Основи загальної та юридичної психології

§ 1. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві

Сьогодні неможливо уявити висококваліфіковане розслідування чи судовий розгляд без залучення спеціальних психологічних знань, оскільки на різних етапах процесу може виникнути необхідність у констатації, оцінці та поясненні існуючих особливостей психічного життя учасників судочинства.

У межах психічної норми існують глибокі відмінності між людьми, зумовлені соціальними умовами, в яких відбувається формування конкретної особистості, типологічними властивостями вищої нервової діяльності, віковими критеріями та рівнем розвитку чи освіти людини, наявністю чи відсутністю в неї тих чи інших професійних навиків та вмінь й іншими причинами. Виявлення та вивчення таких особливостей вимагає використання спеціальних психологічних знань.

М. В. Костицький зазначає, що спеціальні психологічні знання є одним з різновидів знань про людину, які можуть використовуватись у судочинстві для виконання його завдань. Вони нерозривно пов´язані з психологічною наукою, її галузями як своєю базою.

На думку Ф. С. Сафуанова,спеціальні психологічні знання— це психологічні теоретичні та методологічні знання про закономірності, механізми, структуру і особливості протікання психічної діяльності людини, що мають юридичне значення, одержані в результаті спеціальної професійної психологічної підготовки, які використовуються при розслідуванні та судовому розгляді справ з метою сприяння встановленню істини у справі.

Дослідники стверджують, що знання психолога можна використати на різних етапах процесу у трьох формах, до яких належать: психологічна консультація, участь спеціаліста-психолога у процесуальних діях та експертне психологічне дослідження. За необхідності використання спеціальних психологічних знань слідчому та суду у кожному конкретному випадку доводиться вирішувати, в якій формі це слід зробити.

Основною формою використання спеціальних психологічних знань є судово-психологічна експертиза та комплексні з нею види судових експертиз.

Наступною формою залучення спеціальних психологічних знань у судочинстві єучасть у ньому спеціаліста-психолога. Останній може брати участь в усіх слідчих та судових діях залежно від волі слідчого та суду. Так, беручи участь в огляді місця події, психолог допомагає слідчому не лише відтворити картину події, але й висунути обґрунтовані міркування про особу злочинця шляхом складання його психологічного портрету. При підготовці до обшуку та під час його проведення участь спеціаліста-психолога дозволяє встановити здатність обшукуваного до рефлексії та рівень рефлексії, тобто до прогнозування напряму його мислення під час проведення пошукових дій. Для належної підготовки до відтворення обстановки і обставин події, наприклад, з метою правильного встановлення й оцінки психофізіологічного стану водія, його настрою, настановлення на виконання професійних функцій, значення тривалої понаднормової роботи, прояву цих факторів у дорожньо-транспортній події також повинен залучатися спеціаліст-психолог. Спеціаліст-психолог допомагає правильно визначити психологічні особливості особи впізнаючого, підготувати його до слідчо-судової дії, визначити вид впізнання (симультанне чи сукцесивне), допомогти подолати психологічні бар´єри, які виникають у впізнаючого. За наявності у неповнолітнього допитуваного розумової відсталості, до участі у допиті доцільно залучити спеціаліста в галузі дитячої та юнацької патопсихології або медичного психолога. Крім того, при допиті неповнолітніх психолог в залежності від віку допитуваного запропонує оптимальний з огляду на концентрацію уваги неповнолітнього час проведення даної слідчо-судової дії. При підготовці до допиту та очної ставки спеціаліст психолог може надати допомогу слідчому та суду у формулюванні запитань таким чином, щоб допитувані не могли з їх характеру отримати жодної інформації та вимушені вдаватися лише до своєї пам´яті. Спеціаліст-психолог може допомагати слідчому та суду у збиранні матеріалів для наступного призначення та проведення судово-психологічної експертизи.

Консультативна діяльність психолога у судочинстві полягає в інформуванні слідчого та суду про: основні напрями та досягнення психологічної науки та її галузей; наявність психологічних відмінностей та особливостей, типології особистості, специфічних проявів поведінки і діяльності окремих психологічних типів; вікові особливості психічного розвитку особистості, зміни в динаміці та темпі пізнавальних, емоційно-вольових процесів на різних етапах становлення особистості; психологічний зміст виконуваних людиною трудових операцій, можливі помилки, що виникають на психологічній основі, типологію таких помилок; вплив перенесених або наявних психічних чи соматичних захворювань на соціальну адаптацію та поведінку людини; типові психологічні риси дорослих і неповнолітніх злочинців; окремі психологічні феномени, стани, процеси; доцільність проведення судово-психологічної або комплексної психологічної експертизи, про правильне формулювання запитань у постанові (ухвалі); засоби психологічного впливу на учасників процесу з метою стабілізації їх поведінки, переорієнтації, зайняття просоціальної позиції, недопущення можливих правопорушень і т. п.

У літературі з юридичної психології є поширеною точка зору про те, що психологічна консультація може мати процесуальний та непроцесуальний характер. Процесуальна консультація можлива на будь-якій стадії судочинства, дається у письмовій формі на вимогу державних органів та посадових осіб, що ведуть процес. Непроцесуальна консультація надається суб´єктам процесуальної діяльності і зводиться до роз´яснень положень психологічної науки та практики. Видається, що психологічна консультація в юрисдикційній діяльності неможлива поза рамками судочинства, а тому завжди є процесуальною. При іншому підході вона вважатиметься протиправною, а практика слідчо-судових органів такою, що суперечить закону.