Всесвітня історія

1. Світ напередодні Першої світової війни. Причини війни

На початку XX ст. світову цивілізацію охопила глобальна економічна криза, яка була неминучою складовою індустріальної стадії розвитку Західної цивілізації, що розпочалася ще у XIX ст. Швидкий розвиток ринкових відносин, технічний прогрес, загальний розвиток індустріального виробництва висуває західне суспільство на передові позиції у соціальному розвитку по відношенню до всього людства. Ринок споживання наповнюється товарами та послугами, які більш повно задовольняли потреби населення, але, разом із тим, подальша індустріалізація суспільства перетворювала працівників на простий придаток до конвеєра, верстата чи до технологічного процесу. Це надавало праці все більш колективного характеру, спричиняло нівелювання особистості людини, що виявилося у становленні феномену масової свідомості, витісненні індивідуальності, особистих інтересів людей, тобто призводило до втрати цінностей, на основі яких виникла і розвинулася гуманістична цивілізація Заходу.

Розвиток індустріального характеру суспільства спричиняє становлення тоталітарної свідомості, що приводить до посилення ролі держави, яка стає носієм загальнонаціональної ідеї замість ідеї демократії.

Саме така ситуація стала фоном для формування геоісторич-них, глобальних за характером соціально-економічних та воєнно-політичних процесів у світі. Цілком закономірно, що Перша світова війна втягла до своєї орбіти 38 держав Європи, Азії та Африки. Територія театру бойових дій становила 4 млн кв. км. У війні взяло участь 3/4 населення планети, тобто близько 1,5 млрд осіб.

На початок XX ст. почалася епоха монополізації економіки індустріальних країн, що знайшло вираження у зростанні тоталітарних тенденцій та зростанні мілітаризації західних суспільств. У сфері міжнародних відносин посилюється боротьба між країнами та групами країн за ринки збуту та політичний вплив у певних регіонах. При цьому відбувався процес зрощування монополій з державою, формування державно-монополістичного капіталізму, що неминуче посилювало агресивність, експансію у сфері зовнішньої політики. По всьому світу утворюються воєнно-політичні союзи, частішають міжнародні конфлікти. Вони неминуче переходять у фазу збройної боротьби. Це було породженням природи капіталістичної економіки, для якої мілітаризація іноді ставала найзручнішим засобом виходу з кризи. Крім того, нерівномірність економічного розвитку різних країн також призводила до загострення міжнародних відносин. В умовах мілітаризації економіки це неминуче приводило до спроб вирішення проблеми силою зброї. Тож, можна зробити висновок, що імперіалістична стадія розвитку капіталізму своєю природою породжує війни, які в умовах процесів глобалізації суспільства набувають всеохоплюючого, світового характеру.

У перше десятиліття XX ст. у світі склалося два ворогуючих між собою блоки найбільш розвинених капіталістичних держав, які стали учасницями Першої світової війни: Потрійний союз (1882 р.) у складі Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, та, з другого боку, Антанта, до якої входили Англія, Франція та Росія (1904-1907 pp.). Лідерами цих блоків були, відповідно, Німеччина та Англія. Саме економічний та політичний конфлікт між лідерами блоків лежав в основі майбутньої світової воєнної пожежі.

Німеччина як європейський лідер промислового виробництва була незадоволена своїм геополітичним становищем.

Для прикладу:

Але при цьому колоніальні володіння Німеччини були вельми невеликими. З усіх колоніальних володінь світу на її долю припадало всього 3,5% за територією та 2,3% за населенням. Разом із тим, населення самої Німеччини було найчисельнішим з усіх країн Західної Європи. її власні колоніальні зазіхання неминуче загострювали англо-німецькі, франко-німецькі та німецько-російські відносини. В галузі експорту продукції машинобудівництва в Латинській Америці та на Близькому Сході загострилися американо-німецькі торгові відносини. Тож ставала неминучою війна з метою перерозподілу сфер економічного та політичного впливу між наймогутнішими капіталістичними державами світу.

Напередодні війни в усіх країнах різко посилилася пропаганда ідей шовінізму та мілітаризму. Країни, які досягли економічної переваги, повірили також у свою національну перевагу над рештою країн. Шовіністичні ідеї стають суттєвим компонентом офіційної ідеології на початку XX ст.

Одночасно велася підготовка до війни. Протягом останніх 20-ти років воєнні бюджети провідних країн зросли приблизно на 80%. Зростає оборонна промисловість. У цій галузі сукупна продукція Німеччини та Австро-Угорщини трохи поступалася країнам Антанти. Тому затяжна війна могла надати Антанті перевагу над Потрійним союзом. Виходячи з цього, германські стратеги стали розробляти плани бліцкригу, який передбачав блискавичний удар на Заході при одночасних стримуючих бойових діях на Сході. Пізніше планувалося розгромити й Росію. Та, у свою чергу, планувала одночасний наступ проти Німеччини та проти Австро-Угорщини силами 800 тис. солдатів.