Дидактика

§ 4. Опосередкованість процесу навчання рівнями засвоєння знань

Ступеневий характер процесу засвоєння знань. Учіння — процес, що детермінується низкою чинників. З одного боку, його перебіг залежить від тих функцій, які виконує учень у навчальній ситуації. Учіння може відбуватися на основі пасивного сприймання і засвоєння тієї інформації, яку презентує учитель. Але учіння може відбуватися і на основі діяльності учня. А з іншого боку, учіння не є довільною конструкцією. Цей процес детермінується рівнем засвоєння знань, тобто існує певна залежність між набором і структурою компонентів учіння і рівнем засвоєння знань. Розглянемо процес учіння як такий, що детермінується пасивною позицією учня. У цих випадках його розглядаємо як об´єкт формуючого впливу педагога у вигляді повідомлення учневі готових знань та вимог до навчальних дій. У цьому ракурсі учіння складається з таких дій як наслідування, дослівне чи смислове сприймання, повторення, тренування, вправи за готовими зразками і правилами.

Однак процес засвоєння знань має ступеневий характер, іншими словами, він відбувається як рух від одного рівня засвоєння до іншого, від нижчого до вищого. За способами використання засвоєної інформації психологія виділяє два генетично пов´язані між собою види діяльності: репродуктивну та продуктивну.

Продуктивна діяльність ніби виростає з репродуктивної, отже, репродуктивна передує продуктивній. При репродуктивній діяльності засвоєна інформація тільки відтворюється в різних поєднаннях і комбінаціях від буквальної копії до будь-якого реконструктивного її відтворення і застосування в типових ситуаціях, що однозначно детермінуються навчанням. У процесі продуктивної діяльності створюється нова інформація. Всяка діяльність виконується на основі раніше засвоєної інформації. Це може бути як інформація про об´єкти пізнання, їхні властивості, так і про алгоритми дій з ними. За характером прикладання алгоритму дій до об´єктів вивчення оцінюють ступінь самостійності виконання тієї чи іншої діяльності і на цій основі виокремлюють різні рівні засвоєння знань як ступені індивідуального оволодіння досвідом людства [4,60].

Вплив рівнів засвоєння знань на характер учіння. Педагогічна і психологічна науки виділяють такі чотири рівні знань:розпізнавальний, репродуктивний, продуктивний та творчий [4, 60]. Перший і найнижчий рівень знань (розпізнавання) характеризується тим, що репродуктивна діяльність із засвоєною інформацією виконується з опорою на підказку. Тобто це така репродуктивна діяльність, коли зовнішня підказка виконує роль опори для її виконання. Наприклад, вивчаючи підмет у реченні, учні засвоюють інформацію про те, що підмет — це член речення, який дає відповідь на запитання "хто?" або "що?" виконує дію. Наводиться приклад: "Пронизливий, пекучий вітер дув з усіх боків". У цьому реченні його частиною, яка дає відповідь на сформульовані вище запитання є слово "вітер", тобто слово "вітер" є підметом уданому реченні. Учням пропонуємо таке речення: Раптом у натовпі він побачив до болю знайоме обличчя. У цьому реченні учневі потрібно визначити підмет. Якби це завдання було дане через тривалий проміжок часу після вивчення даної теми, то воно б не відповідало рівню розпізнавання. А оскільки у нашому випадку перше речення є своєрідною підказкою, опорою для дій учня, то ця репродуктивна діяльність ототожнюється з раніше засвоєною.

Коли учень відтворює матеріал самостійно, без опори на будь-яку підказку, а також застосовує його в типовій, звичайній, тобто подібній до навчальної ситуації, то це означає, що даний матеріал учень засвоїв на репродуктивному рівні. Зауважимо, що типовою ситуацією називають таку, яка безпосередньо випливає зі змісту матеріалу, що вивчається. Якщо використати попередній приклад із знаходженням підмета у реченні, то можна впевнено стверджувати, якщо учень скаже, який член речення називають підметом і в запропонованому реченні знайде підмет, то це означає що поняття "підмет" учень засвоїв на репродуктивному рівні. Тобто, репродуктивний рівень засвоєння характерний тим, що учень самостійно відтворює матеріал та вміє прикладати засвоєний спосіб дій до ситуації, аналогічної до типової.

Наступний рівень засвоєння — продуктивний. Він передбачає виконання продуктивної діяльності, себто діяльності, пов´язаної з перетворенням знань, засвоєних на репродуктивному рівні. У процесі продуктивної діяльності учень створює нову інформацію, новий продукт шляхом трансформації, перетворення раніше засвоєної з використанням уже засвоєних раніше способів діяльності у ситуації, близькій до типової. Покажемо це на прикладі з фізики. Вивчається закон Ома для повного кола. Учень повинен відповісти на запитання: "Як залежить спад напруги на зовнішньому опорі від величини цього опору?". Звичайно, щоб дати відповідь на це запитання, він має здійснити перетворення формули, яка виражає закон Ома для повного кола. Лише після Цього, учень зможе дати обґрунтовану відповідь, а не просто пригадати формулу даного закону, написати її. Як бачимо, перетворення знань засвоєних на репродуктивному рівні, є обов´язковим елементом продуктивного рівня засвоєння знань.

