Дидактика

§ 1. Мета і цілі навчання

Мета і цілі навчання: що спільного і які відмінності між ними? Проблема мети і цілей навчання та виховання була і залишається однією з найважчих і не до кінця розв´язаних педагогічних проблем. Ще Я. Ко-менський як значний недолік у педагогічній діяльності відзначав відсутність чітко визначених педагогічних цілей. А. Макаренко, торкаючись цієї проблеми, зауважив, що при абстрактній постановці питання про "ідеал", мету виховання, сподіватися на конкретний позитивний результат діяльності практично не доводиться. Відомий педагог радянських часів Ф. Корольов писав, що при подібному, як у педагогіці, аморфному уявленні про мету своєї роботи будівельник будинку не побудує, кравець одяг не пошиє, а вихованець росте, виховання якось жевріє. Він вважав, що саме розпливчастістю, невизначеністю, аморфністю мети пояснюється багато педагогічних прорахунків та зривів.

Філософська наука переконливо довела, що цілі людської діяльності завжди визначаються тими об´єктивними умовами, в яких живе і діє людина. Тому для правильного формулювання цілей навчання і виховання молодшого покоління потрібно виходити з тих умов, за яких воно буде жити в майбутньому.

Цілі навчання — це перший елемент дидактичної системи, що дає відповідь на запитання: чому вчити? Розглянемо, чому інколи вживають вислів "цілі навчання", а не "мета навчання", чи навпаки, і як вони між собою співвідносяться?

Термін "мета навчання" став настільки звичним і ніби зрозумілим для всіх, на перший погляд, що не викликає ні в кого ніяких непорозумінь і запитань. Однак це тільки на перший погляд. У зв´язку з тим, що останнім часом науковці та вчителі почали інтенсивно розробляти і впроваджувати у навчально-виховний процес нові педагогічні технології, термін "мета навчання" за своїм значенням і в силу його невизначеності в багатьох випадках став не задовольняти педагогічну практику. Крім того, дидактична система після заміни елемента "цілі навчання" на "мету навчання" зовсім змінила б свої якості. Це пов´язано з тим, що зв´язок між її елементами не був би однозначно визначеним.

Тлумачний словник української мови визначає мету як "те, що хтось намагається осягнути, здобути, до чого прямує", а ціль - це "місце, пункт, в який треба влучити, стріляючи з чого-небудь або кидаючи чим-небудь, те, до чого прагнуть, намагаються досягти, мета" (там само).

Ще Арістотель мету тлумачив як "те, заради чого" дещо існує, а сучасна філософська думка мету визначає як елемент поведінки і свідомої діяльності людини, який характеризує майбутній результат діяльності і шляхи його реалізації за допомогою певних засобів. Вона виявляє інтегративну функцію, виступаючи як спосіб інтеграції різних дій людини в певну послідовність чи систему. Це проект дій, який визначає характер і системну впорядкованість різних актів і операцій. Таким чином, у мету, крім кінцевого результату діяльності людини, в явній чи неявній формі входять шлях руху в напряму до кінцевого результату і способи діяльності, що забезпечують одержання цього результату. Наприклад, у початковій школі на одному з уроків математики мета була сформульована так: навчити учнів виконувати дії додавання і віднімання в межах першого десятка. Щодо кінцевого результату, то він проглядається не дуже чітко. Справді, вислів "навчити виконувати" вказує на те, що мають бути вироблені вміння додавати і віднімати числа в межах першого десятка. Щодо знань — тут повна невизначеність, чи повинні учні отримати знання, чи ні, і якщо так, то які саме, невідомо.

Інколи можна зустріти формулювання мети уроку з використанням слова "ознайомити". Наприклад, ознайомити учнів зі способами встановлення одиниць вимірювання фізичних величин. Про те, що мова йде про способи вимірювання фізичних величин, зрозуміло, але термін "ознайомити" не дає ніякого уявлення про рівень засвоєння цих способів. Справді, так плануючи мету уроку, вчитель планує лише свої дії і аж ніяк не той кінцевий результат, на який він має вивести учня. Мета уроку у формулюванні "вивчити, що таке клімат" (5-й клас, географія) дає дуже приблизну картину того, що учні мають знати. Але чи тільки знати, а можливо, чи ще й щось учні повинні вміти, невідомо. Та й вислів "знати" вимагає значної деталізації.

Можна, таким чином, зробити висновок, що намагання об´єднати в одному формулюванні і кінцевий результат, і шляхи досягнення його або способи діяльності, призводить до того, що кінцевий результат діяльності проглядається не дуже чітко або ж його зовсім не видно.

