Основи загальної та юридичної психології

§ 1. Поняття та класифікація емоцій і почуттів. Класи емоційних станів та групи почуттів

Встановлення істини у кримінальній справі, вирішення цивільно-правових спорів нерідко супроводжується різними емоційними явищами, які визначають поведінку людей та їх вчинки. А це, безумовно, потребує розуміння даної групи психічних процесів, професійно грамотної їх оцінки юристами при вивченні поведінки суб´єктів різних правовідносин, врахування цих психічних явищ в комунікативних процесах з різними учасниками судочинства.

Емоція(з лат.emovere— хвилювати, збуджувати) — це форма психічного відображення оточуючого світу у виді короткочасних переживань людини, що виражають її відношення до дійсності, реакцію на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, ставлення до своїх дій та дій інших.

Емоції мають чітко виражений ситуативний характер. Причому на виникнення емоцій істотний вплив здійснюють незвичність, новизна ситуації. Емоції завжди зв´язані із задоволенням чи незадоволенням важливих потреб людини. Появі емоцій також можуть сприяти надлишкова нереалізована мотивація суб´єкта, недостатня інформація про які-небудь важливі для нього явища.

Поряд з терміном «емоція» у психології вживається і поняття«почуття». Найчастіше вони співвідносяться як зміст (почуття) і форма (емоції). Так, ми говоримо: «я відчуваю страх», «почуваю біль».

Емоції і почуття в широкому розумінні є синонімами. У вузькому ж розумінні почуття — це переживання, що виникають у певний, конкретний момент, за певної ситуації. Однак, якщо емоції частіше ситуативно обумовлені, то почуття, на відміну від них, більшою мірою визначаються соціальними, моральними, суспільно-історичними умовами, що впливають на формування особистості, характеризуються більшою стійкістю, глибиною і тривалістю переживань. Почуття виникають як результат узагальнення багатьох емоцій. І, навпаки, емоція є конкретною, елементарною формою переживання почуттів. Почуття як вищі переживання притаманні лише людині.

За ступенем збудження чи заспокоєння емоції та почуття бувають стенічними та астенічними.Стенічні емоціїпідштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти активно (радість, впевненість, тріумф).Астенічні емоціїхарактеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).

За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняютьпозитивні(задоволення, радість, гордість, повага, ніжність, довіра, симпатія, любов, впевненість тощо) танегативні(горе, скорбота, страх, незадоволення, образа, злість, ревнощі, сумнів, сором, відраза тощо) емоції та почуття. Негативні почуття породжуються відхиленням обставин від параметрів життєдіяльності конкретної людини як особистості. Позитивні — узгодженням обставин з нормами, що відповідають світогляду цієї особи.

Почуття забезпечують інтеграцію свідомості, підсвідомості та поведінки людини, виступають адаптаційним механізмом міжособистісних взаємодій.

Відхилення поведінки людини від норми і особливо злочинна поведінка обумовлені недорозвиненістю почуттів, нездатністю до співпереживання, емоційною тупістю. Кожен третій злочин проти особи, як вважають науковці і засвідчує статистика, вчиняється через неприязнь, ревнощі або помсту.

Механізм законослухняної поведінки не може зводитись тільки до свідомості, оскільки свідомі дії органічно поєднуються складною системою настанов, понять і почуттів.

Особливістю емоцій є їх інтегративність. Виникаючи за відповідних емоціогенних впливів, емоції захоплюють весь організм, об´єднують всі його функції у відповідний генералізований стереотипний поведінковий акт.

Емоції є пристосувальним продуктом еволюції. Вони — це еволюційно узагальнені способи поведінки у типових ситуаціях.

Емоції сприяють організму людини пристосовуватися до довкілля, оскільки не визнаючи навіть форми, типу, механізму та інших параметрів зовнішнього впливу, можуть із сприятливою для людини швидкістю відреагувати на нього певним емоційним станом. Вони зводять цей вплив до загального біологічного значення, тобто визначають його корисність чи шкідливість для організму.

Окремі біологічно значущі властивості предметів і ситуацій породжуютьемоційний тон відчуттів. Тобто вони сигналізують про зустріч організму із шуканою або небезпечною властивістю предметів.

