Основи загальної та юридичної психології

§ 4. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація

Сформулювавши поняття судово-психологічної експертизи, розкривши її предмет та об´єкт, визначивши її методи, звернемося до класифікації даного роду експертизи.

Для обгрунтованої класифікації необхідно спершу визначити місце судово-психологічної експертизи в системі судових експертиз.

На даний час у науковій літературі переважає думка про поділ всіх судових експертиз на дванадцять класів: 1) криміналістичні; 2) медичні та психофізіологічні; 3) інженерно-технічні; 4) інженерно-транспортні; 5) інженерно-технологічні; 6) економічні; 7) біологічні; 8) ґрунтознавчі; 9) сільськогосподарські; 10) харчових продуктів; 11) екологічні; 12) мистецтвознавчі.

Звідси випливає, що судово-психологічна експертиза як самостійний рід експертизи належить до класу медичних та психофізіологічних. Однак чи правомірним є віднесення судово-психологічної експертизи до даного класу?

Як відомо, класи судових експертиз складають ті роди, види та підвиди експертиз, які об´єднані спільністю знань, служать підґрунтям для формування теоретичних та методичних основ судових експертиз та об´єктів, що досліджуються на базі цих знань.

Судово-медична та судово-психіатрична експертизи розвиваються в рамках медицини, яка є самостійною галуззю знань, має власний понятійний апарат, свою методологію. Натомість психологія не є галуззю медицини, вона становить собою дуже диференційовану науку. Різні дослідники нараховують від 50 до 100 відносно самостійних її галузей, що претендують на статус повноцінних наукових дисциплін. Судово-психологічна експертиза розвивається в рамках юридичної психології. Тож материнські науки, в рамках яких розвиваються ці експертизи, різні: для судово-медичної та судово-психіатричної експертизи — це медицина, для судово-психологічної — це психологія. Крім того, при всій подібності об´єктів судово-психологічної та судово-психіатричної експертизи, їх предмети є різними, що випливає з відмінностей базових наукових дисциплін — психології та психіатрії.

З огляду на вищевикладене, варто погодитись з пропозицією О. М. Холопової виділити судово-психологічну експертизу з класу медичних та психофізіологічних експертиз, а останній перетворити у наступні самостійні класи експертиз: а) судово-медичні, б) судово-психіатричні, в) судово-психологічні та судово-патопсихологічні, а також г) судово-психофізіологічні.

Перейдемо до класифікації судово-психологічної експертизи.

Залежно від процесуального статусу підекспертного:

а) судово-психологічна експертиза підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, свідка та потерпілого — у кримінальному судочинстві;

б) судово-психологічна експертиза позивача та відповідача, свідків — у цивільному та адміністративному судочинстві;

в) судово-психологічна експертиза правопорушника, потерпілого, свідка — у справах про адміністративні правопорушення.

Залежно від особливостей особистості підекспертного:

а) судово-психологічна експертиза неповнолітніх;

б) судово-психологічна експертиза повнолітніх;

в) судово-психологічна експертиза осіб з фізичними або психічним вадами (глухих, німих, глухонімих, туговухих, осіб з дефектами мови, олігофренів, епілептиків, психопатів, інфантилітиків і т. д.).

За кількістю підекспертних:

а) судово-психологічна експертиза окремих осіб;

б) судово-психологічна експертиза двох, трьох осіб;

в) судово-психологічна експертиза групи осіб.

За статевою ознакою:

а) судово-психологічна експертиза чоловіків;

б) судово-психологічна експертиза жінок.

Залежно від предмету дослідження:

а) судово-психологічна експертиза емоційних та інших станів особистості;

б) судово-психологічна експертиза регуляторних здібностей особистості (наявність емоційної виразності, емоційної чуттєвості та емоційного контролю; співпережиття; встановлення емоційних зв´язків з іншими людьми, вміння розрізняти стан окремої людини та групи);

в) судово-психологічна експертиза когнітивних здібностей особистості (наявність соціальної пам´яті — пам´ять на імена, обличчя; соціальної інтуїції — вміння розпізнавати емоції та почуття, визначення настрою, розуміння мотивів вчинків інших людей; соціального прогнозування — формування планів власних дій, відслідковування власного розвитку, оцінка невикористаних альтернативних можливостей);

г) судово-психологічна експертиза комунікативних здібностей особистості (можливість та ступінь керування, регуляції та координації здібностей, що проявляються у сфері спілкування та сприяють успішній діяльності людини у різноманітних сферах);

д) судово-психологічна експертиза характеристики мотиву;

е) судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних властивостей особистості;

є) судово-психологічна експертиза впливу;

ж) судово-психологічна експертиза груп;

з) судово-психологічна експертиза особистості та ситуації.

