Дидактика

§ 8. Принцип системності

Принцип системності, як і будь-який інший дидактичний принцип втілює в собі певну низку вимог до побудови змісту навчання, до організації процесу навчання, до учасників навчально-виховного процесу — учнів і учителя. В основі цих вимог лежить поняття системи, зокрема, її функціонально-морфологічної будови.

Розглянемо суть вимог до організації змісту навчання. Одна з них полягає в тому, що зміст навчального матеріалу повинен бути організований у систему. Однак відомо, що кожна система характеризується рівнем ієрархії. Отже зміст матеріалу повинен мати ієрархічну будову, представляючи відповідні системи знань. Очевидно необхідно вибрати такий базовий рівень ієрархії, який би дозволяв легко переходити від системи знань цього рівня до систем знань як вищого, так і нижчого рівнів ієрархії.

У практиці зустрічається така організація змісту, коли "працює" лише один або два рівні: один — високий, другий — низький. Це затруднює перехід від одного рівня до іншого, а потім, — внаслідок цих труднощів, фактично розмивається кожен з них і система знань як така втрачається взагалі.

Як показує аналіз цього питання є необхідність виділяти три рівні ієрархії побудови системи змісту навчання: рівень навчального предмета, це найвищий рівень, рівень явища, чи художнього твору, хімічного елемента, географічного регіону і т.д. — це середній рівень, і, нарешті, третій рівень ієрархії — рівень поняття, закону, теорії. Процес навчання будують так, що працюють з середнім рівнем ієрархії, разом з тим здійснюючи переходи до систем знань як нижнього, так і вищого рівнів.

Оскільки зміст навчання представлено в підручнику, то ієрархічна будова змісту повинна мати місце в кожному з них. Однак, у практиці ця вимога взагалі не знаходить свого втілення, навіть у підручниках високого ґатунку. Для прикладу розглянемо підручник з фізики для дев´ятого класу, автор якого І.Кікоїн. За ним працювали учні дев´ятих класів радянської школи в останні 15 років. У підручнику закладена глибока наукова основа, запропоновано належний математичний і науково-фізичний рівень. Звичайно, кожен підручник не без недоліків, однак підручник, про який іде мова, показав свою добротність.

На початку підручника дано опис предметного (високого) рівня ієрархії системи знань, розкрита та ідея, навколо якої будується весь курс фізики в дев´ятому класі - ідея визначення положення матеріальної точки в просторі (вона виконує функцію системоутворюючого чинника системи знань з механіки). Далі йде розгортання цієї ідеї на рівні понять, величин, законів тощо. Однак згодом ця ідея зникає з поля зору втора і учнів, учні "закопуються" в деталях і предметний рівень системи знань втрачається, зникає. У полі зору учнів залишаються вузькі, дрібні питання, зв´язок між якими вони не завжди бачать. Це призводить до того, що у свідомості учнів тримається безліч незв´язаного матеріалу, який просто відлякує від себе. Тому всі, або, принаймні, переважна більшість дев´ятикласників стверджувала, що фізика в дев´ятому класі "важка".

Як показав наш аналіз побудови цього підручника його структура не передбачала системи знань середнього рівня ієрархії, що призвело до того, що жодна із систем двох інших рівнів ієрархії (вищого і нижчого) не отримала свого повного відображення, отже системи знань обох цих рівнів як власного надбання учня не могли сформуватися.

Навчання має протікати так, щоб між функціями систем знань усіх рівнів ієрархії весь час "працював" зв´язок. Іншими словами, зв´язок між рівням и ієрархії реалізується через зв´язок між функціями цих трьох систем знань. Для прикладу розглянемо курс електрики. Найвищий, предметний рівень передбачає вивчення такої форми матерії як електромагнітне поле. Воно передає взаємодію між рухомими і нерухомими електричними зарядами. Однак, електромагнітне поле — це взаємопов´язана сукупність двох складових: електричного та магнітного полів. Тому базовим рівнем є системи знань "Електричне поле" і "Магнітне поле". їх вивчення створює надійну основу для засвоєння системи знань вищого рівня ієрархії, тобто системи знань про електромагнітне поле.

Система знань третього, понятійного рівня ієрархії передбачає засвоєння характеристик поля, які мають свою структуру. Наприклад, поле характеризується напруженістю, яка має свій зміст, формулу для визначення, одиниці вимірювання, прилади і способи вимірювання, скалярно-векторний характер, яка зв´язана з іншими величинами, що характеризують це поле.

Між середнім (явишним) і найнижчим (понятійним) рівнем доводиться виділяти проміжні рівні ієрархії: рівень закону та рівень теорії.

Ми зробили спробу зазначений вище недолік зняти, створивши свій власний посібник "Фізика-9", в якому базовою є система знань "Фізичне явище". Це середній рівень ієрархії, який дозволяє побудувати навчальний процес так, щоб можна було легко здійснити перехід як до системи знань нижчого рівня ієрархії, так і до системи знань вищого з рівнів.

Вивчення, наприклад, творчості письменника теж повинно мати трьохрівневу системну будову змісту. Базовим тут є рівень основного художнього твору цього письменника, вищим- рівень життєвого і творчого шляху, а нижчим-рівнь системи знань про головного героя, чи систему художніх засобів, за допомогою яких автор досягає реалізації поставленого завдання.

У змісті навчання в межах системи знань кожного рівня ієрархії повинні бути виділені елементи цих систем, їх системоутворюючі чинники, структури, системні властивості, словом усі функціонально-морфологічні компоненти системи.

Оскільки відсутність системи знань середнього рівня ієрархії утруднює встановлення зв´язку між системами знань найнижчого і найвищого рівнів ієрархії, то з цього випливає, що трьохрівнева будова змісту підручника (змісту навчання) є обов´язковою вимогою для формування системності знань у школярів. Зауважимо, що ця вимога є обов´язковою в першу чергу для підручників старших класів.

Відомо, що у границях свого рівня ієрархії система знань виконує певну функцію. Тому зміст системи знань кожного з рівнів ієрархії повинен відображати цю функцію.

Процес навчання теж повинен являти собою систему-це наступна вимога принципу системності. Як це потрібно розуміти? Справа в тім, що всі функціонально-морфолгічні компоненти системи знань(як і будь-якої системи взагалі) між собою зв´язані і схема цього зв´язку є незмінною, жорсткою, а саме: спочатку встановлюється рівень ієрархії системи, потім її функція, вибирається системоутворюючий чинник, далі - виділяються елементи системи, на основі аналізу зв´язків між цими елементами розробляється структура цієї системи знань і, нарешті, встановлюється і осмислюється системна (емерджентна) властивість цієї системи та оцінюється її реляційний вплив на елементи і структуру системи. У такому порядку і повинно йти розгортання змісту навчання у процес навчання, тобто наповнення конкретним змістом кожного із функціонально-морфологічних компонентів системи.

Щодо вимог до учасників навчально-виховного процесу, то вони обмежуються тим, що і учні, і учитель повинні знати функціонально-морфологічну системну структуру і бути психологічно готові до її використання. Нарешті принцип системності вимагає того, щоб усіма можливими засобами вчитель розвивав системність мислення учня, а це означає, що різноманітні види навчальних дій (доведення теореми, розв´язування вправ, задач, розбір речень, вивчення твору, явища, факту тощо)здійснювалось під кутом зору системної "призми".