Дидактика

Від автора

У світі немає нічого вічного, за висловом Геракліта, "все тече, все змінюється". Розвиток є найістотнішою рисою усіх явищ і процесів, він охоплює надзвичайно різноманітне життя природи і суспільства, усі сфери людського буття. Наука як суспільне явище щомиті збагачується новими відкриттями, наповнюється новим змістом, розкриває нові обрії і перспективи. Дидактика не є винятком з цього правила, хіба що з поправкою на дещо закристалізований консерватизм, може трохи сильніший, ніж в інших науках. Але кожна з них має на нього своє право, і можливо це добре, бо включається в наукову систему тільки те, що добре перевірене і переконливо обґрунтоване або доведене.

Яскравим підтвердженням зазначеної вище думки є класно-урочна система навчання, яка є системою за суттю, а не тільки за назвою, а все те, що пропонувалося раніше і пропонується нині нібито натомість їй, є лише фрагментами її, чи, в кращому випадку, її модифікацією. Класно-урочна система навчання має низку недоліків, вона вимагає постійного вдосконалення, проте є у ній ще величезні резерви для підвищення ефективності процесу навчання. Та й мало ймовірно, щоб у найближчий час з´явилася нова система навчання, яка змогла б повністю взяти на себе виконання усіх її функцій та істотно змінила б увесь процес навчання.

Однією з тенденцій у розвитку сучасного навчально-виховного процесу є посилення його технологічності, розроблення і широке впровадження технологій навчання, кожна з яких може бути побудована тільки на основі глибокого знання закономірностей цього процесу. Це означає, що сьогоднішня шкільна практика стимулює дидактику як теорію освіти і навчання до інтенсивних пошуків глибоких зв´язків між чинниками процесу навчання, дослідження механізму його перебігу.

Кожна технологія призначена для забезпечення реалізації певних цілей навчання. Розуміння їх як конкретного рХзультату, на який учитель має вивести учнів, є необхідною ѓмовою побудови такоУо цкклу навчання, який би з необхідністю приводив до найвищого їх досягнення. Таким чином, шкільна практика вимагає розроблення таких способів конкретизації цілей навчання, які б служили надійним інструментом планування і реалізації процесу навчання для кожного вчителя.

Залишаються невикористаними і можливості системного підходу до аналізу та вивчення педагогічних явищ та процесів. Ми намагалися там, де у цьому була певна необхідність, застосувати цей підхід як метод пізнання складних об´єктів, не обтяжуючи викладення матеріалу спеціальною термінологією і довгими розмірковуваннями.

Ще на стадії підготовки посібника багато спеціалістів його прочитали у рукописному варіанті, зробили низку зауважень і пропозицій, значну частину яких і було враховано. Особливу вдячність автор висловлює дійсному члену АПН України, доктору педагогічних наук, професору В.І.Бондарю, членові-кореспонденту АПН України, доктору педагогічних наук, професору В.І.Лозовій. Слова подяки автор висловлює доцентові кафедри педагогіки Волинського державного університету ім. Лесі Українки М.С.Семенюк за терпіння при прочитанні рукопису, кафедрі педагогіки Рівненського державного гуманітарного університету за підтримку, розуміння та цінні зауваження і пропозиції.