Історія зарубіжної літератури XVII - XVIII століття

3. Особливості балад Й.-В. Гете. "Вільшаний король", "Рибалка"

Серед створених Гете на межі 1770—1780-х років поезій найбільшої популярності набули балади — "Рибалка", "Вільшаний король", "Співець" та ін. Засновником жанру літературної балади у німецькій поезії був Готфрід Август Бюргер, що належав до руху "Буря і натиск".

Відповідно до особливостей жанру, події в баладі не мали розгалуженого характеру, вони будували за принципом повторення, емоційно зростаючої циклічності, згідно із народною поетикою. Забарвленість балади трагічними чи комічними тонами не мало принципового значення. Балада — напрочуд відкритий жанр, вона може доповнюватись й іншими елементами; але, позбавлена притаманних фольклору наївної повчальності чи прийому повтору, може переростати в літературну поему. Балада — не винятково німецький жанр, хоча далеко не кожна література може похвалитися наявністю жанру народної або літературної балади в народному стилі.

У баладі "Вільшаний король" (1782) Гете протиставляв два начала, взаємодія яких у житті так хвилювала просвітників: почуття, уяву і — здоровий глузд. Дж. Локк називав почуття "примарою розуму".

На створення балади поета надихнула данська народна пісня "Дочка короля ельфів".

Баладу Гете створив як вставну пісню до п´єси "Рибалка" за однойменною баладою, а згодом вона набула самостійного значення.

В основу зображення героїв покладено принцип контрасту:

""Даремно батько намагався своїми раціональними поясненнями розвіяти страх дитини, яку лякають образи власної фантазії.

Деякі образи балади можна трактувати як символи:

• ніч — стихія непізнаного, нерозвинених можливостей;

• вітер — символ руйнації й оновлення; дух (подих) Всесвіту;

• туман — символ блукання і невизначеності шляху;

• верба — символ печалі, туги, долі;

• вільха— (низинне дерево) — символ поєднання в одне ціле води і землі. Починаючи з середини 1790-х років, після повернення з Італії, в часи зближення з Шіллером Гете охоче продовжував працювати в жанрі балади. Так з´явилися "Коринфська наречена", "Бог і Баядера", "Учень чаклуна" (усі твори 1797), "Щуролов" (1802), "Вірний Еккарт", "Танець мерців" (обидві 1813) та інші.

Драматургія Гeтe. Прозові п´єси

Протягом останнього року штюрмерського періоду одним із улюблених жанрових форм Гете стали прозові п´єси. Зупинимось на одній з них — трагедії "Егмонт". Письменник працював над нею протягом 1775 року. Дописана ж вона була 1787 року, під час мандрівки поета Італією, причому й написані раніше частини були піддані переробці.

Сам Гете задум "Егмонта" пов´язував з "Гетцом фон Берліхінген із залізною рукою": "Після того, як я по-своему відобразив у "Гетці фон Берліхінген із залізною рукою" символ виначної історичної доби, я почав шукати подібний поворотний пункт в історії інших держав. Мою увагу привернуло повстання в Нідерландах".

У трагедії перед нами постає Брюссель середини XVI ст., коли на території Нідерландів розпочинався національно-визвольний рух проти іспанського панування, що збігся із демократичною революцією. У відповідності до історичної дійсністі Гете показує, що основною рушійною силою цього руху виступали народні маси.

Народ обурений жорстокістю інквізиції; поширилися релігійні заворушення, бо люди схилялися до нової, протестантської віри; іспанські закони, за якими тут править регентша, викликали невдоволення у городян.

На тлі цих заворушень народ сприймав графа Егмонта як опору і гарантію спокою. Егмонт уславився на війні своїми подвигами, і всі знали його мужність; він рятував городян від суду інквізиції; нарешті, його відкритий і життєрадісний характер, вільний спосіб життя імпонував всім. До того ж граф був закоханий у просту дівчину Клерхен.

Проте, його становище певною мірою двозначне. Від відданий королю Філіппу і сліпо вірив йому. Граф — швидше покровитель народу, аніж його ватажок. Так, коли народ був готовий дати відсіч армії Альби, Егмонт заспокоїв людей і стримав їх від бунту.

Герою здалося, що він ні від кого не залежить: лояльний до короля і відчуває себе вільним від диктату юрби, не криючись відвідував Клерхен, пишався своїм нідерландським патріотизмом, а коли Альба, прибувши з армією, запросив його до палацу, він з´явився туди без страху і вагань.

