Основи загальної та юридичної психології

§ 2. Психологія освідування

Огляд тіла живої людини сторонньою особою завжди пов´язаний з психологічною напругою освідуваного.

Не випадково ч. 3 ст. 193 КПК України забороняє при освідуванні вчиняти дії, що принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров´я. Крім того, не допускаються дії, що завдають біль та дії, що негативно впливають на зовнішній вигляд і самопочуття освідуваного.

Гідність освідуваного можуть принизити насмішки, зауваження з приводу фізичних недоліків, аномалій анатомічної будови, вживання непристойних виразів, двозначні та образливі погляди, поплескування, гладження, ощупування оголеного тіла освідуваної особи, а також грубе поводження, проведення огляду тіла у невідповідних для цього місцях, надмірне затягування процедури освідування.

Небезпеку для здоров´я освідуваного можуть становити умови, які здатні спричинити захворювання (наприклад, простуду), використання технічних засобів, хімічних реактивів, що викликають відчуття болю або пошкодження шкірного покрову.

Застосування деяких технічних засобів з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину або фіксації особливих прикмет нерідко викликає заперечення з боку освідуваного через побоювання за своє здоров´я та життя. У таких випадках слідчому необхідно спокійно і тактовно пояснити такій особі призначення кожного з технічних засобів, що використовуватимуться, а також зміст дій, які проводитимуться.

Особливий такт повинен дотримуватися при фіксації слідів та особливих прикмет, що знаходяться на закритих та інтимних частинах тіла шляхом фотозйомки та відеозапису. Хоча про це й не зазначено в законі, однак фотографування та відеозйомка у випадку оголення освідуваної особи, як видається, має здійснюватись тільки за її згодою.

Якщо показати розташування багаточислених слідів злочину, тілесних ушкоджень або особливих прикмет на тілі освідуваного можливо лише при його оголенні, то рекомендується одержані фотографії, негативи чи цифровий носій, вкласти в окремий конверт, опечатати і підписати: «Для складу суду». При подібного роду фіксації слідів злочину та особливих прикмет етично не фотографувати обличчя освідуваного. Однак це повинно бути зафіксовано у протоколі. Водночас, слід визнати недопустимим фотозйомку освідуваного в оголеному вигляді, якщо це не викликано потребою збирання доказів.

Слідчий повинен враховувати, що люди по-різному реагують на обстановку та дії, що можуть принижувати їх гідність. Тому необхідно попередньо зорієнтуватися в етичних позиціях освідуваного, переконливо роз´яснити йому необхідність тієї чи іншої дії, її важливість.

Особливе значення для вирішення цього завдання має формування психологічного контакту. Тільки на основі поваги особи освідуваного та дотримання слідчим етичних норм може скластись психологічний контакт. Його встановлення забезпечить сприятливу атмосферу проведення освідування, зніме напругу та негативні емоції між учасниками цієї слідчої дії, що дозволить виконати поставлені перед ними завдання. Особливо це стосується ситуацій освідування потерпілих та свідків, які відмовляються добровільно виконати вказівки слідчого. Як правило, самовладання слідчого, завзятість у знаходженні психологічного контакту з освідуваною особою призводить до освідування в добровільному порядку. Про це свідчить і практика, де практично відсутні випадки примусового проведення освідування потерпілих.

Слідчий зобов´язаний проявити увагу до всіх прохань освідуваного, зокрема його заявам про відвід учасникам освідування. Вимоги освідуваної особи можуть бути мотивовані заінтересованістю цих учасників у результатах справи, наявністю особистих неприязних відносин, невисокими моральними якостями, які дозволяють припустити, що відомості, які стануть їм відомими, можуть бути використані для дискредитації або шантажу освідуваного.

З урахуванням психологічного стану освідуваного необхідно вирішити і питання про підбір понятих. Бажано, щоб понятими були особи, не знайомі з освідуваним, краще близькі за віком. Це допоможе зняти або зменшити психологічну напругу людини.

Що ж стосується примусового освідування, то вдаватись до нього можна тільки у виняткових випадках, коли вичерпані всі можливості переконання, роз´яснення необхідності освідування як засобу відшукання істини у справі, і при цьому досліджувані обставини не можуть бути встановлені за допомогою інших засобів доказування.