно небезпеку було подолано - завдано поразку інтервентам, придушено внутрішні контрреволюційні заколоти, щойно відпала небезпека реставрації монархії, революційний рух і сам почав ущухати. Проступили назовні внутрішні розбіжності між якобінцями. Як наслідок цього в їхньому таборі почалися гострі суперечки і взаємовинищення. Так, один з лідерів якобінців, Дантон, почав вимагати пом´якшення режиму диктатури, припинення політики терору. За це його було звинувачено в зраді, піддано суду і, врешті, страчено. Його не врятував і величезний авторитет, який він мав серед народу. Революційні маси вимагали продовження реформ, серед них зростало невдоволення. Люди стомилися від постійного жаху перед революційним терором. Тим часом велика буржуазія переходила на ворожі, контрреволюційні позиції - диктатура якобінців була їй вже непотрібна. У Конвенті визріває змова проти них. 27 липня (9 термідора) 1794 р. заколотники П. Баррас, Ж. Фуше та Ж. Л. Тальєн здійснили переворот і скинули революційний уряд якобінців. Наступного дня, 28 липня, лідери якобінців: Робесп´єр, Сен-Жюст, Кутон та їхні найближчі прибічники були страчені. Заколотники розпочали свій терор. Вони звільнили своїх прибічників, ув´язнили послідовників Робесп´єра, скасували Паризьку комуну. Цей день став останнім днем Французької буржуазної революції.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Ревуненков ВТ. Очерки по истории Великой Французской буржуазной революции. - Л., 1983.
  2. Ревуненков В.Г. К истории споров о Великой Французской буржуазной революции // Великая Французская революция и Россия. - М., 1989.
  3. Тарле Е.В. Наполеон. - М., 1980.
  4. Карлейль Т. Французская революция. - М., 1991.
  5. Молчанов Н.Н. Монтаньяры. - М., 1989.