Основи загальної та юридичної психології

§ 6. Пам´ять: види, процеси та прийоми активізації пам´яті

Наявність у людини уявлень свідчить про те, що наші сприйняття залишають у мозку якісь сліди, що зберігаються деякий час. Те саме можна сказати і про наші думки та почуття.

Пам´ять— це складне психічне явище, що проявляється у здатності людини запам´ятовувати, зберігати в свідомості, а згодом відтворювати різні обставини, що мали місце в минулому. Пам´ять пов´язана із сприйняттям, мисленням, орієнтуванням людини в часі та просторі. Вона проявляється у будь-якому психічному процесі, оскільки в діяльності людини відображається її минулий досвід і знання. Пам´ять відіграє вирішальну роль у розвитку самосвідомості особи, забезпечуючи її цілісність та єдність.

Інформація сортується мозком людини за принципом її значущості для діяльності. Найважливіша для індивіда інформація, як правило, зберігається найдовше.

Інформація, отримана за допомогою гіпнозу, свідчить про те, що сліди багатьох вражень, які здавалося б, зовсім вже забуті, насправді продовжують зберігатись у пам´яті. Наприклад, якщо людину спонукати до гіпнотичного сну і навіяти їй, що вона переживає час раннього дитячого віку, то вона починає розмовляти з відповідними інтонаціями і навіть писати таким самим, властивим їй для того періоду, почерком; робити характерні для того ж періоду помилки.

Іншими словами, пам´ять людини обмежена не у здатності запам´ятати, а в можливостях свідомого відтворення необхідного матеріалу.

За характером психічної активності розрізняють: образну (зорову, смакову, рухову тощо), емоційну та вербально-логічну пам´ять.

Образна пам´ятьґрунтується на різних уявленнях зорових, слухових, смакових образів. Це найактивніший вид пам´яті свідків-очевидців події, який сприяє запам´ятовуванню форм, кольорів предметів, рис обличчя.

Особливим різновидом образної пам´яті є рухова пам´ять. Рухова пам´ять — це пам´ять, в основі якої лежать процеси запам´ятовування, збереження у свідомості рухових актів, сукупності рухів, пересування людини в просторі. Завдяки їй людина може навчитись плавати, танцювати, їздити на велосипеді.

Емоційна пам´ятьполягає у фіксації та збереженні в свідомості переживань і почуттів. Вона тісно пов´язана з образною пам´яттю. Емоційна пам´ять є необхідною передумовою у розвитку здатності до співчуття та співпереживання.

Вербально-логічна пам´ять— це вид пам´яті, основним змістом якої є наші думки, виражені у словесній формі. Це провідний вид пам´яті. Особливо важливою є її роль у процесі навчання, у діяльності, для прикладу, слідчого, який розслідує складну, багатоепізодну справу.

Усі названі види пам´яті взаємопов´язані. Переважаючий розвиток одного з видів пам´яті пов´язаний з індивідуальними особливостями особистості, умовами життя і професійної діяльності людини. Так, у філософів, юристів високо розвинута вербально-логічна пам´ять, у акторів — емоційна пам´ять, у спортсменів — рухова пам´ять, у художників, архітекторів, будівельників — образна пам´ять. Проте, недивлячись на таку перевагу одного з видів пам´яті, як правило, у кожної людини ведуче місце займає вербально-логічна пам´ять.

Професійні особливості пам´яті проявляються в тому, що одна людина добре запам´ятовує дати, числа (історики, математики, бухгалтери), друга — імена людей (паспортисти, працівники відділу кадрів, РАЦСу), треті — колір (художники, дизайнери, модельєри, архітектори).

За метою діяльності виділяють пам´ять довільну і недовільну.

Довільна пам´ятьсупроводжує діяльність, яка не переслідує мету запам´ятати та зберегти супутні їй обставини. Зазвичай цей вид пам´яті проявляє себе в ситуації допиту свідка, який випадково опинився очевидцем певної події.

Недовільна пам´ятьопосередкована метою і завданням зафіксувати, зберегти у свідомості, а іноді і відтворити які-небудь факти, знання. Це найпродуктивніший вид пам´яті.

За тривалістю закріплення та збереження інформації пам´ять поділяється на короткочасну, довгочасну та оперативну.

Короткочасна пам´ятьхарактеризується коротким часом запам´ятовування після одномоментного сприйняття. Відтворення інформації за допомогою короткочасної пам´яті можливе в перші хвилини після сприйняття. Наприклад, людина прочитала певну фразу. Якщо вона не дуже складна та довга, людина відразу ж після прочитання може її повторити. Коли ж фразу запам´ятати не потрібно, вона назавжди зникає з людської пам´яті. Однак у результаті повторення короткочасна пам´ять оновлюється і може перетворитися на довгочасну.

