Основи загальної та юридичної психології

§ 2. Поняття, предмет, об´єкт та значення судово-психологічної експертизи

Судово-психологічна експертиза як рід самостійного експертного дослідження пройшла у своєму розвитку доволі складний шлях: від спроб застосування даних експериментальної психології у юридичній практиці до створення окремої теорії судово-психологічної експертизи. Цей процес продовжується й у даний час.

Поняття «судово-психологічна експертиза» походить від загально-родового поняття «судова експертиза», з одного боку, а з іншого — конкретизується через специфіку психологічного дослідження. У літературі можна зустріти три підходи до визначення поняття судово-психологічної експертизи: як спеціального дослідження, як особливої процесуальної дії та як інституту доказового права.

Варто погодитись з О. М. Холоповою, що в жодному з наведених підходів немає суперечностей. Відмінності у формулюваннях викликані акцентуванням уваги на різних напрямках судової експертизи. Справді, з одного боку, судово-психологічна експертиза, як і будь-яка інша судова експертиза, являє собою сукупність особливих процесуальних дій, суворо регламентованих процесуальним законом і спрямованих на одержання доказу — висновку експерта-психолога. З іншого боку, це завжди спеціальне дослідження. Однак статус судової експертизи таке дослідження набуває лише у тому випадку, коли воно призначається та проводиться у відповідності до вимог процесуального закону та для досягнення юридично значимої мети. Висновок експерта як доказ є результатом як дослідницької, так і процесуальної діяльності.

Виходячи з викладеного, можна сформулювати наступне визначення поняття «судово-психологічна експертиза».Судово-психологічна експертиза— це призначена з дотриманням норм права (кримінально-процесуального, цивільного процесуального, адміністративного судочинства) процесуальна дія, яка полягає у дослідженні психічної діяльності людини, яка не виходить за межі норми, що проводиться за дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора або суду особою, яка має спеціальні знання в галузі психології та суміжних галузях і відповідну експертну кваліфікацію для встановлення відомостей про факти, що оформляється у вигляді висновку експерта-психолога, який є самостійним засобом доказування у справі.

Сформулювавши підходи до розуміння поняття судово-психологічної експертизи, перейдемо до визначення її предмету.

Вперше у вітчизняній науці визначення предмету судово-психологічної експертизи дав А. Є. Брусиловський. На його погляд, експерт-психолог може бути залучений до справи, якщо питання психологічного змісту, яке виникло в ході провадження у справі, одержало вирішення у психологічній науці.

У кінці 1960-х — на початку 1970-х рр. з´явився ряд наукових публікацій, присвячений питанням компетенції судово-психологічної експертизи. Однак до початку 1980-х рр. не існувало чіткої уяви про предмет судово-психологічної експертизи, відмежування її від інших видів експертиз. Не існує єдиного підходу до поняття предмета судово-психологічної експертизи й у даний час.

Так, В. Л. Васільєв вважає предметом судово-психологічної експертизи вивчення конкретних процесів, властивостей, станів і механізмів психічної діяльності людини, що мають значення для встановлення істини у справі. Фактично тієї ж точки зору дотримується і В. В. Романов, який зазначає, що предметом судово-психологічної експертизи є психічні процеси, стани, властивості психічно здорових осіб, які беруть участь у кримінальному та цивільному процесах, особливості їх психічної діяльності, тимчасові (не хворобливі) зміни свідомості під впливом різних факторів, експертна оцінка яких має значення для встановлення об´єктивної істини у справі. На цій же позиції стоять Л. Е. Орбан-Лембрик та В. В. Кощинець.

М. І. Єнікеєв та В. В. Бедь предметом судово-психологічної експертизи вважають особливості психіки тих людей, дослідження яких має істотне значення для встановлення істини у справі.

В. О. Коновалова та В. Ю. Шепітько до предмета судово-психологічної експертизи відносять прояви людської психіки, які не виходять за межі норми, а В. Г. Гончаренко — визначення особливостей перебігу психічних процесів у особи і того, якою мірою вони могли вплинути на здатність цієї особи адекватно сприймати, осмислювати, запам´ятовувати і відтворювати обставини, які мали місце в минулому, а також осмислювати і контролювати власні дії.

Існують й інші підходи до розуміння предмету судово-психологічної експертизи. Так, на думку Л. П. Конишевої, М. М. Коченова та О. Д. Сітковської, предметом судово-психологічної експертизи є компоненти психічної діяльності (психіки) у її цілісності та єдності, що встановлюються на підставі дослідження психічної діяльності людини та мають значення для органів правосуддя.

Т. В. Сахнова виділяє загальний та окремі предмети судово-психологічної експертизи. Загальним предметом судово-психологічної експертизи, як особливого роду експертного дослідження, вона називає психічну діяльність як систему, тобто в цілому. Окремі ж її елементи (процеси, стани та властивості) складають основу для розроблення окремих предметів судово-психологічної експертизи — залежно від конкретної експертної мети.

Тож позиції щодо визначення предмету судово-психологічної експертизи є різними. Більше того, лише окремі з них відображають системний підхід до предмету судово-психологічної експертизи. До того ж, на відміну від будь-якого іншого психологічного дослідження, судово-психологічна експертиза призначається і проводиться у сфері адміністративного, кримінального та цивільного судочинства для досягнення не психологічної, а юридичної мети, тобто для одержання доказу. Звідси варто погодитись з О. М. Холоповою, що правове значення визначається не тільки якістю психологічного дослідження, але й процесуальною формою призначення і проведення судово-психологічної експертизи, наявністю органічного зв´язку між встановленими обставинами психологічного характеру та елементами предмету доказування. Даний факт при формулюванні предмету судово-психологічної експертизи враховується не завжди.

