Дидактика

§ 3. Об´єкт і предмет дидактики, її зв´язок з іншими науками

Об´єкт і предмет дидактики. Людина, щоб досягти соціальної зрілості та індивідуального зростання, прилучитися до практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку людства і втілюються у результати продуктивної діяльності, має пройти процес удосконалення своїх здібностей і поведінки, тобто пройти шлях освіти, досягнувши певного її рівня.

Дидактику цікавить шлях, у процесі якого людина набуває знань, виробляє вміння й навички, формує своє ставлення до них. Цей шлях, як про це йшлося вище, називають навчанням, а за формою організації - це система. Тому об´єктом дидактики є система навчання. Процес навчання перебігає за об´єктивними законами і закономірностями, отже, предметом дидактики є закони і закономірності функціонування системи навчання, тобто закони і закономірності побудови змісту і перебігу процесу навчання.

Те, що кожен учень засвоює навчальний матеріал індивідуально, залежно від своїх задатків і здібностей, а кожен учитель організовує навчання відповідно до своєї психолого-педагогічної підготовки, до свого власного розуміння предмета вивчення та від низки зовнішніх умов, підтверджує, що такі закономірності важко встановити, однак це не означає, що вони взагалі відсутні.

Системний підхід у дидактиці дає змогу трактувати предмет дидактики як процес взаємодії учителя й учнів за допомогою дидактичної системи.

Учитель, унаслідок свого суспільного призначення, взаємодіє з учнем через дидактичну систему, іншими словами, ця система є своєрідним простором, у якому забезпечується взаємодія вчителя й учнів.

Предмет дидактики - це не просто елементи дидактичної системи, які дають відповідь на запитання: "Чому?", "Що?", "Як?", "Чим?", "В якій формі?" вчити, це в першу чергу ті закономірності, які виникають у ході її функціонування. Як бачимо, основу дидактики складають не тільки закономірні зв´язки між такими елементами дидактичної системи як цілі навчання, зміст навчання, методи навчання, засоби й організаційні форми навчання, а й закономірності функціонування всієї дидактичної системи в середовищі "вчителі — учні".

Зв´язок дидактики з іншими науками. Дидактика має зв´язок із багатьма науками. Вона повною мірою використовує знання з філософії, психології, педагогіки, математики, кібернетики, анатомії, фізіології та інших наук. Це означає, що дидактика має інтегративний характер і найкраще в цьому можна переконатися, розглянувши аспекти дидактики.

Оскільки предмет дидактики складний і багатоплановий, його повне і безпосереднє пізнання відразу як цілого є нелегким. Водночас, у науці немає іншого шляху глибокого пізнання складних явищ, крім виокремлення цілком певних позицій для аналітичного розгляду - аспектів предмета вивчення. Виокремлення для спеціального вивчення будь-якого одного аспекту предмета вивчення не лишає поза увагою й інших. Саме цілісний підхід до вивчення предмета дослідження, в даному випадку дидактики, вимагає поєднання аспектного вивчення, що проходить під певним кутом зору, з багатоплановою, багатоаспектною інтерпретацією його результатів. Виникає необхідність співвіднести результати вивчення одного аспекту з результатами інших. У разі збереження зазначених умов аспектність не перетворюється на однобічність, а виступає умовою повного і цілісного вивчення.

Під час вивчення дидактики виокремлюють філософський, психологічний, соціологічний, кібернетичний, математичний та педагогічний аспекти. Розглянемо кожен з них окремо.

Філософський аспект дидактики. Навчання — це специфічний процес пізнання. Отже, якщо закономірності процесу пізнання розглянути крізь призму предмета дидактики, то можна отримати важливу інформацію про закономірності процесу навчання. Однак, прямо вивести дидактичні закономірності із закономірностей процесу пізнання не можна, оскільки в них не будуть представлені інші аспекти дидактики, саме тому вони (одержані дидактичні закономірності) не будуть повністю відображати реального процесу навчання. Водночас підкреслимо, що вивчення філософського аспекту дидактики в поєднанні з іншими аспектами дає можливість глибше вникнути в істинну суть навчання.

Психологічний аспект. Ще К.Ушинський вказував на те, що за своїм використанням у педагогіці серед інших наук про людину перше місце належить психології.

Психологія — наука про психіку, тобто про властивість високоор-ганізованої матерії (мозку) відбивати об´єктивну реальність і на основі психічного образу, що сформувався, цілеспрямовано регулювати діяльність суб´єкта і його поведінку. Психологія - це наука, яка вивчає процеси активного відображення людиною реальної дійсності у формі відчуттів, сприймань, мислення, почуттів та інші процеси й явища психіки.

