Дидактика

§ 4. Дидактичні дослідження

Які дослідження називають дидактичними? Дидактика, як і кожна наука, має свої об´єкт і предмет дослідження, отже у добуванні знань про навчальний процес і його закономірності вона використовує специфічні для неї методи дослідження. Однак, з´ясуємо спочатку, які науково-педагогічні дослідження можна назвати дидактичними, а вже відтак — якими методами оперує дидактика.

Як відомо з попереднього, у дидактичній системі суттєвими є не лише її компоненти, а й зв´язки між ними. Оскільки закони, закономірності — суть зв´язки, істотні, необхідні, стабільні, то зрозуміло, що пошук дидактичних законів та закономірностей відбувається на тих лініях зв´язків, які функціонують в організмі самої дидактичної системи. Скажімо, існує певна залежність вибору методів навчання від цілей навчання, змісту навчання — від цілей, зумовленість вибору засобів навчання методами навчання тощо. Однак, взаємодія "учитель-учень" — процес, де діючими особами є учитель та учень — і тому результативність цього процесу залежить від того, які знання, вміння і навички отримує учень, як змінюється рівень його розумового розвитку.

Це, зрештою, означає, що існування самої залежності, зв´язків між елементами дидактичної системи оцінюється за результативністю впливу цих зв´язків на особистість учня. Отже, критерієм дієвості й ефективності зв´язків між різними елементами дидактичної системи є результативність впливу цих зв´язків на знання, вміння, навички учня та рівень його розумового розвитку. Тому й дидактичними назвемо ті дослідження, які вивчають ефективність процесу навчання залежно від впливу різноманітних чинників.

Які методи називають методами дидактичного дослідження? Метод дидактичного дослідження — це взаємопов´язана сукупність дій, спрямованих на встановлення і вивчення дидактичних фактів, явищ, процесів та їхніх закономірностей. Без фактів не може бути наукових знань. За висловом І.Павлова, факти — це повітря вченого, це необхідна умова самого наукового дослідження. Але наука полягає не в тому, щоб накопичувати факти, автому, щоб їх описувати, аналізувати, пояснювати, узагальнювати, передбачати, прогнозувати.

Дидактика спирається на низку дуже важливих у педагогічному відношенні фактів. Наприклад, таким є факт залежності ефективності навчання від вибору методів навчання (він у народній педагогіці відомий у такому формулюванні: "Повчання намучить, приклад научить"; "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути" тощо).

Що таке дидактичне явище? Наприклад, урок — дуже складне педагогічне явище. Для виникнення того чи іншого явища необхідно створити належні умови, бо лише за таких воно виникає в усій своїй повноті і цілісності. Скажімо, навчання за методикою В. Шаталова, яке приводить до обов´язкового засвоєння навчального матеріалу, принаймні на репродуктивному рівні, вимагає певної побудови процесу навчання і своєрідних засобів вираження інформації, яка пропонується для засвоєння. Крім того, явищем є і те, що матеріал, який вивчається, учень обов´язково запам´ятовує після семикратного підкріплення, тобто його семикратного повторення.

Процес — це розгортання явища в часі. Наприклад, процес опанування будь-якого практичного вміння чи навички, процес засвоєння навчального матеріалу за програмованого навчання, чи за проблемного навчання тощо.

Вивчення того чи іншого факту, явища, процесу, закономірностей, які діють, у будь-якому випадку спрямоване на те, щоб надати нової якості знанням, умінням, навичкам учнів, піднести їх розумовий розвиток.

Рівні пізнання. Процес дослідження здійснюється двома шляхами. Один — це сходження (рух) від часткового, конкретного, даного у сприйняттях і уявленнях, до абстрактного, загального; другий — рух від абстрактного до конкретного.