Довгочасній пам´ятіпритаманне тривале збереження одержаних знань, набутих навиків. Вона безмежна у часі, діє протягом всього життя людини. В довгочасній пам´яті матеріал обробляється і структурується.

Оперативна пам´ятьзабезпечує збереження та відтворення тієї інформації, яка необхідна для досягнення мети певної дії, з виконанням якої вона перестає функціонувати. Оперативна пам´ять включає в себе деякі ознаки як довгочасної, так і короткочасної пам´яті, займаючи серед них проміжне місце.

Діяльність людської пам´яті переважно полягає у запам´ятовуванні та відтворенні слідів побічним шляхом за асоціаціями, яких є три основні види: 1) асоціація за сумісністю; 2) асоціація за контрастом; 3) асоціація за схожістю.

Асоціація за сумісністю— це елементарний вид зв´язків без істотного переопрацювання інформації. Наприклад, людина зустрілась з іншою людиною, з якою вона познайомилась у іншому населеному пункті. Тоді у неї може виникнути асоціація про цей населений пункт.

Асоціація за контрастом. Це зв´язок двох протилежних явищ (наприклад, зустрівши низькорослу людину, можна згадати людину дуже високого зросту).

Асоціація за схожістю(наприклад, сприймаючи одну конструкцію, інженер може за асоціаціями згадати іншу; слухаючи музику одного композитора (виконавця) можна згадати музику іншого тощо).

Такі асоціації вимагають не протиставлення, що властиве контрастній асоціації, а складного переопрацювання отриманої інформації, виокремлення суттєвих ознак сприйнятого об´єкта, його узагальнення з тим, що зберігається в пам´яті.

Як вказує О. Р. Ратінов, слідчий, прокурор, адвокат, суддя повинні багато чого знати, а те, що знають, — добре пам´ятати. Величезний обсяг інформації, що використовується ними в ході провадження у справі, можна поділити на дві групи. Перша — це комплекс їх професійних знань і досвіду, що є передумовою успішної діяльності. Друга група інформації належить до події, що розслідується, розглядається. Це — знання конкретних обставин справи, встановлення яких вимагає закон.

Пам´ять включає в себе ряд процесів: запам´ятовування, збереження, впізнавання, відтворення та забування.

Запам´ятовування— це процес пам´яті, в результаті якого відбувається закріплення та збереження у свідомості нової інформації. Встановлено, що в середньому людина запам´ятовує 7 (±2) окремих елементів з 10. Люди з доброю пам´яттю утримують 7—9 елементів, люди з поганою пам´яттю — 4—5 елементів.

Істотно впливає на запам´ятовування семантична (смислова) організація матеріалу, завдяки якій кількість елементів, які ми запам´ятовуємо, може збільшитися: 1) складний матеріал поділяється на самостійні смислові частини; 2) встановлюються структура кожної частини, співвідношення між ними, короткі формулювання їх змісту; 3) встановлюється логічна послідовність всіх частин. Семантична (смислова) організація матеріалу також формулюються у вигляді системи опорних слів. Наприклад, текст доповіді людина запам´ятовує за словами: вступ, значення проблеми, два-три факти, висновок.

Якщо людина не ставить за мету щось запам´ятати, тоді на процес запам´ятовування і утримання (збереження) в пам´яті відповідної інформації найбільший вплив чинять: 1) сильні сторонні фізичні подразники (гучний звук, яскраве світло тощо); 2) все те, що спонукає підвищену орієнтаційну діяльність (початок або зупинення дій, процесів, незвичність явища, його контрастність щодо загального фону та ін.); 3) подразники, найзначущі для конкретного індивіда (приміром, професійно значущі для нього предмети); 4) все те, що викликає інтерес або подразники, що мають особливе емоційне забарвлення; 5) краще запам´ятовується те, що пов´язано з потребами конкретної людини, є об´єктом її активної діяльності (так, умови завдання, яке людина тривалий час вирішує, запам´ятаються нею невимушено й довго).

Умовами успішності вимушеного (довільного) запам´ятовування є: 1) з´ясування й усвідомлення значущості та змісту сприйнятого матеріалу; 2) встановлення логічного взаємозв´язку між його елементами; 3) складання плану тексту, виокремлення опорних слів тощо; 4) схематизація плану (схеми, таблиці, діаграми).

На продуктивність запам´ятовування впливають дві групи чинників: 1) суб´єктивні (тип запам´ятовування, досвід, зосередженість, інтерес, стан організму тощо); 2) об´єктивні (характер матеріалу — усвідомленість, зв´язаність, зрозумілість, наочність, ритмічність, наявність матеріалу, обстановка тощо).

