Основи загальної та юридичної психології

§ 6. Психологія пред´явлення для впізнання

З психологічної точки зору пред´явлення для впізнання являє собою слідчу дію, зміст якої складає сприйняття учасником процесу об´єктів, що пред´являються, співставлення, порівняння їх з мисленими образами сприйнятих ним раніше об´єктів, для встановлення їх тотожності, подібності чи відмінності.

Дослідники зазначають, що пред´явлення для впізнання у психологічному аспекті складається з двох стадій: підготовчої та основної (розпізнання). В основі цих двох стадій лежать різні психологічні процеси: формуючий, його відносять до першої стадії, та впізнавальний — належить до другої стадії.

Перейдемо до розглядупершої стадії пред´явлення для впізнання. У формуючому процесі розрізняють сприйняття двох груп ознак: достатніх та необхідних. Достатні ознаки за своїм характером є родовими (видовими, груповими), тобто ознаками, сукупність яких використовується як зразок для виокремлення об´єкта впізнання із загального числа об´єктів. Необхідні ж ознаки містять дані про образ, який є неповторним у наведеній сукупності ознак і, у такий спосіб, відрізняється від інших об´єктів групи, що пред´являється для впізнання.

Співпадіння достатніх та необхідних ознак того чи іншого об´єкту у всіх випадках є підставою для позитивного висновку про їх тотожність, а не співпадіння вимагає безперечного висновку про відмінність. Якщо ж співпадають тільки достатні, але не необхідні ознаки, то їх наявність підтверджує правильність впізнання, але відсутність зовсім не свідчить про зворотнє. Наприклад, свідок запам´ятав характерні риси обличчя грабіжника та особливості його одягу. Ознаки зовнішності злочинця — це достатні та необхідні ознаки для його впізнання. Ознаки ж одягу можуть бути достатніми, але не необхідними, оскільки їх співпадіння іноді дає підставу для позитивного висновку, однак відсутність ще не означає, що суб´єкт впізнаний неправильно.

Підготовча стадія пред´явлення для впізнання передбачає обов´язковий попередній допит про обставини, умови за яких впізнаючий раніше сприймав певний об´єкт, та про особливості, ознаки, прикмети, за якими він може його впізнати.

Вважається, що впізнання, яке не ґрунтується на попередньому описі певного об´єкта та виділенні ознак, за якими він може бути розпізнаний, не має доказового значення. У даному випадку психологічний аспект виступає у двох напрямках: перший забезпечує швидке одержання інформації про сприйнятий об´єкт, що попереджає її втрату в результаті природних процесів, що відбуваються в пам´яті людини, а інший виконує функцію контролю за майбутнім впізнанням та підбору ідентифікаційного матеріалу (схожих осіб, предметів), що забезпечує можливість і достовірність впізнання.

Дослідження психологів свідчать, що за необхідності пригадати та описати раніше сприйняте, за основу беруться далеко не всі, а тільки окремі (опорні) ознаки — стать, вік, тілобудова, риси обличчя, рухи, мова. Як правило, людина найчастіше запам´ятовує форму обличчя, носу, величину і форму чола, брів, губ, підборіддя, колір очей.

На правильність сприйняттязростувпливає досвід впізнаючого, його професійні навики (зокрема, кравець, модельєр досить точно визначають зріст людини), а також модель і колір одягу, в якому одягнена особа (наприклад, берет, капелюх з широкими полами роблять людину на вигляд нижчою зростом, а високі каблуки — вищою). Деякі неповнолітні внаслідок недостатнього життєвого досвіду чимало ознак дорослої людини оцінюють неправильно. Так, дитина вважає високою будь-яку дорослу людину (крім карликів). Люди невеликого зросту схильні перебільшувати зріст інших людей, і навпаки.

Для визначеннявікулюдини існують більш-менш точні медико-біологічні ознаки: морщини на обличчі та шиї, сухість шкіри, зміна нею кольору. Також як критерії використовуються сивина волосся, носіння бороди, наявність лисини, повнота людини. Утім такі ознаки є доволі умовними, вони можуть з´являтись у людей раніше чи пізніше, піддаються маскуванню, зміні. Усе це вимагає ретельного аналізу показань про вік. Наприклад, молоді люди у більшості випадків називають старими осіб у віці 40—45 років. Люди похилого віку, навпаки, применшують вік людини, яка молодша за них. У їх показаннях особи 30—40 років називаються «молодими людьми». Взагалі чим молодша людина, тим вища точність визначення її віку. Найбільша точність досягається тоді, коли особа не старше 25 років.

У ході допиту слідчому доводиться спостерігати доволі цікавий психологічний феномен: опис раніше побаченої людини (предмета, явища) значно складніший, ніж її наступне впізнання.