Цей улюбленець народу і патріот здавався герцогу Альбі особливо небезпечним, і він іменем короля заарештував його. Тут з´ясувалося, що народ боявся виступити на захист свого кумира; лише Клерхен намагалася йому допомогти. Альба готував публічну страту Егмонта, бо міг не боятися заворушень. Хоча Егмонт ще вірив у підтримку народу, доля приготувала йому страшне випробування — зустріти смерть у цілковитій самотності. Клерхен від горя і безсилля випила отруту. У своєму останньому сні Егмонт побачив дівчину у символічному образі Свободи. Його повели на страту, трагедія завершилися, як зазначено в ремарці, барабанним боєм і "переможною симфонією".

В один рік з "Егмонтом" (1787) Гете закінчив драму "Іфігенія в Тавриді" (прем´єра 1800 року у Відні), яка разом з наступним твором— "Торкватто Тассо" — належала до якісно нової естетичної і стильової системи у творчості поета, що одержала в науці назву "веймарської класики". В обох зазначених творах Гете орієнтувався на "катарсис" Аристотеля, який він розумів не просто як "очищення" через страх і слівстраждання, а як "гармонізацію" душі (гармонійну узгодженість із реальністю) шляхом звільнення Ті від страху.

У драмі Гете відроджував деякі композиційні елементи давньогрецької трагедії. Драматург зберіг у творі всі сюжетні особливості автентичного давньогрецького міфа. Після того як Агамемнон приніс у жертву богам свою дочку Іфігенію, вона не загинула на жертовнику, бо Артеміда перенесла її до Тавриди (Крим), де дівчина стала жрицею в храмі богині. Через багато років тут, біля храму, вона випадково зустріла свого брата Ореста. За словами Аполлона, той очиститься від скверни вбивства, якщо привезе до Греції з храму Артем іди сестру. У грецькому міфі цей наказ розумівся буквально: Орест мусив привезти священне зображення Артеміди, тобто сестри Аполлона. Між тим, за звичаєм, що панував в

Тавриді, усіх чужоземців приносили в жертву Артеміді. Така ж доля чекала і на Ореста. Коли брат і сестра впізнали одне одного, Іфігенія хотіла допомогти йому викрасти священне зображення і вирушити додому. Цар Тавриди Фоант розгадав їхній задум. І тут відкрився чудесний, справжній смисл слів бога: Орест мусив привезти додому зовсім не зображення Артеміди, а свою власну сестру Іфігенію. На цьому драма закінчилася.

Гете наслідував одне з правил давньогрецької трагедії: події повинні не стільки відбуватися на сцені, скільки розкриватися у розповідях персонажів.

Автор ставив собі за мету створити певне драматичне напруження і потім зняти його.

"Іфігенія" побудована як драма упізнавання, в якій поет майстерно розгортає протягом п´яти актів наростання психологічного напруження і його радісне "зняття" наприкінці.

Драма "Торкватто Тассо" була задумана поетом на п´ятому році перебування у Веймарі, одночасно з "Егмонтом", і закінчена одразу після повернення з Італії — у 1789 році, разом із циклом чуттєвих "Римських елегій". Прем´єра п´єси відбулася 1807 року у Веймарі. Поет відобразив у ній проблему внутрішньої незалежності індивіда і можливості досягнення її в умовах реальної дійсності.

Значення творчості Й.-В. Гете

• літературні, мистецькі, філософські та естетичні традиції драматурга, поета стали основою формування європейського гуманізму наступних століть;

• поетична спадщина являла собою самостійний і чи не найяскравіший етап у розвитку європейської лірики на межі XVIII—XIX століть;

• міркування письменника щодо місця мистецтва в індивідуальному житті людини і в суспільстві — це відчутний внесок у становлення нової естетики в Німеччині наприкінці 1700-х років;

• творчість німецького генія дала початок розвиткові і становленню поняттю "фаустіанство" — возвеличення цінності життя як скінченого у нескінченому.

Запитання для самоконтролю

1. Що підтверджувало геніальне обдарованість Гете? Які автобіографічні факти були свідченням цього?

2. Риси яких напрямів об´єднувала творчість Гете?

3. Доведіть, що роман "Страждання молодого Вертера" мав автобіографічні мотиви. Який епізод з життя письменника це підтверджував?

4. У чому полягало новаторство Гете-лірика?

5. Які драматичні прозові твори Гете вам відомі? В чому була їх своєрідність?

6. У чому полягало значення творчості Гете для світової літератури?