Емоції домінують там, де недостатнє свідоме регулювання поведінки, тобто, коли має місце дефіцит інформації для усвідомленої побудови її лінії. В усвідомлених діях емоції забезпечують їх енергетичний потенціал і посилюють той напрям дії, результативність якого найімовірніша. Допускаючи велику свободу усвідомленого вибору завдань, емоції визначають основні напрями життєдіяльності людини.

Позитивні емоції, постійно обумовлюючись задоволенням потреб, самі стають нагальною потребою. Людина хоче позитивних емоцій. Позбавлення емоційних впливів дезорганізує психіку людини, а тривалі позбавлення позитивних емоцій у дитинстві може призвести до негативних деформацій особистості.

Розрізняють:нижчі емоції, що пов´язані з безумовно-рефлекторною діяльністю, ґрунтуються на інстинктах та є їх вищим виразом (емоції голоду, спраги, голоду, егоїзму тощо) івищі, дійсно людські емоції-почуття: обов´язку, любові, товариства, сорому і т. п.

Почуття формуються в людини поступово, в силу і по мірі її вступу в соціальні зв´язки, тобто залежно від рівня становлення індивіда як особистості. Переживаючи ті чи інші почуття, людина оперує історично сформованими морально-етичними поняттями: добра, зла, справедливості, прекрасного, поганого тощо.

Існують три класи емоційних станів:

1)настрій— найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, тривалістю, іноді невизначеністю та неясністю переживань. Виділяють чотири основні причини та обставини, що змінюють настрій: а) органічні процеси (хвороба, втома погіршують настрій; здоров´я, повноцінний сон піднімають настрій); б) зовнішнє середовище (бруд, шум, важке повітря, неприємний колір погіршують настрій; чистота, тиша, свіже повітря, затишок піднімають настрій); в) взаємовідносини між людьми (образа, грубість погіршують настрій; привітність, довіра, такт піднімають настрій); г) мислені процеси (образи, в яких відображаються негативні емоції погіршують настрій; образи, в яких відображаються позитивні емоції піднімають настрій;).

2)пристрасть— виразне, визначене, сильне, глибоке, тривале, усвідомлене емоційне переживання. Воно активізує діяльність людини, підпорядковує собі всі її думки та вчинки, мобілізує на подолання перешкод, на досягнення поставленої мети. Пристрасть до улюбленої справи (наприклад, до спорту, до музики) дозволяє досягти значних успіхів, пристрасть до боротьби (у широкому значенні цього слова) породжує мужність. Однак пристрасть може не лише формувати особистість, але й зруйнувати її (наприклад, пристрасть до азартних ігор, алкоголю, наркотиків).

3)афект— емоційне переживання, що характеризується різко вираженою інтенсивністю та відносною короткочасністю. Це вже не радість, а захоплення; не горе, а відчай; не страх, а жах; не гнів, а лють.

Розрізняють три групи почуттів: моральні, естетичні та інтелектуальні (пізнавальні). Їх ще називають вищими почуттями.

Моральні почуттявідображають оцінку дій, поведінки, подій на основі прийнятої в суспільстві моралі. Система моральних почуттів включає почуття справедливості, честі, обов´язку, відповідальності, патріотизму, солідарності, дружби.

Естетичні почуттявиникають в результаті переживання людиною краси або потворності об´єктів, що сприймаються нею. Постійно супроводжуючи людську діяльність, естетичні почуття стають активними двигунами людської поведінки.

Інтелектуальні (пізнавальні) почуттявиникають у процесі здійснення розумової та дослідницької діяльності. Зі всієї багатоманітності інтелектуальних почуттів основним вважається почуття ясності та чіткості мислення, здивування, подиву, здогадки, впевненості, сумніву.

У психологічній літературі виділяють такожпрактичні почуття, які пов´язані з діяльністю людини.

Якщо діяльність людини протікає дуже успішно, то в її емоційній сфері виникає станейфорії(підвищеної активності, балакучості, домінування позитивних емоцій). Придисфоріїпроявляється невдоволення, похмурість, дратівливість, озлобленість, що не відповідають обставинам.