За предметно-змістовною ознакою:

а) судово-психологічна експертиза психічних процесів;

б) судово-психологічна експертиза емоційних станів;

в) судово-психологічна експертиза індивідуально-психологічних властивостей особистості;

г) судово-психологічна експертиза потерпілих у справах про злочини проти статевої свободи і недоторканності;

д) судово-психологічна експертиза неповнолітніх суб´єктів процесу;

е) судово-психологічна експертиза у справах про заподіяння моральної шкоди.

Залежно від об´єкта дослідження:

а) судово-психологічна експертиза живих осіб;

б) судово-психологічна експертиза за матеріалами справи (кримінальної, цивільної, адміністративної), яка у свою чергу поділяється на заочну та посмертну.

Класифікація, запропонована вище, не є остаточною і поповнюватиметься з розвитком як юридичної психології, так і теорії судової експертизи.

У рамках висвітлення питання класифікації судово-психологічної експертизи, важливо зупинитись особливостяхпосмертної судово-психологічної експертизи. У зарубіжній, переважно англомовній, літературі її називаютьpsychological autopsy(термін запропонований Е. Шнейдманом у 1958 р.). Необхідність у призначенні та проведенні посмертної судово-психологічної експертизи може виникнути при розслідуванні та розгляді різних категорій кримінальних і цивільних справ.

Так, у кримінальних справах її призначають та проводять: 1) щодо осіб, які вчинили самогубство, коли постає питання у застосуванні ст. 120 КК України (доведення до самогубства), для чого необхідно з´ясувати психологічний стан померлого в період, що передував смерті або в момент її настання та встановити ймовірні причини виникнення такого стану; 2) при розслідуванні фактів насильницької смерті, коли слідчий перевіряє версію про можливе вбивство, інсценоване під самогубство, чи, навпаки, самогубство, замасковане під вбивство; 3) для допомоги у розмежуванні самогубства, вбивства та смерті в результаті нещасного випадку.

Окрім кримінального процесу, посмертна судово-психологічна експертиза у даний час доволі часто призначається і у цивільному судочинстві для діагностики психічного стану підекспертного, що передував укладанню цивільно-правових актів (заповіту, дарування, купівлі-продажу, вступу у шлюб і т. п.). Враховуючи, що випадки, де необхідно розмежувати самогубство та вбивство зустрічаються набагато рідше, ніж оспорювання заповіту спадкоємцями (або інші цивільно-правові питання), саме у цивільному процесі можна очікувати найінтенсивніший приріст кількості психологічних посмертних судових експертиз.

Традиційно дослідники підкреслюють значну складність проведення посмертної судово-психологічної експертизи внаслідок відсутності безпосереднього підекспертного. Людини вже немає серед живих, але постає завдання з´ясувати психологічні особливості її особистості, стійкі мотиви поведінки, інтереси, ціннісні орієнтації, охарактеризувати емоційно-вольову сферу та рівень інтелекту, розглянути коло міжособистісних стосунків і способи вирішення конфліктів, що виникали.

У зв´язку з цим, істотне значення має повнота матеріалів кримінальної та цивільної справи, що містять відомості про особу (характеристики з місця роботи або навчання), її письмову та продукцію (листи, щоденники, записки, аудіо- та відеозаписи, електронні носії інформації тощо), висновок судово-медичного експерта, протоколи допитів родичів, друзів, близьких людей.

При збиранні інформації про особу потерпілого не слід нехтувати відомостями про його розвиток в дитинстві, шкільну успішність, характер взаємовідносин в сім´ї, особливо коли розслідується самогубство підлітка. У випадку суїциду військовослужбовця необхідні матеріали, що характеризують особу загиблого до призову на військову службу. Доцільно з´ясувати також стан здоров´я потерпілого, які захворювання він переніс. Викликає інтерес ступінь релігійності загиблого, наявність різних проблем — фінансових, службових особистих, кримінальних — та його відношення до них.

На практиці нерідко виникає потреба вирішити експертним шляхом питання, які знаходяться на стику психології та іншої науки або практичної сфери. Знань лише одних психологів у таких ситуаціях буває недостатньо. Тому у подібних випадках призначається комплексна судова експертиза.

Для дослідження індивідуально-психологічних особливостей осіб, які перенесли або в яких очевидне психічне захворювання чи тимчасовий розлад психічної діяльності, або для яких характерна погранична нервово-психічна патологія (олігофренія, інфантилізм, психопатія, акцентуації характеру, суїцидальна поведінка) призначаєтьсяпсихолого-психіатрична експертиза.