Поряд з цим, відомо багато випадків, коли свідки на запитання про ознаки злочинця не можуть їх чітко назвати, не втрачаючи, однак, впевненості впізнати об´єкт, що цікавить слідчого. Нездатність описати ознаки предмету зовсім не виключає можливість безпомилкового впізнання його, так само як і опис його ознак далеко не завжди гарантує успіх у впізнанні. А це вимагає від слідчого не поспішати з висновками щодо можливості чи неможливості впізнання за ознаками, які виявлені на допиті.

У зв´язку з цим, при допиті, що передує впізнанню, надзвичайно важливу роль відіграє з´ясування суб´єктивних та об´єктивних факторів, які впливають на правильність та повноту сприйняття.

Досуб´єктивних факторівналежать: психічний стан людини в момент сприйняття (страх, хвилювання); спрямованість уваги; тривалість сприйняття; фізичний стан (хвороба, біль); стан та поріг чутливості органів чуття щодо сприйняття об´єкту (зорове, слухове, дотикове сприйняття); рівень мотивації сприйняття тих чи інших об´єктів і т. д.

Дооб´єктивних факторіввідносять: умови освітленості об´єкту; відстань, при якій відбулось спостереження; погодні умови; наявність перешкод під час сприйняття; певний ракурс, в якому сприймався об´єкт; тривалість події тощо.

Вирішуючи питання про ймовірність впізнання і ступінь його достовірності, крім вказаних об´єктивних та суб´єктивних факторів рекомендується врахувати й деякі інші обставини:

а) час, що пройшов з моменту сприйняття. Зазвичай чи меншим є цей час, тим повніше зберігається в пам´яті впізнаючого образ об´єкта;

б) характеристика пам´яті впізнаючого та вік особи. Так, зумовлене захворюванням погіршення пам´яті може негативно вплинути на результати впізнання. Старші люди швидко забувають недавні події, але пам´ятають у деталях події їх молодості; діти також швидко забувають подію, яку вони спостерігали.

в) сила враження та частота пригадування образів об´єктів. Чим яскравішою була подія, тим довше вона зберігається в пам´яті. При цьому доволі довго і у всіх деталях зберігаються в пам´яті неприємні події. Зокрема, нерідко трапляється, що потерпілий добре пам´ятає ознаки зовнішності злочинця, який вчинив щодо нього грубе насильницьке злочинне діяння. Це пояснюється тим, що злочин глибоко торкнувся, образив потерпілого, і він мислено неодноразово повертався до нього, мріє про помсту, відплату.

Одним з психологічних моментівдругої стадії пред´явлення для впізнання— основної, є вимога про певну кількість об´єктів (осіб) — не менше трьох, що пред´являються для впізнання. Встановлено, що людина найкраще зосереджує свою увагу при виборі ознак в процесі порівняння при проведенні впізнання, коли об´єктів, що їй пред´являються, нараховується не більше трьох. У випадках, коли кількість об´єктів, що пред´являються для впізнання перевищує зазначене число, може виникнути розосередженість уваги, що не дозволяє сконцентруватись на певній кількості об´єктів.

Наступним психологічним аспектом другої стадії пред´явлення для впізнання є власне процес впізнання.

У загальній психології розрізняють два види впізнання: симультанне і сукцесивне.

Симультанне впізнання— це розпізнання побаченого об´єкта з першого погляду, відразу ж, внаслідок моментального співпадіння образу об´єкта, який спостерігається, з еталоном, що міститься в пам´яті.Сукцесивнежвпізнаннявідбувається поетапно, шляхом послідовного виявлення та порівняння ознак пред´явленого об´єкту з рисами мисленого образу, тобто розгорнуто у часі.

Названим видам впізнання відповідають дві основні форми сприйняття об´єктів: симультанному — синтетична, а сукцесивному — відповідно аналітична форма.

Вказані форми сприйняття об´єктів відіграють важливу роль при підготовці допиту перед пред´явленням для впізнання. Так, при аналітичній формі допит матиме характер, фіксуючий та уточнюючий одержувану від особи інформацію, натомість при синтетичній — такий, що припускає використання системи прийомів, що дозволяють оживити в пам´яті окремі моменти, пов´язані із сприйняттям.

Поряд з двома наведеними формами сприйняття об´єктів у психології виділяють ще й третю форму, яка має змішаний характер. Вона поєднує в собі елементи синтетичного та аналітичного сприйняття. Ця форма сприйняття в процесі повідомлення інформації може діагностуватись за такими даними, як вибіркове повідомлення окремих ознак разом з синтетичним (прихованим, внутрішньо закритим, таким, що не піддається виокремленню та аналізу) сприйняттям інших ознак. У таких випадках доцільно провести не одне, а кілька впізнань (наприклад, за голосом і зовнішністю).