Для слідчої, судової практики інтерес становлятьнаглядні (ейдетичні) образи. Деякі люди володіють здатністю запам´ятовувати який-небудь об´єкт настільки добре, що для них немає жодних перешкод відтворити його згодом (навіть після спливу значного часу) у найдрібніших деталях, нібито вони продовжують його бачити перед собою. Так, у справі про розбійний напад на власника у його квартирі двох невідомих йому осіб, потерпілий зміг через рік після вчинення злочину не тільки упізнати тих, хто нападав, але й при складанні перед впізнанням суб´єктивного портрету (фоторобота) підозрюваних відтворити його з дивовижною точністю.

Практика також знає приклад, коли свідки у справі про вбивство їх односельчанки через вісім років упізнали жінку, побачену ними протягом всього кількох хвилин, коли вона запитувала у них дорогу.

Існує ще одне явище, що має значення для психології свідоцьких показань, яке одержало назву"ефект Зейгарник". Суть його полягає в тому, що незавершені, перервані дії запам´ятовуються в два рази частіше, ніж закінчені. Це пояснюється тим, що емоційно забарвлені враження, які супроводжують незавершені дії, викликають більш стійке збудження в корі головного мозку. Тому допитуючи свідка, якому важко щось згадати, необхідно запитати, чим він займався в період, який цікавить слідчого, допомогти йому згадати важливі для справи обставини, відштовхуючись від його занять і особистих справ.

Що стосуєтьсявідтворення, то однією з його особливостей, яка має криміналістичне значення єремінісценція. Суть її полягає у відстроченому відтворенні раніше сприйнятого, що здавалося забутим. Це явище пояснюється процесами гальмування в корі головного мозку, які з´являються відразу ж після події під впливом сильного подразника, яким може бути акт злочинної поведінки. І лише після згасання цих процесів загальмовані сліди починають відновлюватися у свідомості. Тому повторні допити потерпілих з інтервалом у кілька днів нерідко дають позитивні результати.

У деяких осіб в процесі відтворення може з´являтися така якість як схильність дофантазування, тобто намагання свідомо або несвідомо доповнити зафіксовані в пам´яті образи елементами вигадування. Негативно впливає на процес відтворення навіюваність, здатність особи піддаватися чужому впливу без достатньо критичного ставлення до фактів та подій.

Забування— це процес пам´яті, зворотній запам´ятовуванню і збереженню. Процес забування відбувається нерівномірно. Найінтенсивніше забування відбувається негайно після запам´ятовування, згодом дещо зменшується. Забування тим активніше, чим рідше засвоєний матеріал використовується людиною у своїй діяльності. На забування діють й інші фактори: послаблення інтересу до засвоєного матеріалу, перенапруження нервово-психічної діяльності, вживання алкоголю, наркотичних засобів, недостатня тривалість сну. Забування, зрештою, можна розглядати як позитивний процес, якщо його матеріалом є такий, що не має для індивіда істотного значення.

Знаючи закономірності запам´ятовування, відтворення і забування, особливості різних видів пам´яті, слідчий, прокурор, адвокат, суддя можуть активізувати пам´ять учасника процесу для встановлення істини у справі. Доприйомів активізації пам´яті учасників судочинствавідносять:

1) створення об´єктивних умов, що виключають вплив сторонніх подразників на допитуваного, спокійний тон допиту, виключення слів та виразів, що травмують психіку людини;

2) використання наглядності, вміле поєднання впізнавання з відтворенням (для прикладу, допит на місці події, пред´явлення під час допиту фотографій, схем, моделей, речових доказів, що оживляють образну пам´ять), ознайомлення з протоколами допитів інших осіб;

3) використання того виду пам´яті, який в допитуваного розвинутий найкраще або який є домінуючим у конкретній ситуації (наприклад, емоційної пам´яті при сприйнятті вбивства, рухової пам´яті при встановленні часових параметрів події);

4) встановлення опорних (ключових) місць у розповіді особи та смислових (семантичних) зв´язків між ними, виявлення між розрізненими фактамиасоціацій за суміжністю(йдеться про запам´ятовування послідовно триваючих подій або дій, між якими є зв´язок. Так, пригадування про події, що передували вчиненню злочину, викликає у пам´яті деталі обставин, пов´язаних з ним),асоціацій за подібністю(сприйняття якого-небудь об´єкта викликає в пам´яті пригадування схожого з ним об´єкта, навіть, якщо він ніколи не сприймався спільно з ним, що проявляється, наприклад, щодо співзвучних слів, подібних предметів),асоціацій за контрастом(сприйняття будь-якого об´єкта викликає в пам´яті спогади про інший об´єкт, що відрізняється протилежними ознаками. Спостерігаються, наприклад, у зв´язку з протиставленням світлого та темного, великого та малого),асоціації однозначні(пов´язує певну обставину з яким-небудь одним фактом або дією) таасоціації багатозначні(пов´язує певну обставину з декількома фактами чи діями);

5) відтворення події в прямому або зворотньому хронологічному порядку, з середини, з окремих епізодів;

6) проведення, в необхідних випадках, повторних допитів з розрахунку на можливу ремінісценцію.