У центрі процесу навчання стоїть учень зі своїми задатками, здібностями та інтересами, із власним баченням навколишнього світу, своїм власним життєвим та навчальним досвідом, із тільки йому притаманною організацією пам´яті, мислення, уяви. Неврахування всього цього у навчанні означало б, що ми намагаємося навчити будь-кого, чи будь-що, тільки не живу людину. Науково обґрунтоване конструювання процесу навчання без урахування психологічних закономірностей засвоєння матеріалу неможливе. У наш час увага до психологічного аспекту дидактики надзвичайно велика у зв´язку з тим, що великого поширення набувають розвивальне, а також особистісно-орієнтоване навчання не тільки у початкових, а й у середніх та старших класах. А воно, як відомо, ґрунтується на прямому використанні закономірностей розумового розвитку в організації навчання. Однак, не слід вважати, що дидактика чи навіть вся педагогіка — це прикладна психологія. І та, і друга мають свій предмет дослідження, атому це різні науки. Зв´язок дидактики з психологією — це органічний, глибинний та істотний зв´язок.

Соціальний аспект. Навчання у школі завжди відбувається в умовах спілкування з учителем, з учнями, в умовах учнівського колективу. І хоча засвоєння того чи іншого змісту — процес чисто індивідуальний, він, проте, відбувається за участю інших учасників процесу навчання. Педагогічна наука і шкільна практика розробляють саме такі системи і форми організації навчання, які передбачають наявність середовища, своєрідного фону, на якому конкретний учень здійснює засвоєння матеріалу, бачить свої успіхи чи-то невдачі у навчанні. Взаємодії типу "учень — учень", "учень - учитель", "учень — група", "учень - клас" тощо, а також урахування закономірностей цих взаємодій є необхідною умовою успішного навчання.

Математичний аспект. Тенденція у розвитку світової науки така, що чим більше кожна наукова галузь використовує математичні знання, математичні методи дослідження, іншими словами, чим краще забезпечена її математизація, тим більше ця наука є наукоподібною. Але математика користується абстрактними моделями. Очевидно, що для впровадження математики у педагогіку потрібно створити такі математичні моделі педагогічного процесу, які можуть бути використані у педагогіці. Розвиток педагогіки останнім часом свідчить, що математичний аспект педагогіки і, зокрема, дидактики, дуже важливий, і тут усе залежить від створення добрих математичних моделей навчання і виховання.

Суть кібернетичного аспекту дидактики розкривається положенням про те, що процес навчання — це процес взаємодії учителя і учнів, під час якого вчитель керує діяльністю учнів, тобто здійснює управління процесом засвоєння ними знань. А основу управління становить цикл управління. Тому розроблення цього циклу і його практична реалізація мають важливе значення для теорії і практики навчання. Цикл управління відбувається у такій послідовності: визначення цілей діяльності — розроблення і реалізація способів діяльності, спрямованих на досягнення цих цілей — отримання інформації про ступінь досягнення цілей діяльності — корегуючий вплив на способи діяльності з метою зменшення різниці між запланованим і реальним ступенем досягнення цілей діяльності. Оскільки цикл управління є одним з основних понять кібернетики, то даний аспект називають кібернетичним.

Педагогічний аспект. У процесі навчання учень не тільки засвоює знання, виробляє певні уміння і навички. Паралельно, а точніше одночасно з навчанням йде процес виховання і процес розвитку його розумових здібностей. Побудова навчального процесу таким чином, щоб на його виході ми отримали не тільки високий рівень засвоєння знань, умінь і навичок, але й високий рівень розумового розвитку, високу ступінь вихованості учнів — непроста справа. Побудова не просто процесу навчання, а навчально-виховного процесу вимагає глибокого врахування закономірностей і навчання, і розвитку, і виховання.

Підсумок. Отже, дидактика, як і вся педагогіка, має багато аспектів. Це — філософський, психологічний, соціальний, педагогічний, математичний, кібернетичний аспекти. Кожен з них на різних ступенях розвитку виявляється і розвивається по-різному. Наприклад, спочатку педагогіка, а в тому числі і дидактика, почала розвиватися в площині соціального аспекту. К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський своїми працями і репрезентували цей аспект педагогіки. Розвиток дидактики в наш час характеризується інтенсивним розробленням інших аспектів, зокрема таких, як психологічний, математичний, кібернетичний. Об´єднання всіх аспектів дидактики в єдине ціле дає змогу отримати цілісні, всебічні і глибокі знання про об´єкт і предмет вивчення дидактики.