Історія зарубіжної літератури XVII - XVIII століття

1. Антифеодальний виступ штюрмерів. Творчість поетів "Бурі і натиску"

Літературний рух Німеччини, який отримав таку колоритну нашу "Буря і натиск" постав надзвичайно суперечливим та складним явищем.

У річних містах країни майже одночасно спостерігалися виступи молодих постів із найнесподіванішими для широкою кола суспільства бунтарськими нас і роями. Німецьким бюргерам, які подумки мріяли про здійснення соціальних реформ, ці виступи видавалися небезпечними. Влада (князі та курфюрсти) підозріло поставилась до новою явища в літературі, найбільш нетерпимі з них відразу ж вдалися до репресивних заходів.

Утворилось декілька літературних груп :

• гетінгенська (Л. Гелті, Г.Бюргер, С. Геснер. І. Форс. И. Мюллер);

• страсбурзька (Гете. Я. Лепц, Ф.Клінгер. Г.Вангер):

• швабська (Ф.Шіллер.,Д. X. ІІІубарт).

Всі учасники цих літературних груп висловлювали протест проти рунній, якою було охоплено соціальне життя у Німеччині, і. звичайно, проти феодальною режиму останньої.

У п´єсі Клінгера "Буря і натиск" ( 1776). що дала назву усьому рухові, була проголошена ідея бунту заради самою бунту, ніж заради певної усвідомленої мети. "Давайте бесноваться и шуметь, чтобы чувства закружились, как кровельные флюгеры в бурю. В диком і грохоте находил я не раз наслаждение, и мне как будто становилось легче", говорить герой п´єси юнак Вільд.

"Знайти забуття в бурі", "насолоджуватися сум´яттям" первісний зміст бунту молодих штюрмерів, які протестують, але ще не знають, як змінити це житія. Герой п´єси Клінгера Вільд, проте, знаходить застосування своїм силам: він миру шаг до Америки і бере участь у визвольній війні повсталих проти метрополії.

У творчості штюрмерів сильно і завзято зазвучали голоси на захист припиненої, подавленої людини.

У п´єсі "Дітовбивця" відтворено долю дівчини, звабленої та жорстоко обманутої розбещеним офіцером. Доведена жебрацтвом, голодом, все загальною зневагою до відчаю, дівчина здійснює злочин і гине на ешафоті.

У п´єсі "Гофмейстер" (1774) відображено життя бідного домашньою вчителя, який зазнавав постійних принижень та образ з боку господаря.

Революційний протест, заклик до свободи, уславлення великих поборників свободи звучали в оді "До свободи" Фріша Штольберга ( 1775).

Занепокоєне дворянство вдалося до вагомих заходів для придушення літературною руху, що, на їх думку, загрожував підвалинам соціального добробуту.

Доля поета Крістіана Шубатра ( 1743-1791) була похмурою пересторогою молодим поетом. Шубарт, видавець журналу "Німецька хроніка" в Ульмі, якій різко виступав проти свавілля князів, був зрадницьки заманеній на територію Вюртермберського герцогенства і провів у місцевій в´язниці 10 років.

Отже, головний ефект літератури "Бурі і натиску" в той історичний період, коли вона створювалась, полягала у її антифеодальному протесті. Цей протесі народжувався у свідомості має. Це була не усвідомлена до кінця, але не менш нагальна потреба суспільства змінити економічні, соціальні та політичні порядки в країні. Штюрмери, не підозрюючи того висловлювали саме цю потребу суспільства.

Незважаючи на глибоку симпатію представників руху до простого народу, вони не вірили у революційні сили останньою, що і становило їхню найголовнішу помилку. Народ, як вони вважали, не здатен відновлювати своє щастя, не повинні були зробити сильні та благородні герої.

Виходячи з цього твердження, штюрмери стали прославляти окремих героїчних особливостей, себе називати " буремними і геніями". а всю епоху "часом геніїв".

Культ героїчної особистості наклав свій відбиток і на їх естетичну програму, і на їхні етичні погляди відповідно.

Штюрмери були переконані: подібно до того як і героїчна особистість здатна перетворити суспільство, геніальний поет перетворює мистецтво.

Увагу представників руху привертає все надзвичайне, від їхніх грандіозних мрій до практичних звернень було далеко.

Кумиром штюрмерів був Жан-Жак Руссо. Французького просвітництва та німецьких поетів об´єднував пафос любові до народу. Разом з тим штюрмерами була сприйнята висунута Руссо недовіра до ідеї прогресу. Вони піддавали осуду цивілізацію та її надбання і натомість оспівували природний стан людини. її почуття, причому протест проти дійсності у штюрмерів, на відміну від французького просвітника, маг відкрито негативний і відразливий характер.