Дидактика

§ 3. Предметна структура змісту навчання

Предметна структура наукового знання. Компоненти змісту освіти, що окреслені вище і визначені на основі структурних елементів особистості, ще не дають повного уявлення про цей зміст. Людина у процесі навчання засвоює знання, вміння і навички, взаємодіючи з навколишнім середовищем. Тобто, предметом вивчення є вся оточуюча людину дійсність, до якої належать природа, суспільство і людина. Який підхід ми оберемо до структури дійсності? Зазначимо, що ця структура відображена у предметній структурі наукового знання. У чому суть цієї структури?

Найзагальнішим підходом класифікації матеріальних систем є поділ їх на дві великі групи: тіла неживої природи і тіла живої природи.

Вивчаючи загальну структуру наукового знання, дослідники виділяють три галузі науки, які різняться своїм предметом дослідження. Це, по-перше, комплекс наук, які вивчають речовинно-енергетичну й антиентропійну лінію розвитку матерії.

Речовинно-енергетична низка форм організації матерії є дискретним рядом матеріальних утворень, субординаційно взаємозв´язаних. Кожен наступний елемент ряду утворюється із взаємозв´язаних елементів попереднього рівня, адже головною тенденцією природи є зростання ступеня організації організацій. Цей ряд має такий вигляд:

всесвіт, метагалактика, агрегати галактики, галактики, зоряні скупчення, зірки і сімейства зірок, кратні зірки, системи із супутниками, метеоритні асоціації, колоїдні і кристалічні агрегати, неорганічні мінерали, метеорити, органічні організми, колонії, молекулярні системи (кристали, колоїди, молекули, атоми, фундаментальні частинки, кванти випромінювання, електрони, протони).

Виділяють два способи відображення наукою провідної галузі знань: об´єктний, коли окремі елементи наведеного вище дискретного ряду вивчаються всебічно, у сукупності їхніх властивостей, і другий спосіб відображення — аспектний.

Однією з наук, яка представляє об´єктний спосіб відображення провідної галузі знань, є хімія як наука, яка всебічно вивчає будову, властивості й перетворення речовини. Наукою, яка представляє аспектний спосіб відображення галузі знань, є фізика. Саме фізика досліджує загальні закономірності речовинно-енергетичної форми руху матерії, властиві різним елементам субординаційного ряду. Хоча фізика за своєю предметною сферою вивчення ширша, ніж хімія, але фізика не розглядає з´єднання атомів.

Під космологією розуміють сукупність наук, які вивчають в об´єктивному плані ряд матеріальних утворень, починаючи від планет і їх супутників, і далі — у бік збільшення масштабів матеріальних об´єктів ряду. Космологія включає в себе низку наук: астрономію, геологію, географію, мінералогію.

Фізико-хімічний підхід до дослідження реальності не підходить для дослідження будови і властивостей біологічних та технічних систем, він зовсім непридатний для дослідження будови, властивостей і закономірностей розвитку соціальних систем. Біологічні та технічні системи мають спеціальні органи, які керують їхньою поведінкою. Тут на перший план виходять закономірності антиентропійної (інформаційної) чи кібернетичної організації.

Щодо суспільних систем фізичні характеристики втрачають усяке значення. Отже, соціальна форма руху матерії не може бути зведена ні до біологічної, ні до фізичної чи хімічної форми руху.

Специфічними типами систем, які охоплюють антиентропійну лінію розвитку, є: а) біологічні системи; б) людина як система, яка наділена свідомістю; в) суспільні системи; г) штучно створені системи, які людина ставить між собою і природою.

До наук, які вивчають ці системи, належать: кібернетика, біологія, психологія, суспільствознавство, науки, що вивчають технічні системи.

Кібернетиці вчені дають таке визначення: це наука про управління складними системами, або: кібернетика вивчає системи будь-якого походження, здатні сприймати, зберігати та переробляти інформацію і використовувати її для управління і регулювання.

Біологія. Предметна область цієї науки — жива природа. Тобто біологія вивчає живу природу в сукупності її властивостей.

Суспільствознавство. Предметом суспільствознавчих наук є суспільні системи.

Антропологічні науки — це комплекс наук про людину. До цих наук належать психологія, мовознавство, літературознавство.

Технічні науки. Це науки, які вивчають штучно створені людиною технічні системи, які є знаряддями праці людини і водночас наслідком цієї праці. До таких систем належать найпростіші знаряддя праці, машини, складні технічні системи.

Поняття "навчальний предмет". За предметною структурою зміст навчання є не що інше, як сума змісту всіх навчальних предметів, які вивчаються в школі. Але що таке навчальний предмет, які навчальні предмети мають вивчатися у загальноосвітній школі, яким змістом наповнити кожен конкретний навчальний предмет?

Поняття "навчальний предмет" значно ширше, ніж поняття "основи науки", яке дуже часто використовується яку шкільній практиці, так і в педагогічній теорії.