Приманіїпоряд з покращеним настроєм, спостерігається надмірна активність та пришвидшений темп мислення. Придепресії, навпаки, тужливий настрій пов´язується з рухливою та психічною загальмованістю. При цьому можуть з´являтись ідеї самообвинувачення, що призводять до замаху на самогубство.

Приапатіїлюдина втрачає інтерес до зовнішнього світу, і до свого власного стану. Зберігаючи здатність мислити, вона втрачає здатність діяти.

Можливі ситуації, що мають невизначений, суперечливий емоційний характер. Тоді суб´єкт відчуваєподвійні (амбівалентні) почуття, що порушують його звичайну діяльність, викликають підвищену тривожність, стурбованість. Такий стан може переживати, наприклад, підозрюваний, коли почуття вини за вчинене та одночасно страх перед покаранням супроводжуються надією уникнути кримінальної відповідальності через недоведеність його участі у вчиненні злочину.

Випадки вчинення злочину без будь-якого емоційного переживання трапляються доволі рідко. Проте не всі емоційні переживання становлять інтерес з правової точки зору. Наприклад, якщо суб´єкт, який вчиняє крадіжку, одночасно гостро переживає смерть близької людини, то дана обставина для вирішення питання про кримінальну відповідальність немає жодного значення, оскільки таке переживання ніяк не пов´язане із вчиненням злочину.

Утім, вітчизняне кримінальне законодавство у ряді випадків особливого значення надає окремим емоційним переживанням як при індивідуалізації покарання, так і при кваліфікації злочинів.

Відомо, що хуліганство супроводжується інтенсивною емоцією. Хуліган вживає нецензурну лайку, чіпляється до перехожих, нищить майно і т. п. Він переживає неповагу до суспільства, його соціальних норм. Ним оволодіває сильна потреба бунту проти громадського порядку. Подібні емоції називаються «хуліганськими мотивами», законодавець вважає їх кваліфікуючою обставиною (наприклад, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України).

Крім того, чинний КК України до обставин, що обтяжують покарання відносить вчинення злочину: а) щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного (п. 9 ст. 67 КК України); б) з особливою жорстокістю (п. 10 ст. 67 КК України); в) особою, що перебуває у стані алкогольного сп´яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин (п. 13 ст. 67 КК України). Такі злочини вчиняються під впливом інтенсивних емоційних переживань, що виникають з потреб збагачення (корисливі мотиви), помсти, заздрості, кар´єризму (низькі мотиви), сильного збудження (при сп´янінні). Дані емоції знижують самоконтроль, служать каталізатором вчинення злочину.

У ряді випадків законодавець наявність відповідних емоційних переживань відносить до обставин, що пом´якшують покарання:

4)вчинення злочину жінкою в стані вагітності (п. 4 ст. 66 КК України)— враховується особливий психофізіологічний стан жінки під час вагітності, який підвищує її емоційність, знижує контроль над своїми діями;

5)вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин (п. 5 ст. 66 КК України)— береться до уваги вплив на суб´єкта тяжких переживань, що можуть оволодіти ним при тяжких особистих, сімейних чи інших обставинах — крайня потреба, хвороба члена сім´ї і т. п.);

6)вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність (п. 6 ст. 66 КК України)— враховується дія на суб´єкта емоції страху, що є наслідком насильства чи погрози його застосування;

7)вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого (п. 7 ст. 66 КК України)— мається на увазі фізіологічний афект, а також інші різко виражені емоційні стани, зокрема так звана «катастрофічна поведінка» при фрустрації, глибокі емоційні реакції. Останні хоч і позбавлені вибухового характеру афекту, але також істотно обмежують свободу волі. Тому вони можуть бути враховані судом як передумова сильного душевного хвилювання. Поряд з цим, у більшості випадків поняття «сильне душевне хвилювання» відноситься тільки до фізіологічного афекту.

Про переживання людиною сильних почуттів та емоцій свідчать зміни в діяльності її нервової, ендокринної, серцево-судинної системи, психомоториці (частоті серцевих скорочень, артеріальному тиску, ритмі дихання, інтенсивності потовиділення тощо), міміці (у виразі обличчя), пантоміміці (жестах, поставі, виразних рухах тіла), а також у мові.