Всесвітня історія

6. Вітчизняна війна в Росії і розгром французької армії. Крах імперії

Кінцева мета наполеонівської імперії полягала у знищенні Англії, завоюванні Європи та світовому пануванні Франції. Здійснити це можна було шляхом розгрому і знищення самостійності всіх великих держав Європи і, в кінцевому рахунку, найсильнішої з них -Росії. Далі він збирався йти на Індію, використавши російські війська як допоміжні сили. Над Росією стали густішати хмари. Сучасники стверджували, що наступним поколінням важко зрозуміти політичну атмосферу тодішньої Європи. Князь П.А. Вяземський, друг Пушкіна, писав потім: „Наполеон... був однаково страшний і для царів, і для народів. Хто не жив у ті часи, той знати не може, здогадатися не може, як задушно було жити в ті часи. Доля кожної держави, майже кожної особи більше або менше, так чи інакше, не сьогодні так завтра залежала від примхи тюільрійського кабінету чи від бойових розпоряджень наполеонівської головної квартири. Всі були під страхом землетрусу чи виверження вогнедихаючої гори... Ніхто не міг ані діяти, ані дихати вільно."

Наполеон розраховував на участь Турції у війні проти Росії. Але у 1811 р. Кутузов зміг швидко розгромити Турцію і у травні 1812 р. вона уклала з Росією Бухарестський мир, за яким Росія отримувала Бессарабію. Турецький уряд боявся перемоги Наполеона більше, ніж Росії, і бажав взаємного виснаження сил у цій війні. Собі він відводив роль стороннього спостерігача. Росії ця позиція була дуже вигідною. Бухарестський мир був дуже видатним успіхом російської дипломатії. 5 квітня 1812 р. Росія уклала союз зі Швецією. Відтепер з півночі та півдня Росії більше ніщо не загрожувало. Але із заходу насувалася величезна небезпека. Зібравши кращі сили французької армії та військові контингенти своїх васалів, Наполеон підготував для нападу на Росію армію чисельністю у 640 тис. чол. Російське командування мало у своєму розпорядженні 230 тис. чол., які були розпорошені по трьох окремих арміях. Стратегічний план Наполеона полягав у розгромі російських армій поодинці. Після того, на його думку, мала настати капітуляція Росії.

24 червня 1812 р. його армія переправилася через Німан і вдерлася у Росію. Але цього разу Наполеонові не вдалося обрати час і місце битви на свій розсуд. Російські армії, відступаючи та маневруючи, з´єдналися біля Смоленська і стали відходити до Москви. Могутній патріотичний підйом охопив Росію. Народ, більшість дворянства та буржуазія палали бажанням дати відсіч вторгненню. Після падіння Смоленська Олександр І призначає головнокомандувачем фельдмаршала МЛ. Кутузова, якого любила армія. Він був популярним у народі після своїх численних перемог. Кутузов наважився дати битву на підступах до Москви. Від неї неможливо було ухилитися.

Росіяни не бажали віддавати Москву без генерального бою. Патріотичний підйом народу підштовхнув Кутузова до битви. Тож, 26 серпня 1812 року відбулася Бородінська битва. Наполеон поставив собі за мету знищити в цій битві російську армію. Кутузов прагнув максимально послабити ворога, завдавши йому якомога більших втрат, і при цьому зберегти армію. Тому росіяни зайняли оборонну позицію, змусивши французів атакувати укріплені редути. На війні завжди сторона, яка наступає, зазнає більших втрат. Власне, вся Бородінська битва складалася з безперервних атак французів і контратак росіян. Наприкінці дня французька армія ціною шалених втрат оволоділа всіма укріпленими позиціями росіян. Але росіяни відступили в повному порядку і зайняли нову оборонну позицію. Таким чином, Наполеон своєї мети не досяг. Французи втратили у битві 60 тис. зі 135 тис, тобто близько половини, а росіяни - 40 зі 120 тис, тобто одну третину від меншої кількості людей. Пізніше Наполеон згадував: „ Серед всіх моїх битв найстрашніша була та, яку я дав під Москвою... Французи показали себе гідними перемоги, а росіяни здобули право бути непереможеними."

Велетенські втрати французької армії та велике морально-політичне значення Бородінської битви зробили її величною перемогою російської армії. Залишення Москви ворогові було вимушеним кроком, який мав стратегічне виправдання. Кутузов пожертвував столицею, але зберіг армію. Надії Наполеона на капітуляцію росіян після битви не виправдалися. Пожежа, яка почалася в місті після вступу туди ворога, майже цілком знищила місто і зробила перебування там французів майже нестерпним з огляду на зиму, яка була не за горами. На додачу до цього, партизанський рух, який набирав сили щодня, унеможливив забезпечення французів фуражем та продовольством. Врешті французька армія залишила Москву і спробувала пробитися на південь для зимування, але під Малоярославцем, що на південь від Москви, її зупинила російська армія, яка відпочила та відновила свою кількість. У жорстокій битві французька армія була відкинута на Смоленську дорогу, яка вже була ними розграбована під час наступу на Москву. Тепер, відступаючи нею, ворожа армія зазнавала величезних втрат від голоду, партизанських ударів та атак російської армії, що йшла паралельними дорогами. При переправі через Березину французька армія зазнала остаточного розгрому, уникнути якого вдалося лише гвардії. її Наполеон дбайливо переправив першою на західний берег і врятував. Невдовзі він і сам полишив рештки своєї армії та помчав до Франції набирати нові війська. Рештки Великої армії загинули від морозів та голоду. Ця поразка завдала нищівного удару по імперії Наполеона. Виникла нова коаліція проти Франції. Престиж та воєнна слава Росії піднялися на нечувану висоту.

Коли сили союзників увійшли до Європи, їм довелося мати справу з новими силами французів, які були набрані замість знищеної Великої армії. У 1813 р. у Пру сії, у містечку Бунцлау помер Кутузов. Відтепер у росіян не було полководця, який міг гідно заступити покійного фельдмаршала. У тому ж році відбулася битва під Лейпцигом, у якій з одного боку билися армії росіян, австрійців та прусаків, а з другого - французька армія. Битва тривала кілька днів. Бої точилися прямо на вулицях міста, яке Наполеон перетворив на свою укріплену позицію. Незважаючи на чисельну перевагу, союзники не змогли розбити ворога. Протягом довгого часу Наполеон зі своїми військами іноді дуже вдало чинив опір своїм ворогам, але врешті війна була програна. Французька буржуазія не бажала більше нести витрати від безкінечної війни, економічні та людські ресурси держави були значно підірвані. Врешті сили союзників вступили до Парижа. Наполеон був змушений зректися престолу. Його було відправлено у почесне заслання на острів Ельба, що в Середземному морі. Франція капітулювала. У ній було відновлено монархічний режим. На престолі всадовили останнього представника Бурбонів Людовика XVIII. На певний час у Франції запанувала політична реакція. Але економічні перетворення, які відбулися під час буржуазної революції, вже набули незворот-ного характеру. Тож реставрація Бурбонів була вкрай реакційним кроком, який ніяк не узгоджувався з економічними та соціальними реаліями того часу. Країна остаточно ступила на шлях буржуазного розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Абрамов Н. Трафальгарское сражение. - М., 1938.
  2. Жилин П. Л. Гибель наполеоновской армии в России. - М., 1974.
  3. Жилин П. Л. М.И. Кутузов: жизнь и полководческая деятельность. - М., 1983.
  4. Тарле Е. В. 1812 год. - М., 1959.
  5. Тарле Е. В. Талейран. - М., 1987.