Основи наук — це дидактичне поняття. Під ними розуміють такі знання, які, відрізняючись від знань, зафіксованих у самій науці за глибиною і обсягом, відповідає йому за змістом і характером зв´язків між його елементами. За структурою основи наук включають основи всіх сучасних фундаментальних теорій і деякого комплексу знань, які відображають факти, закони, які ще не оформлені в науці у теорію.

Як уже зазначалося вище, навчальний предмет — поняття значно ширше, ніж основи науки. Річ утому, що, відповідно до цілей загальної освіти, у завдання кожного загальноосвітнього курсу входить формування не тільки понять, а й умінь і навичок, які є спільними для всіх предметів, а також умінь і навичок взаємодії людини зі сферою дійсності, яка вивчається.

На думку відомих педагогів (І. Лернер), навчальний предмет є педагогічно адаптованою сукупністю знань і умінь із якої-небудь окремої сфери дійсності і відповідної їй діяльності засвоєння та застосування цих знань і умінь в процесі навчальної взаємодії. Отже, в нього, крім основ науки, входить зміст діяльності із засвоєння власне навчального матеріалу даної дисципліни, зміст діяльності з осмисленого сприймання навчальної і виховної діяльності учителя, діяльність спілкування всередині учнівського колективу.

Такі навчальні дисципліни, як музика і співи, малювання, іноземна мова, креслення, фізкультура, не є основами наук, але вони входять до переліку дисциплін, які вивчаються у школі як навчальні предмети.

Навчальний предмет є засобом розкриття змісту освіти, а точніше, засобом його реалізації. Він включає в себе два види знань: основних, змістових і допоміжних, процесуальних, технологічних.

Змістові знання, які входять у навчальний предмет як його складова, відображають у ньому основи науки, а це означає, що до них належать знання основ сучасних фундаментальних теорій, а також деякий комплекс знань, що відображають факти, закони, які ще не оформлені в науці у теорію. Зрозуміло, що мінімальний зміст основ сучасних фундаментальних теорій має бути таким, щоб у змісті основ наук відобразити цілісну структуру теорії. Включення і вибір елементів знань, які ще не ввійшли в теорію, обумовлений цілями навчання та інтересами науки.

Допоміжні, процесуальні, технологічні знання, які входять у навчальний предмет як невід´ємна, органічна його складова — це логічні, методологічні, філософські, історико-наукові, міжпредметні та оцінні знання. Ці знання є засобом засвоєння основ наук, розвитку і виховання учнів. Допоміжні знання в першу чергу потрібні для певної діяльності — діяльності засвоєння і конкретного змісту. Але завдання школи не зводиться тільки до засвоєння основ наук.

Першочергове значення має моральне виховання школярів, формування системи цінностей, наукового світогляду тощо.

Провідні функції навчальних предметів. Кожен навчальний предмет має багатоцільове призначення і у кожному з них є ведучий компонент, який виконує провідну функцію. Такими є предметні знання, способи діяльності, образне бачення світу. З погляду визначення провідної функції можна виділити такі групи навчальних предметів:

  • предметні знання (фізика, хімія, біологія, географія, астрономія, історія);
  • способи діяльності (іноземна мова, креслення, фізкультура, праця);
  • образне бачення світу (музика, малювання).

Є предмети, провідними функціями яких є два компоненти (математика, література, мова). Якщо провідну функцію виконує, наприклад, образне бачення світу, то в допоміжний блок входять і деякі предметні знання, і певні способи діяльності. Різниця тільки в тому, що частка основного компоненту переважає над усіма іншими. Крім того, кожен навчальний предмет необхідний для реалізації політехнічної спрямованості навчання, а також для формування світогляду.

Очевидно, залежно від провідної функції сукупності знань і способів діяльності, організаційні форми мають різні властивості. Наприклад, та сукупність знань, яка є провідним компонентом, повинна бути системою знань, тоді як сукупність допоміжних знань може бути представлена як комплекс, тоді основа, необхідна для побудови системи, буде відрізнятися від основи для побудови комплексу.

Якщо взяти, для прикладу, той навчальний предмет, провідним компонентом якого є способи діяльності, тобто деякі вміння і навички, то знання виявляються в обслуговуючій, допоміжній ролі. Вони залучаються головним чином із метою формування умінь. Сукупність допоміжних знань процесуального блоку складається ніби з двох шарів: один умовно можна назвати предметним, оскільки знання цього шару належать до групи наукових дисциплін, другий шар — власне допоміжні знання, але одні й другі покликані забезпечити оптимальне засвоєння змісту основного блоку [11].

Підсумок. Структура дійсності відображена у предметній структурі наукового знання. Поняття "навчальний предмет" значно ширше, ніж поняття "основи науки". Під основами науки розуміють такі знання, які відрізняються від знань, зафіксованих у самій науці, за глибиною і обсягом, відповідають їм за змістом і характером зв´язків. Навчальний предмет — це педагогічно адаптована сукупність знань і умінь із якої-небудь сфери дійсності і відповідної їй діяльності. Кожен навчальний предмет має багатоцільове призначення і в кожному з них є ведучий компонент, який виконує провідну функцію.