Варто мати на увазі, що впізнання за своєю психологічною природою — високо емоційна слідча дія, яка нерідко приводить злочинця до стану надзвичайно сильної емоційної напруги. Тому відразу ж після впізнання доцільно допитати упізнаного. Це, як правило, призводить до давання правдивих показань. Однак стан афекту може спричинити зворотні результати.

Спостереження за поведінкою впізнаючого дозволяє визначити, наскільки впевнена особа у впізнанні. У деяких випадках, спостерігаючи за поведінкою впізнаючого, вдається виявити ознаки, що вказують на небажання впізнати особу (через страх помсти, бажання уникнути втягнення у сферу кримінального судочинства і т. п.).

Крім того, рекомендується вдаватись до використання відеозйомки при проведенні пред´явленні для впізнання, що здійснює значний психічний вплив на недобросовісного впізнаючого, який намагається з різних причин не впізнати упізнаваного або зірвати слідчу дію.

Свої психологічні закономірності має івпізнання трупа. Впізнаючими у таких випадках бувають близькі родичі, друзі та інші близькі для загиблого люди. Беручи це до уваги, ще до початку слідчої дії бажано психологічно підготувати впізнаючих, роз´яснити їм, як відбуватиметься впізнання, намагатись їх заспокоїти, допомогти подолати страх.

Психологічні особливості пред´явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.Наявність фізичних вад сама по собі не є перешкодою для участі особи у проведенні пред´явлення для впізнання.

Сліпі здатні впізнати голос потерпілого, підозрюваного, який він чув під час вчинення злочину, вказати всі відтінки, вібрацію, силу, тембр та характерну вимову. Так, у одній із справ сліпий свідок при впізнанні не тільки точно вказав особу, якій належить голос, але й визначив положення того, хто говорить: позаду справа.

В окремих випадках слідчий може надати сліпому можливість впізнати предмети і речі на дотик. Сліпі безпомилково можуть впізнати речі чи предмети, які використовувались ними протягом тривалого часу. Основою для такого впізнання є надзвичайна розвиненість у сліпих тактильних відчуттів. Так, сліпому обвинуваченому було пред´явлена для впізнання тростина, якою він наніс тілесні ушкодження своїй дружині. Обвинувачений заявив слідчому, що тростина належить йому і впізнає він її за товщиною, рельєфом, формою ручки та пристосуванням, яке зроблено на кінці тростини.

На відміну від сліпих, участь глухих, німих та глухонімих в ході пред´явлення для впізнання грунтується на особливостях їх зорової пам´яті. Такі особи з незвичною точністю можуть впізнати обвинуваченого чи потерпілого за поставою, манерами, ходою. Глухонімі вловлюють всі характерні жести та міміку того, хто говорить (рух губ, примруження очей, рух м´язів обличчя), надовго та швидко запам´ятовують особливі прикмети інших осіб (родимки, конфігурацію голови, носа, чола), звертають увагу на такі деталі, які не були помічені іншими учасниками події.

Особи з психічними вадами беруть участь у пред´явленні для впізнання як впізнаючі вкрай рідко, що зумовлено порушенням у них пізнавальних процесів сприйняття об´єктів, особливостями їх пам´яті, мислення. Для прикладу, учасники процесу з розумовою відсталістю не завжди правильно розуміють поведінку інших учасників слідчої дії. Оглядаючи предмети, що були знаряддями вчинення злочину або зберегли на собі сліди злочину, вони не завжди точно описують ознаки, за якими впізнають їх. Наявність примітивного мислення, ослабленої пам´яті обмежує можливість відтворити картину побаченого. Якщо свідок, потерпілий чи обвинувачений має погану пам´ять і не може повністю або частково описати ознаки предметів, які він раніше спостерігав, то такі предмети або не сприймались ним, або таке сприйняття є нестійким. З огляду на це залучати таких осіб до участі у впізнанні слід дуже обережно.

У будь-якому разі, перед тим, як провести пред´явлення для впізнання за участю осіб з психічними вадами, необхідно встановити особливості їх пам´яті, мислення, стан органів відчуття (зору, слуху). У таких учасників процесу слід з´ясувати, що вони краще запам´ятовують (цифри, дати, форму предметів, колір і т. п.). В ході допиту їх відповіді рекомендується перевіряти шляхом постановки контрольних запитань. Якщо перед початком пред´явлення для впізнання слідчий не з´ясує таких обставин та не знатиме про психічні особливості впізнаючого, це може привести до ускладнення розслідування, до виникнення суперечностей та необгрунтованих версій.