Отже,загальним предметом судово-психологічної експертизиє психічна діяльність особи у юридично значимих ситуаціях в рамках конкретної справи. Важливою особливістю психічної діяльності як предмета пізнання, що принципово відрізняє судово-психологічну експертизу від інших видів експертиз, є те, що вона не піддається безпосередньому, в тому числі чуттєвому, сприйняттю і може досліджуватись тільки опосередковано, тобто винятково через прояви — поведінку, висловлювання особи і т. п.Окремі предмети судово-психологічної експертизивизначається за характером експертних завдань шляхом конкретизації загального предмету судово-психологічної експертизи.

Підкреслюючи нерозривний зв´язок таких категорій судової експертизи, як її предмет та об´єкт, важливо виділити чотири підходи до розгляду об´єкта судово-психологічної експертизи:

• як психіки досліджуваного в цілому та її психічних проявів (В. О. Коновалова, М. В. Костицький, Г. Г. Шиханцев);

• як психічної діяльності, взятої в сукупності та єдності (Ф. С. Сафуанов, В. Л. Васільєв);

• як джерела інформації: матеріального та ідеального (М. М. Коченов, Й. А. Кудрявцев, О. Д. Сітковська);

• як людину, суб´єкта експериментального психологічного дослідження, та відомості про психічні явища учасника процесу, що містяться у матеріалах справи (Д. П. Котов, В. Г. Гончаренко).

З приводу наведених підходів варто зазначити, що з гносеологічної точки зору психіка дійсно може бути визнана об´єктом судово-психологічної експертизи, однак з правової точки зору це неточно, оскільки психіку неможливо надати у чистому вигляді в розпорядження експерта. Об´єктом психологічної науки та будь-якого психологічного дослідження є не психіка як системне, цілісне утворення, а людина. Д. П. Котов справедливо вважає, що експертному дослідженню можна піддати лише конкретних носіїв психічних процесів, станів, властивостей — обвинувачених (підозрюваних, підсудних), потерпілих, свідків, а також матеріали справи, що містять відомості про об´єктивні показники згаданих процесів, станів і властивостей. Більше того, автор підкреслює, що у випадку посмертної судово-психологічної експертизи матеріали справи будуть самостійними об´єктами експертного дослідження.

Тож, з одного боку, об´єктом судово-психологічної експертизи, тобто джерелом з якого експерт одержує відомості про факти, які він встановлює, є людина. З іншого — об´єктом судово-психологічної експертизи можуть бути відомості, що характеризують особливості психіки людини, та містяться у матеріалах справи.

Отже,об´єктом судово-психологічної експертизиє безпосередньо людина як носій психіки та відомості, що характеризують особливості психічної діяльності підекспертного, і містяться в матеріалах справи.

З гносеологічної точки зору об´єктом судово-психологічної експертизи є джерела інформації: матеріальні та ідеальні. Доматеріальних джерел інформаціїналежать: речові докази, протоколи слідчих і судових дій, документи (в тому числі продукти психічної діяльності — щоденники, листи тощо), висновки інших експертів (психіатра, судового медика), результати експериментально-психологічного дослідження.

Ідеальним джерелом інформаціїє психіка людини, що не є наслідком психічної патології, як основна властивість його мозку, недоступна для безпосереднього чуттєвого пізнання.

Психологізація відповідних положень закону досягла такого рівня, що невикористання висновку експерта-психолога негативно позначається на результатах дослідження обставин, що підлягають доказуванню, тягне серйозні помилки, пов´язані, насамперед, з об´єктивним ставленням у вину, деіндивідуалізацією, знеособленням у виборі заходів впливу.

Головна функція судово-психологічної експертизи полягає в одержанні на підставі практичного застосування спеціальних психологічних знань і методів дослідження нових фактів, що дозволяють точно та об´єктивно оцінювати індивідуальні особливості психічної діяльності учасників процесу. Такими даними можуть бути відомості про пізнавальну діяльність (від найпростіших відчуттів до вищих форм мислення), ситуативно обумовлені емоційні реакції, стійкі психічні стани і властивості особистості.

Необхідно підкреслити, що судово-психологічна експертиза досліджує, головним чином, прояви психіки людини, що не виходять за межі норми. Іншими словами судово-психологічна експертиза проводиться переважно щодо психічно здорових людей.

Судово-психологічна експертиза допомагає повніше пізнати особу учасника процесу. За допомогою судово-психологічної експертизи вдається пояснити поведінку обвинуваченого, підсудного, потерпілого та свідка, з´ясувати їх психологічну настанову та стимули, що спонукали до певних дій; правильно оцінити показання учасників судочинства, коли вони викликають сумнів у їх достовірності.

Кримінально-правове значення судово-психологічної експертизи полягає в тому, що вона сприяє індивідуалізації покарання та правильній кваліфікації злочину, зокрема встановленню ознак особи, що є елементами складу злочину: віку, сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, безпорадного стану потерпілого, мотиву злочину.

У кримінально-процесуальному значенні судово-психологічна експертиза є одним із засобів доказування в кримінальних справах. Крім того, використання судово-психологічної експертизи у галузі кримінального судочинства є необхідною умовою висунення та перевірки слідчих версій, підвищення ефективності тактики проведення слідчих та оперативно-розшукових дій.