Рух пізнання в разі першого шляху пов´язаний з виділенням окремих елементів об´єктадослідження, зв´язків його боків. Кожен з них вивчається ізольовано один від одного, і на цій основі формулюються поняття і залежності. Після цього виявляється їхня внутрішня єдність, об´єкт вивчення відтворюється як єдність усіх його боків, як цілісність, розкриваються закони його функціонування і розвитку. Все це дає підставу для виділення елементарної структурної одиниці, від якої здійснюється сходження до більш розвинутих і різноманітних форм досліджуваного об´єкта чи процесу. Таким чином, пізнання відбувається як рух від чуттєво сприйнятого, конкретного, від явища, емпіричних фактів до абстрактного, загального, понять, моделей, теорій, принципів і далі від абстрактних категорій — знову до конкретного, але вже "освітленого" науковим аналізом і до науково організованої практики.

Виокремлюють два рівні пізнання — емпіричний та теоретичний. Як один, так і другий, дають наукові знання, але знання, отримані на кожному з них мають істотні відмінності.

Знання, отримані на емпіричному рівні — емпіричні знання. Характерною ознакою емпіричного об´єкта дослідження є його доступність для чуттєвого сприймання. Як емпіричний об´єкт виступають такі властивості, зв´язки і відношення речей і явищ, які виявляються в ході спостережень, експерименту, в ході практичної діяльності.

Результати емпіричного дослідження виражаються як у формі встановлення фактів, так і у вигляді емпіричних узагальнень, емпіричних залежностей. Такими залежностями є залежність міцності запам´ятовування від числа повторень, залежність успіху в навчанні — більше від працездатності, ніж від здібностей школяра тощо. Емпіричні залежності фіксують загальне, те, що повторюється у доступних чуттєвому сприйняттю явищах.

Обмеженість емпіричного пізнання у тому, що за його допомогою не можна розкрити причинно-наслідковий зв´язок, проникнути в глибинну суть факту, явища чи процесу, виявити рушійні сили тощо.

Теоретичний рівень пізнання дає теоретичне знання, яке дає змогу досліднику проникати в суть об´єкта вивчення, розкриває його внутрішню структуру, механізм функціонування і розвитку. Теоретичні знання мають велику пояснювальну силу, тобто з їх допомогою можна пояснити хід явища чи процесу, закони і закономірності, передбачувати і прогнозувати нові факти й залежності.

Логічна структура дослідження. Першим кроком дослідника є вибір ним галузі дослідження. Цей вибір визначається актуальністю, новизною, перспективністю цієї галузі, а також суб´єктивними чинниками: інтересами, нахилами, освітою, характером професійної діяльності дослідника. Наступний крок — визначення проблеми і формулювання теми дослідження. Далі визначаються об´єкт і предмет дослідження. Об´єкт дослідження - це певна сукупність властивостей і відношень, яка існує незалежно від дослідника, але ним відображається. Словом, об´єкт — це те, що об´єктивно існує і на що спрямована увага дослідника. Предмет дослідження — це певний бік об´єктадослідження, тобто, це ті елементи, відношення, зв´язки об´єкта, які підлягають вивченню У даній роботі. Із предмета вивчення безпосередньо випливають завдання дослідження. Наступний етап — розроблення теоретичної концепції даного дослідження, а потім і формулювання робочої гіпотези. Гіпотеза — це форма прогнозування, форма очікуваного результату при виконанні певних умов. Тобто, у формулюванні гіпотези зазначаються умови, при виконанні яких можна очікувати того чи іншого результату. Наступний крок — розроблення програми уточнення і перевірки гіпотези. Далі розробляється методика, методи проведення дослідження і, нарешті, проводиться саме дослідження. Його результати дають можливість сформулювати практичні і теоретичні висновки. Останній крок — впровадження у практику розроблених ідей і методів.

Підсумок. Критерієм дієвості й ефективності зв´язків між різними компонентами системи навчання є результативність впливу цих зв´язків на знання, вміння, навички та рівень розумового розвитку учнів. Тому дидактичними називають такі дослідження, які вивчають ефективність процесу навчання залежно від впливу різноманітних чинників. Пізнання відбувається як рух від чуттєво сприйнятого, емпіричного до загального, абстрактного, теоретичного, і навпаки.

Отже, так і виокремлюють два рівні пізнання дидактичних явищ, процесів, фактів: емпіричний і теоретичний. Емпіричне знання фіксує загальне, те, що повторюється у доступному чуттєвому сприйнятті явища, за допомогою теоретичного знання дослідник проникає у суть об´єкта вивчення.