Предмети та явища навколишнього світу, що ми сприймаємо, не зникають безслідно з нашої свідомості, а зберігаються у вигляді образів, які ми можемо подумки відтворювати в той час, коли самих предметів чи явищ уже немає перед нами. Образи тих предметів і явищ, які ми сприймали раніше, а тепер відтворюємо у думках, називаютьсяуявленнями.

Водночас, образи, якими оперує людина, не обмежуються відтворенням безпосередньо сприйнятого. Перед людиною в образах може постати й те, чого вона безпосередньо і не сприймала, і те, чого взагалі не було, і, навіть, те, чого у саме такій конкретній формі насправді бути не може. Таким чином, кожен образ певною мірою є відтворенням і перетворенням дійсності. І якщо відтворення є основною характеристикою пам´яті, то перетворення стає основною характеристикою уяви.

Людина не тільки сприймає і пізнає, але й змінює світ, перетворює його. Для того, щоб перетворити дійсність на практиці, необхідно вміти перетворити її мислено. Цю потребу і задовольняє уява. Уява нероздільно пов´язана з нашою здатністю змінювати світ, дієво перетворювати дійсність і творити щось нове.

Тожуява— це психічний процес, який полягає в утворенні у свідомості нових образів об´єктів, явищ на основі наявних знань та уявлень.

Уява займає проміжне місце між сприйняттям, мисленням і пам´яттю. Вона завжди сприяє творчій, пошуковій мисленій діяльності слідчого, судді.

Уява неоднаково розвинута в різні періоди життя. Твердження про добру уяву в дітей не може бути прийняте беззастережно. Річ у тім, що у дітей ще недостатньо сформовані уявлення, адже уява — це нове поєднання наявних уявлень. Крім того, уява у дітей ще не повністю контролюється мисленням. Утім, головними рисами дитячої уяви є її яскравість та жвавість.

Як й інші психічні процеси, уява буває довільною (навмисною) та мимовільною (ненавмисною).Довільна уявамає місце, коли людина зайнята якою-небудь творчою працею. Це відбувається в процесі створення літературних творів, у діяльності винахідника, конструктора і, навіть, у звичайній праці, коли треба обміркувати й добре уявити те, що будеш робити.Мимовільна уявавиявляється тоді, коли ніякого завдання перед людиною не стоїть, проте вона мимоволі починає мріяти, фантазувати. До мимовільної уваги відносяться і сновидіння, в яких образи дійсності нерідко бувають дуже спотвореними.

Залежно від самостійності та оригінальності образів, уява буває відтворювальною (її називають також відновлювальною або репродуктивною) та творчою (креативною).Відтворювальна уявавиникає на основі описань чи зображень, виконаних іншими людьми. Якби людина не могла досить чітко викликати в своїй уяві образи предметів, явищ та подій, про які повідомляють інші люди, вона б мало їх розуміла і зовсім не змогла б перейняти чужий досвід.

Коли слідчий знайомиться з кримінальною справою, яку прийняв до свого провадження, він уявляє собі, про що йдеться у досліджуваних матеріалах. Складаючи план розслідування, слідчий передбачає уявний хід подій, у нього виникають підозри, версії, що також є продуктами уяви.

Оглядаючи місце події слідчий повинен уявити собі, що тут могло відбутися, як вели себе учасники події. Якщо не відома особа винного, то за окремими слідами слідчий намагається уявити собі його образ для того, щоб згодом цілеспрямованіше провести його розшук.

Значно полегшують слідчо-судову уяву різного роду малюнки, фотографії, креслення, схеми, зліпки, макети моделі.

Творча уяваполягає в самостійному творенні нових образів (зазвичай, теж на основі минулого сприйняття). Вона пов´язана з діяльністю людини і є більш складною, ніж відтворювальна уява.

Готуючись до допиту особи, слідчий може уявити, як вона буде реагувати на підготовлені ним запитання, які заперечення буде висловлювати.

Також активно проявляє себе уява при підготовці до проведення обшуку та в ході його проведення, коли слідчий намагається створити для себе загальну картину обшукуваного приміщення.

За характером образів, якими оперує уява, розрізняютьконкретнутаабстрактнууяву. Уява слідчого, прокурора, адвоката, судді оперує образами та уявленнями, які з великою повнотою та конкретністю відображають певні властивості, деталі, на відміну від узагальнених схем, символів, що притаманні абстрактній уяві математиків, фізиків.

Також уява буваєпасивноютаактивною. Відмінність між «пасивністю» та «активністю» полягає у ступені наміру та свідомості. Іноді уява буває настільки активною, що в людини починає проявлятися якість, відома яксхильність до фантазування. Тому показання таких людей слід ретельно перевіряти.

Найпоширенішою формою спотворення уяви в людей, які пережили страх, афект, знаходяться у стані посттравматичного стресового розладу, єгіперболізація сприйнятого, що виражається у перебільшенні, зміні розміру, форми та інших якостей об´єкта. Так, потерпілі, які зазнали нападу, нерідко перебільшують зріст, силу, кількість злочинців тощо.