Для дослідження специфічних ознак протікання психічних процесів чи змін у психіці осіб, які хворіли або хворіють важким, хронічним чи невиліковним соматичним захворюванням (туберкульоз, онкологічні захворювання, дефекти кістково-м´язевого апарату і т. п.) призначаєтьсямедико-психологічна експертиза. Вказані та інші захворювання можуть викликати постійні (безповоротні) або тимчасові зміни у психіці особи: зміни її мотиваційної сфери, ціннісних орієнтацій, світогляду, сприйняття, запам´ятовування та відтворення інформації, неадекватність реакцій на подразники тощо.

Для встановлення характеру зображень, відеозаписів у справах про розповсюдження предметів, що пропагандують культ насильства, агресії або носять порнографічний характер, призначаєтьсяпсихолого-мистецтвознавча експертиза.

Психолого-сексологічна експертизапроводиться з метою встановлення наявності або відсутності психологічних критеріїв безпорадного стану потерпілих у ситуаціях посягання на їх статеву недоторканність, а також, у ряді випадків, з метою з´ясування питання про наявність у них схильності до фантазування, підвищеної навіюваності.

Важко переоцінити значення встановлення авторства документів, що відіграють роль доказів у справі. Почеркознавча експертиза на основі вивчення графіки письмової мови з успіхом дає відповідь на питання про те, чи дана особа є виконавцем тексту. Трапляється, однак, що людина, не заперечуючи власного виконання рукопису, стверджує, що автором змісту тексту вона не є і текст написаний нею за допомогою іншої людини. У подібних випадках почеркознавча експертиза практично безсила. Усе, що написано, є продуктом мовної діяльності людей та відображає загальні та індивідуальні особливості цієї психічної діяльності, що належить до числа вищих психічних функції. Вказаними аспектами мови займається міждисциплінарна наука — психолінгвістика.

Водночас, за такого підходу, необхідно вирішити питання розмежування авторознавчої та психолого-лінгівістичної експертизи. Видається, що у психолого-лінгвістичної експертизи предмет дослідження є ширшим, ніж предмет дослідження авторознавчої експертизи, оскільки психолого-лінгвістичне дослідження так чи інакше включає в себе завдання ідентифікаційного, класифікаційного та діагностичного характеру, які вирішує авторознавча експертиза. Однак у мові (усній та письмовій), як прояві психічної діяльності людини, можуть проявлятися і психічні захворювання та хворобливі стани психіки. Для прикладу, мовне збудження, багатослів´я, пришвидшення темпу, нестриманість та безперервність мовної продукції свідчить прологорею, яка спостерігається при сенсорній афазії, маніакальних станах, шизофренії; циклічне повторення або наполегливе відтворення, часто всупереч свідомому наміру, певної дії, думки або переживання — проперсеверацію, що характерна у випадках локальних уражень головного мозку, рухових, мовних та емоційних розладах; розірваність, незв´язаність мови або ґрунтовність, мудрування свідчать про розлад мислення,шизоїдну акцентуаціючипсихопатію, чи навітьшизофренію. Також вважається, що психічнохвора людина схильна до вживання надмірної кількості займенників. У випадку діагностування захворювання, експерти можуть зробити висновок і про вік особи: перші приступи психічних розладів зазвичай трапляються у віці від 20 до 25 років. Звідсипсихолого-лінгвістична експертизапризначається для встановлення авторства письмового документа за такими ознаками як життєва позиція індивіда, його емоційний стан, спрямованість мислення особи, вікові особливості, особливості психіки.

У результаті швидкого розвитку техніки помітно підвищуються вимоги до суб´єктивних якостей людей, які керують сучасними технічними засобами. Стрімке зростання швидкостей в автомобільному, залізничному, авіаційному та інших видах транспорту, збільшення кількості інформації, яку необхідно обробити людині в умовах дефіциту часу, складність сучасної техніки, підвищують питому вагу індивідуально-психологічних особливостей та тимчасових психічних станів серед причин аварій, катастроф та подій. Усе це змушує говорити про реально існуючу при розслідуванні причин аварій потребу ретельно досліджувати психологічні механізми дій людей, які керують технікою, що у сучасних умовах навряд чи можливо без застосування спеціальних психологічних знань. Об´єктом дослідженняпсихолого-технічної експертизиє особливості психіки людини при виконанні професійних обов´язків, пов´язаних з використанням та обслуговуванням складних машин та механізмів, або як ще іноді говорять, в системі «людина-машина». Така експертиза може призначатись і проводитись у справах про дорожньо-транспортні події, аварії та катастрофи на повітряному, залізничному, водному транспорті, диспетчерських та операторських пунктах і центрах.

Психолого-педагогічна експертизадосліджує формування психологічних особливостей людини в процесі виховання та навчання. При розслідуванні та розгляді кримінальних справ про злочини неповнолітніх або про втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність необхідно з´ясувати особливості формування конкретної особи, специфіку виховного впливу на неї навчально-виховного закладу, найближчого оточення та ін.