Останній рівень засвоєння — творчий. Він передбачає відтворення знань як з елементами перетворення, так і з елементами кодування, тобто переведення інформації з однієї форми вираження в іншу. Наприклад, із вербальної у графічну, табличну, математичну, чи навпаки, а також самостійне розроблення способів розв´язання незнайомої, тобто нетипової ситуації, і застосування цих способів до конкретних умов.

Отже, ми описали особливості кожного з рівнів засвоєння, які, по суті, є рівнями знань. Тут, проте, варто зробити ще одне зауваження. Крім названих чотирьох рівнів знань (рівнів засвоєння), є ще один рівень засвоєння - розуміння. Це не рівень знань, але це - рівень засвоєння, однак рівень особливий, оскільки він не пов´язаний з відтворенням. Його психологічною основою є порівняння, встановлення зв´язку невідомого з відомим, підведення невідомого поняття під відоме, раніше засвоєне.

Розглянемо далі як виглядають компоненти уміння на кожному з рівнів засвоєння.

Рівень засвоєння —розпізнавання. Зрозуміло, щоучіння має відбуватися так, щоб в учня сформувався чуттєвий, а потім і пізнавальний образ об´єкта вивчення, щоб при повторному нагадуванні про нього учень міг виокремити даний об´єкт вивчення з багатьох інших, йому подібних, щоб при підказці учневі однієї — двох ознак, що належать цьому об´єкту вивчення, він зміг назвати всі інші ознаки об´єкта. З цього випливає, що першим компонентом учіння є сприймання, формування чуттєвого образу, уявлення. При цьому об´єкт вивчення демонструється, описується словесно, виділяється його найістотніша риса, здійснюється порівняння з близьким за суттю і змістом об´єктом.

Сприймання багатше від відчуттів, оскільки в нього входять дані не тільки безпосередніх відчуттів людини, а й дані її власного досвіду. Підключаючи якомога більший спектр відчуттів учня при сприйманні ним об´єкта вивчення, учитель допомагає учневі створити повний чуттєвий образ цього об´єкта.

Уведення учнів у новий матеріал часто здійснюється шляхом словесного пояснення, що супроводжується демонструванням засобів наочності. У ході цієї роботи учень виділяє те, що найбільше відрізняє даний об´єкт від інших, йому подібних. Цьому допомагає актуалізація власного досвіду учнем, порівняння об´єкта вивчення з іншими, йому подібними, знаходження відмінностей і фіксація їх мимовільною пам´яттю. Учень на початку вивчення не ставить Робота над створенням чуттєвого образу включає і мимовільну пам´ять. Такий процес учіння повністю забезпечує засвоєння матеріалу на рівні розпізнавання.

Рівень репродуктивний. Оскільки завдання полягає в тому, щоб запам´ятати зміст матеріалу, то цілком очевидно, що має бути концентрація уваги на осмислення, бо матеріал, який людина розуміє, запам´ятовується краще. Тому важливі думки повторюються декілька разів, об´єкт ніби повертається різними боками, встановлюються зв´язки, простежуються відмінності, констатується подібність. Але репродуктивний рівень засвоєння передбачає і відтворення певного способу дій, певного алгоритму дій. Тому зрозуміло, що цей спосіб дій спочатку демонструється учням, пропонується через дію прикладання його до ситуації, яка виникає зі змісту матеріалу, що вивчається. І далі учні самі прикладають цей спосіб дій до ситуацій, аналогічних до навчальної. Виконуючи елементарні перетворення в межах типової ситуації, концентруючи свою увагу на перетворення в межах даної ситуації, учні разом з тим і запам´ятовують навчальний матеріал, і спосіб дій із ним з використанням як мимовільної, так і довільної пам´яті.

Продуктивний рівень засвоєння. Перш за все, для засвоєння матеріалу на даному рівні необхідне глибше осмислення змісту того, що вивчається. Це диктує необхідність ґрунтовнішої аналітико-синтетичної діяльності, зокрема в структурній площині. Спільно з учителем учні здійснюють розчленування об´єкта вивчення на складові частини, розкривають між ними зв´язки і відношення, розв´язують завдання їх об´єднання навколо об´єднувальної ідеї, встановлюють зв´язки, створюють плани, намагаються побачити нову якість, що утворилася внаслідок об´єднання частин цілого навколо ідеї, повертаються до діяльності з одержання і застосування знань.

Розв´язання задач, вправ, завдань на застосування одержаних знань у ситуації видозміненій, але близькій до типової, створює передумови переходу на вищий, теоретичний рівень абстракцій. При цьому міра самостійності пізнавальної діяльності учнів увесь час зростає.

Творчий рівень засвоєння. Осмислення матеріалу на вищому рівні веде до необхідності застосування моделювання, створення моделей змісту, їхнього аналізу, виходу на нові теоретичні узагальнення, де значна увага приділяється кодуванню, переходу на нову форму вираження змісту, переходу до завдань у новій, нетиповій ситуації, розроблення способів їх розв´язання.

Підсумок. Процес засвоєння має ступеневий характер, тобто він відбувається як рух думки від рівня до рівня. Виділяють п ´ять рівнів засвоєння (розуміння, розпізнавання, репродуктивний, продуктивний, творчий) або чотири рівні знань (розпізнавальний, репродуктивний, продуктивний, творчий). Кожен з цих рівнів висуває свої вимоги до організації навчальної діяльності учнів.