Ціль навчання - це кінцевий результат діяльності, тому це поняття за обсягом менше, ніж мета навчання, і входить у мету як її складова, воно вужче за змістом, а отже, конкретніше, ніж мета навчання. Влучити в ціль — у переносному значенні означає одержати точний, конкретний і передбачуваний, запланований результат. Цілі навчання — це кінцевий результат спільної діяльності вчителя й учня, виражений у точних, однозначних категоріях і поняттях.

Поняття мети, цілі належать до категорії результату, який є не чим іншим, як продуктом певних дій. Конкретне вираження результату може бути здійснене через такі поняття, як підсумок, задача, мета, ціль, ідеал, що як у нашому, так і в зарубіжному вжитку, мають таке тлумачення:

  • підсумок — це найближчий бажаний результат, якого прагне досягти суб´єкт діяльності за певний час;
  • задача — це проміжний результат із сукупності доступних і впорядкованих так, що він є певним кроком, який наближає досягнення
    мети;
  • мета — це бажаний результат, недосяжний за певний проміжок
    часу, але доступний для досягнення в майбутньому;
  • ціль — кінцевий результат, на досягнення якого спрямовані зусилля суб´єкта діяльності;
  • ідеал — це результат, якого ніхто ніколи не може досягти, але до
    якого можна дуже близько підійти.

Точний і повний опис цілі навчання включає інформацію про елемент засвоєння (уявлення, поняття, судження, теорія), про який ідеться, про те, на якому рівні він засвоюється й як його діагностувати.

Діагностичність та ієрархічність цілей навчання. Виділимо дві важливі характеристики цілей навчання: їх діагностичність та ієрархічність. Діагностичність означає цілком певний, однозначний опис цілі, способів її виявлення, вимірювання й оцінки. Якщо вимога діагностичності у формулюванні цілей навчання не буде дотримана, елемент дидактичної системи "цілі навчання" не буде відігравати ролі системотвірного чинника для даної системи, а отже, під сумнівом буде і функціонування самої системи.

Вимога діагностичності цілі навчання передбачає точний опис ознак поняття, яке необхідно сформувати в ході її досягнення та точного опису його об´єктивного прояву, з яким воно співвідноситься, вказівку на категорію міри, за якою її величина піддається прямому чи непрямому вимірюванню, із зазначенням того, що результати вимірювання можуть співвідноситися з певною шкалою, тобто відповідно оцінюватися.

Діагностичність цілей навчання вимагає такого їх опису, який би передбачав їх однозначну діагностику. Цю вимогу можна задовольнити, зазначивши конкретний рівень ієрархії.

Цілі навчання мають ієрархічну будову. Це означає, що залежно від обсягу змісту, масштабності завдань, рівня загальності чи конкретності проблеми одна і та сама ціль формулюється по-різному. Як приклад розглянемо ціль навчання з фізики: сформувати уміння вимірювати фізичні величини. Це — рівень навчального предмета. Ця сама ціль навчання на рівні розділу фізики "Електрика" формулюватиметься так: сформувати уміння вимірювати електричні величини. Ще нижчий рівень ієрархії — конкретне явище, факт. Ця сама ціль навчання на рівні ієрархії "явище електричного струму" може бути визначена як: сформувати уміння вимірювати силу струму.

Ієрархічність цілей навчання підкреслює, що поняття "ціль навчання" — відносне, оскільки воно залежить від того, на якому часовому проміжку розгортається діяльність її реалізації. Наведений приклад з фізики - доказ цього.

Таким чином, цілі навчання мають ієрархічну структуру, на вершині якої стоять цілі як соціальне замовлення суспільства. Найповніше і в найбільш загальному вигляді вони сформульовані у Конституції України та у Законі" Про освіту". Це ті цілі навчання, які ставить суспільство перед школою, далі йдуть цілі навчання на рівні предмета, тоді на рівні курсу, нарешті, на рівні явища, факту чи процесу і на рівні поняття.

Підсумок. Ще з часів Я.А.Коменського вчені-педагоги відзначали як значний недолік педагогічної діяльності відсутність чітко визначених цілей навчання. Учителі, готуючись до уроків, визначають лише спосіб своєї діяльності на уроці (ознайомити, навчити, повторити, довести тощо), але аж ніяк не кінцевий результат цієї діяльності. Він уявляється дуже невизначено, тому й потрібно розрізняти цілі навчання, цілі уроку і мету навчання. Цілі навчання характеризуються діагностичністю та ієрархічністю.