Всесвітня історія

3. Основні напрями світового розвитку кін. XX ст. Глобальні проблеми XXI ст. Шляхи їх вирішення

Післявоєнний світ, досягнувши великих позитивних зрушень у культурному розвитку, науці, техніці, у той же час опинився з великою кількістю глобальних проблем. Це, насамперед, екологічні, воєнно-політичні, ресурсно-економічні проблеми, що виявляються у кризових ситуаціях у галузі освіти, культури, охорони здоров´я. Якщо ці проблеми залишити без вирішення, світова цивілізація може опинитися на межі глобальної катастрофи і навіть загинути, поповнивши тим самим список давніх цивілізацій, які зникли назавжди.

Однак, деякі вчені-футурологи вбачають вихід із такої кризової ситуації у глобальному підході до вирішення цих глобальних за характером проблем. На відміну від попередніх тисячоліть, криза нинішньої цивілізації носить не локальний, а світовий характер. Щоб подолати цю кризу, людство має об´єднати свої зусилля, ресурси, інтелектуальний та духовний потенціал, і лише тоді воно матиме шанс на порятунок від глобальної катастрофи.

Найбільш глобальною проблемою залишається загроза термоядерної війни. Щоправда, за останні два десятиліття зменшилася напруга протистояння між різними воєнно-політичними блоками. Проте воєнна конфронтація залишається дуже небезпечною. Вона загострюється тим, що Сполучені Штати Америки в умовах зникнення зі світової арени протилежного їм радянського воєнно-політичного блоку відчули себе найсильнішими у світі. Через це США в галузі зовнішньої політики все менше рахуються з волею інших народів і вважають все нові і нові регіони своєю власністю, оголошуючи їх зоною своїх життєвих інтересів. Новітній приклад цього глобалізму - війна США в Іраку. Сама по собі така конфронтація перешкоджає процесам інтеграції у світі, відволікає колосальні людські та економічні ресурси на безглузді воєнні витрати, хоча ці ресурси можна було б спрямувати на боротьбу з голодом, вирішення екологічних проблем, боротьбу з хворобами тощо. У світі поширюється усвідомлення небезпеки та відсутності перспективи такого воєнно-політичного протистояння, однак швидкість такого поширення замала і це викликає серйозні занепокоєння.

Не менш важливою лишається проблема виснаження природних ресурсів планети. Ця проблема, якщо залишити її напризволяще, загрожує загибеллю світовій цивілізації. Світова громадськість вже забила тривогу навколо цієї загрози, однак її кардинальне вирішення може відбутися лише за умов побудови пост-індустріального суспільства.

Вимагає найскорішого вирішення іще одна проблема - демографічна. Країни Третього світу, які звільнилися з-під колоніального гніту, через три-чотири десятиліття опинилися перед загрозою злиднів, голоду та епідемій. Причиною цього став низький рівень соціально-культурного розвитку цих суспільств, які довгий час лишалися на периферії суспільного розвитку людства і затрималися у попередніх епохах історії, зокрема, у первісному суспільстві. Вибух зростання населення при низькому рівні розвитку виробничих сил і продуктивності праці створив ситуацію, коли суспільство неспроможне прогодувати своє зростаюче населення. Так, за останні ЗО років населення 39-ти економічно розвинених країн збільшилося в середньому на 39%, тоді як населення 170 країн, що розвиваються, зросло у 2,2 рази. Демографи прогнозують, що у близькому майбутньому темпи зростання населення у розвинених країнах стабілізуються і навіть почнеться депопуляція, тоді, як у країнах третього світу вони залишаться надзвичайно високими.

Погано те, що цей регіон залишається вогнищем нестабільності для всього світу і тому, щоб рухатися далі, людство має вирішити проблеми, пов´язані з країнами Третього світу. Деякі колишні колонії, що перейшли до ринкової економіки, сьогодні процвітають та успішно розвиваються. Тому дехто пропонує так званий „західний рецепт" для виходу з проблем Третього світу, але при цьому забувають, що глобальні проблеми, з якими зустрівся світ сьогодні, породжені саме техногенною західною цивілізацією та західною системою цінностей, не кажучи вже про те, що сама західна цивілізація стоїть перед загрозою воєнного знищення, перед кризою духовної культури тощо. Тому проблема пошуку шляхів вирішення глобальних проблем залишається відкритою і людство не може відчувати себе у безпеці.

Отже, головним напрямом розвитку цивілізації XXI ст. стала інтернаціоналізація самого характеру виробництва. Раніше за все процеси інтеграції виникли у Західній Європі, і на сьогодні вона лишається найбільш розвиненим регіоном світу. Саме тут розпочалася науково-технічна революція, яка охопила з часом весь світ. Потужні зрушення у другій половині століття розпочалися в Японії та США. Саме в останній країні наприкінці 40-х - на початку 50-х pp. виникла так звана „масова культура" - кризове явище в галузі культури, яке з часом розповсюдилося по всьому світу. І все ж, переживаючи кризу духовності, залишаючись із кількома глобальними проблемами сучасності, людство перетнуло межу нового тисячоліття, зберігаючи надію на майбутнє, віру в можливість вижити і надалі рухатися у своєму розвитку до більш прогресивної, більш високої сходинки історичного процесу, яка нарешті виправдає незчисленні страждання, незліченні жертви, які були при
несені з вірою у щасливе та справедливе суспільство.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Кальвакоресси П. Мировая политика после 1945 года. - Т. 1-2. - М., 2000.
  2. Новейшая история стран Европы и Америки. XX век. 1945-2000. В 3-х ч./ Под ред. А.М. Родригеса и М.В. Пономарева. - М., 2001.
  3. Попов В. И. Меняется страна традиций (заметки посла и ученого о Британии восьмидесятых). - М., 1991.
  4. Сивачев Н. В., Язъков Е. Ф. Новейшая история США. - М., 1986.
  5. Смирнов В. П. Франция в XX в.